Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Патенти
|
|
Вступ
Патент надає виключне право на винахід, який є продуктом або процесом, що загальному розумінні забезпечує новий спосіб виконання чогось, або пропонує нове технічне рішення проблеми. Для того, щоб бути патентоспроможним, винахід повинен задовольняти певним умовам. Патент забезпечує його власнику захист винаходу. При цьому, охорона надається на обмежений період часу, як правило, 20 років.
Патентна охорона означає, що винахід не може бути реалізовано, використано, поширено або продано без згоди патентовласника. Ці патентні права звичайно захищаються в суді, якому, у більшості систем, надано право зупиняти порушення патентних прав. З іншого боку, своїм рішенням суд може визнати патент недійсним за умови наявності необхідних для цього доказів.
Власник патенту має право вирішувати, хто може (або не може) використовувати запатентований винахід у період, коли він має захист. Власник патенту може давати дозвіл або видавати ліцензію іншим особам на використання винаходу на взаємно узгоджених умовах. Власник може також продати право на винахід будь-якій особі, яка потім стає новим власником патенту. Після закінчення терміну дії патенту, правова охорона винаходу припиняє своє функціонування і винахід переходить у суспільне надбання, Тобто власник більше не володіє виключними правами на винахід, який стає доступним для комерційного використання іншими.
Історія
Венеціанський Закон 1474 р. часто згадується як перший систематичний підхід до захисту винаходів у вигляді патентів, оскільки ним вперше передбачалося виключне право особи, яким обмежувався суспільний інтерес. Англія Тюдорів XVI століття вже мала патентну систему, а Закон про монополії в 1624 р. був першим письмовим документом, що передбачав надання монополії на винаходи протягом обмеженого періоду часу.
Друга половина XVIІІ століття відома як золотий вік торгівлі і промисловості для багатьох країн, а також період розвитку художньої творчості, наукових інновацій і політичних революцій. Саме під час цієї епохи Просвітництва, деякі країни створили свої перші патентні системи. Наприклад, перший патентний закон у Франції, який призначався для захисту прав винахідників, був прийнятий у 1791 р., після Великої французької революції і Декларації прав людини і громадянина. У Сполучених Штатах Америки, у прийнятій в 1788 р. Конституції, спеціально передбачена патентна охорона винаходів шляхом надання винахідникам виключних прав на них.
У другій половині ХІХ століття, товари та працівники, що перетнули національні кордони принесли з собою хвилю глобалізації в існуючі індустріальні потужності. Хоча патентні закони були прийняті лише в декількох країнах, проте попит на міжнародну охорону винаходів став досить відчутним. Так, чимало іноземних делегацій відмовилися взяти участь у Міжнародній виставці винаходів у Відні 1873 р., адже боялися, що їхні ідеї будуть вкрадені і використані в комерційних цілях в інших країнах. Цей інцидент призвів до народження Паризької конвенції з охорони промислової власності в 1883 р. (далі — Паризька конвенція) — першого великого міжнародного договору, розробленого, аби допомогти людям однієї країни отримати захист для їх інтелектуальної діяльності в інших країнах. Такий захист отримав форму права промислової власності, відомого як винаходи (патенти), знаки для товарів і послуг, та промисловий дизайн.
Чому патенти є важливими?
Патенти надають стимул для творчих осіб, пропонуючи їм не тільки визнання за свою творчість, а й матеріальну винагороду за їх товар – винахід. Цей стимул заохочує до інноваційної діяльності, яка гарантує, що якість людського життя постійно підвищується. Як проілюстровано в ситуації з Паризькою конвенцією (на прикладі учасників міжнародної виставки винаходів), патентна система також надає винахідникам певну ступінь впевненості у тому, що розкриття нових технологій не призведе до їх безпосередньої імітації конкурентами.
Яку роль відіграють патенти в повсякденному житті?
Запатентовані винаходи проникли фактично у всі сфери людського життя, починаючи з електричного освітлення (патент, що належить Едісону і Суону) і пластика (патент, що належить Бекеланду), до кулькових ручок (власником патенту був Біро) і мікропроцесорів (патент, що належить Інтел (Intel)).
Всі власники патенту, зобов’язані в обмін на патентну охорону, публічно розкривати інформацію про свій винахід з метою збагачення загального масиву технічних знань у світі. Таке постійне розширення загальних знань сприяє подальшому розвитку творчості та інновацій. Таким чином, патенти не тільки надають охорону власнику, але й дозволяють розкрити цінну інформацію і надають натхнення майбутнім поколінням дослідників та винахідників.
Як здійснюється видача патенту?
Першим кроком на шляху до отримання патенту є подання патентної заявки. Патентна заявка містить назву винаходу, а також вказівку на його технічну сферу, вона повинна включати формулу і опис винаходу, викладені ясною мовою і досить докладно, щоб особа, яка має середні знання в цій сфері могла використовувати або відтворити цей винахід. Такі описи, як правило, супроводжуються візуальними матеріалами, такими як креслення, схеми або діаграми для кращого розуміння винаходу. Формула винаходу складається з ознак, які необхідні для досягнення заявленого технічного результату, і визначають обсяг охорони, що надається патентом.
Які види винаходів можуть бути захищені?
Винахід має, загалом, відповідати таким умовам, щоб бути захищеним патентом: мати практичне застосування, мати елемент новизни, тобто якусь нову властивість, яка не відома з наявних у певній технічній галузі знань. Ця сукупність існуючих знань називається «відомий технічний рівень». Винахід повинен мати винахідницький рівень, тобто, не бути очевидним для особи, що володіє середніми знаннями в технічній галузі. Нарешті, об’єкт патентування повинен бути «патентоспроможним» відповідно до закону. У багатьох країнах наукові теорії та математичні методи, види рослин і тварин, відкриття природних речовин, комерційних методів, або методів лікування (на відміну від лікарських препаратів), як правило, не патентуються.
Хто видає патенти?
Патент видається національним патентним відомством або регіональним відомством, яке працює для низки країн, наприклад, як Європейське патентне відомство (далі — ЄПВ) і Африканська регіональна організація інтелектуальної власності (далі — АРОІВ). При зверненні до таких регіональних систем, заявник запитує охорону винаходу в одній або декількох країнах, і кожна країна вирішує, чи варто надавати патентну охорону в межах своїх кордонів. ВОІВ, керуючись Договором про патентну кооперацію (далі — РСТ), передбачає подачу однієї міжнародної патентної заявки, що має таку саму юридичну силу, як і національна заява в зазначених заявником країнах. За процедурою РСТ Заявник, який бажає набути правової охорони для своїх винаходів, може подати одну заявку і запитати охорону в стількох державах, скільки потрібно.
Як можна отримати патент у всьому світі?
На цей момент «світових патентів» або «міжнародних патентів» не існує. Загалом, патентна заявка подається, патент видається і діє, в кожній країні окремо, відповідно до законодавства цієї країни. У деяких регіонах, регіональне патентне відомство, наприклад, ЄПВ або АРОІВ, приймають регіональні патентні заявки, і видають патенти, які мають однакову юридичну силу, в державах-членах цього регіону.
Крім цього, будь-який житель або громадянин держави, що належить до РСТ, може подати міжнародну заявку за процедурою РСТ. Єдина міжнародна патентна заявка має однакову юридичну силу та статус з національною заявкою в кожній зазначеній Договірній державі РСТ. Тим не менш, в межах системи РСТ, з метою отримання патентної охорони в зазначених державах, патент видається кожною зазначеною державою окремо, відповідно до заявленого в міжнародній заявці винаходу. Процедурні вимоги до видачі патентів, а також суми необхідних при цьому зборів, можуть відрізнятися для різних країн / регіонів. У зв’язку з цим рекомендуємо Вам звертатися до адвокатів-практиків, які спеціалізуються на ІВ або в офіси ІВ тих країн, в яких ви хотіли б отримати охорону.
Що таке корисна модель?
Корисна модель є «дрібним» патентом, який дає виключне право і дозволяє правовласнику заборонити іншим комерційно використовувати без його дозволу винахід, що охороняється, протягом обмеженого періоду часу. За своїми основними ознаками, які можуть варіюватися від однієї країни до іншої (де такий захист надається), корисна модель схожа на винахід. Насправді, патенти на корисні моделі іноді називають «малі патенти» або «інноваційні патенти».
Основні відмінності між корисними моделями і винаходами полягають у такому:
1) Вимоги для набуття корисної моделі правової охорони є менш суворими, ніж для винаходів. При цьому, вимога щодо «новизни» завжди повинна бути виконана, а «винахідницький рівень» або «неочевидність» можуть бути менш важливими, або взагалі відсутніми. На практиці, режим правової охорони корисної моделі часто застосовують в якості додаткового засобу захисту для інновацій, які могли не відповідати критеріям патентоспроможності винаходу.
2) Термін охорони корисних моделей коротший, ніж у патентах і варіюється в залежності від країни (зазвичай від 7 до 10 років без можливості продовження або поновлення).
У більшості країн, де охорона корисних моделей є доступною, патентні відомства не розглядають заяви по суті, тобто здійснюють реєстрацію без проведення кваліфікаційної експертизи. Це означає, що процес реєстрації є значно простішим і швидшим, займаючи в середньому 6 місяців. Патент на корисні моделі одержати і підтримувати значно дешевше. У деяких країнах, охорону корисної моделі можна отримати лише для деяких галузей техніки і тільки для продукції, але не для процесів. Правова охорона корисних моделей вважається особливо привабливою для малого і середнього бізнесу, який розробляє «незначні» покращення та адаптації існуючих продуктів. Корисні моделі використовуються в основному для технічних інновацій.
Нині значна кількість країн і регіональних організацій забезпечують охорону корисних моделей. До них належать: Аргентина, Вірменія, Австралія, Австрія, Білорусь, Бельгія, Болгарія, Бразилія, Китай, Колумбія, Коста-Ріка, Чеська Республіка, Данія, Естонія, Ефіопія, Фінляндія, Франція, Грузія, Німеччина, Греція, Гватемала, Угорщина, Ірландія, Італія, Японія, Казахстан, Кенія, Киргизстан, Малайзія, Мексика, Нідерланди, Перу, Філіппіни, Польща, Португалія, Республіка Корея, Республіка Молдова, Росія, Словаччина, Іспанія, Таджикистан, Тринідад і Тобаго, Туреччина, Україна, Уругвай, Узбекистан, АОІС і АРОІС.
Роль та розумне пояснення патентної системи в економічному, соціальному і культурному розвитку.
Патентна система ґрунтується на динаміці економічних процесів. Такі процеси починаються з надання виключних, юридично закріплених прав винахіднику, на виготовлення, використання або продаж продукту, що містить його винахід, протягом обмеженого періоду часу. Таким чином, винахідник отримує перевагу в конкуренції на ринку. Патентна система забезпечує винахіднику можливість отримати прибуток на трьох рівнях:
По-перше, винахідник може окупити свої витрати, які він поніс у процесі розробки винаходу. Як правило, це капітал, час, витрати на устаткування і робочу силу.
По-друге, патентна система робить більш вірогідним те, що винахідник отримає прибуток від продажів продуктів, що включають винаходи (повернення з інвестицій). Можливість отримання цього прибутку (за рахунок збільшення обсягу продажів і вищої ціни, ніж у продавців аналогічного товару) залежить від того, чи насправді застосування винаходу підсилює бажаність і конкурентноспроможність продукту, та чи є замінники або альтернатива таких продуктів з винаходом.
По-третє, патентна система дає можливість отримати дохід від ліцензування або продажу патенту для тих, хто буде використовувати винахід на ринку, якщо сам винахідник не бажає його експлуатувати. За таких умов використання здійснюється розподіл інтелектуальних ресурсів винахідника, а також створюються умови для об’єднання одних винаходів з іншими винаходами і виробами задля створення нових винаходів і виробів. Як правило ліцензіати і правонаступники здійснюють платежі на користь винахідника у вигляді частки від ціни продажу продукту в якому втілено винахід.
Винагорода винахіднику — це фінансова вигода, яка слугуватиме мотивом, щоб повторити процес знову: інвестувати частину свого доходу в нові дослідження і розробки винаходів. Цей процес створює динамічний цикл змін, який генерує зрушення і в інших галузях. Винахідник також, ймовірно, найматиме і навчатиме інших, або вестиме справи з іншими винахідниками, які, своєю чергою, будуть мотивовані на винахідництво і створення продуктів, які дають перспективу отримання фінансової вигоди. Наукові дослідження і розробки приводять не лише до появи винаходів, а й будуть стимулювати інші економічні наслідки, такі як зростання зайнятості та професійної підготовки, підвищення конкурентоспроможності супутніх товарів.
Патенти не є монопольними ринковими засобами
Тим не менш, існує міф, що патентна система є інструментом для надання винахіднику простого виключного права. Виключні права, надані патентом дійсні тільки протягом обмеженого терміну (як зазначалось вище 20 років). Вони також є обмеженими і діють тільки в країні, в якій видано патент. В решті країн світу, в яких винахід не охороняється патентом, він може бути використаний вільно. Нижче буде показано, що патентна система призначена для нанесення удару по балансу між суспільними інтересами та інтересами винахідника.
Інакше кажучи, патент надає винахіднику тимчасове укриття від засіхань ринкової конкуренції. Укриття є невеликим та обмеженим чіткими рамками вимог патентної охорони, але міцним і довговічним протягом багатьох років. У цьому укритті, винахідник може продавати свої винаходи, не побоюючись, що його інвестиції будуть зметені конкурентами або розорені хижацькими цінами. Він може працювати у затишку, безпечно, маючи можливості для створення нових винаходів, а також наймаючи і навчаючи інших, що позитивно впливає на його подальший розвиток. Без такого укриття, для винахідника не було б стимулу знову і знову створювати нові винаходи. Він зібрав би свої інструменти та повернувся б до якоїсь іншої більш спокійної та безпечної роботи.
Патентна система не надає прямої монополії на ринку, та будь-яких переваг некваліфікованому винахіднику. «Укриття» в точності повторює обсяг правової охорони створеного винаходу. Патентна охорона поширюється на винахід так, як цього «вимагав» винахідник відповідно до патенту. Немає нічого, що могло б завадити конкурентам, якщо вони цього хочуть, розвивати конкурентні винаходи і продукцію, а також одержувати патенти на такі винаходи. Цей процес безперешкодно можна здійснювати доти, доки вони не скопіюють раніше запатентований винахід. Як буде показано нижче, патентна система насправді створює конкурентні інновації. Крім того, патенти видаються тільки тоді, коли винахід відповідає суворим вимогам патентоспроможності: винахід повинен бути «новим, корисним і не очевидним». Патент не видається дуже просто, на підставі великих трудових та грошових затратах. Винахідник повинен насправді створити щось оригінальне на основі своїх досліджень і уяви, хоча він неминуче буде спиратися на дані вже існуючих винаходів. Винахід не може бути лише теоретичним, але й має бути практично здійсненим. Виключне право є обмеженим у часі, в більшості випадків воно триває 20 років. Виключне право зазвичай, не поширюється на «справедливе використання» з метою наукового дослідження або навчання.
Навіть там, де патентне право застосовується, патентовласники часто мають мотивацію надавати ліцензії на використання іншими особами, оскільки надання таких ліцензій часто є фінансово вигідним аспектом патентного права та дієвий спосіб дістатися до «ринків, що необслуговуються або ринків, відносно яких є недовіра» (географічних або галузевих ринків, в які патентовласник або не хоче інвестувати, або не має ресурсів, або не має можливостей інвестувати). У таких випадках, патентне право ефективно використовується на загал, а його переваги розподіляються. Крім того, патенти можуть забезпечувати економічні та технологічні переваги у вигляді інформації, оскільки вони є публічними документами.
Більшість патентних систем вимагають, аби патентна заявка і сам винахід розкривали, як використовувати його на практиці. Тобто, більшість країн пред’являють законну вимогу стосовно необхідності розкриття винаходу ясно та повно настільки, щоб його міг реалізувати фахівець у цій сфері технологій. Вимога гласності є одним з підґрунть патентного права і належного балансу суспільних та приватних інтересів в патентній системі, адже патентовласник пропонує повне розкриття винаходу та принципу його роботи (він жертвує захистом комерційної таємниці) в обмін на надання законного права на його використання. Очевидно, що рішення витребувати патентну охорону в країні, в якій існує неадекватний захист патентних прав включає в себе ризик з боку винахідника. Нарешті, зловживання у сфері патентного права в поєднанні з актами недобросовісної конкуренції може бути перевірене в деяких країнах відповідно до норм антимонопольного законодавства або законодавства про конкуренцію. Загалом з багатьох причин, патентне право є обмежувальним і не дає достатньої гнучкості у використанні заявленого винаходу іншими особами, крім винахідника.
Якщо прийняти як істину, що люди мотивовані фінансовою вигодою, то стає очевидним, що можливість отримати від інновацій дохід буде мати ефект в стимулюванні інновацій і, якби вони впроваджувались в широкому масштабі, то сприяли б також стимулюванню економіки. З іншого боку, високий ризик втрати інвестицій демотивує винахідників. Суспільство, яке не створює жодного правового «укриття» для своїх винахідників, швидше за все, має слабку економіку.
Умови патентоспроможності
Винахід має відповідати декільком критеріям, якщо хоче мати право на патентну охорону. До них відносять: найголовніше, що винахід повинен складатися з патентованих об’єктів, винахід повинен бути новим, він повинен мати достатній винахідницький рівень (є неочевидним), він має бути промислово придатним (корисним) і розкриття винаходу в патентній заявці, повинне відповідати певним стандартам.
Патентовані об’єкти
Для того, щоб мати право на патентний захист, винахід повинен підпадати під категорію патентованих об’єктів. Патентовані об’єкти визначаються законом, та, зазвичай, переліком виключень з патентоспроможності. Загальне правило полягає в тому, що під патентний захист можуть підпадати винаходи у всіх галузях техніки (див. Стаття 27.1 Угоди ТРІПС). Хоча існують відмінності між країнами але, як правило, до не патентоспроможних об’єктів відносять (див. також статті 27.2 і 27.3 Угоди ТРІПС):
- відкриття матеріалів або речовин, що вже існують в природі;
- наукові теорії та математичні методи;
- естетичні твори (які можуть бути захищені промисловим дизайном);
- схеми, правила і методи виконання розумових операцій;
- нещодавно виявлені речовини, які зустрічаються в природі й у світі;
- винаходи, які можуть вплинути на громадський порядок, добрі звичаї чи здоров’я людей;
- діагностичні, терапевтичні та хірургічні методи лікування людей або тварин (але не продуктів для використання в таких методах);
- рослини і тварини, крім мікроорганізмів, та, по суті, біологічні процеси для виробництва рослин або тварин, крім небіологічних та мікробіологічних процесів.
Новизна
Новизна є фундаментальною вимогою до винаходу при проведені експертизи по суті, а тому є безперечною умовою патентоспроможності. Однак слід підкреслити, що при встановленні наявності новизна доводиться не те, що вона є, а тільки те, що вона відсутня. Винахід вважається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки – це загалом всі знання, що стали відомими та доступними людству до дня подання (або дати пріоритету, якщо пріоритет попередньої заявки встановлено) відповідною патентною заявкою.
Винахідницький рівень (неочевидність)
Вважається, що винахід задовольняє умову винахідницького рівня (є не очевидним), якщо з урахуванням попереднього рівня техніки, цей винахід не є очевидним для фахівця в цій сфері техніки. Вимога неочевидності створена лише для затвердження того, що патенти видаються лише за справді винахідницькі здобутки, а не на удосконалення, які людина з простими знаннями могла легко здійснити на основі того, що вже існує.
Питання про те, чи є винахід «очевидним для фахівців в цій галузі техніки» є, мабуть, найважчим для визначення при екпертизі по суті. Вираз «особи, що є фахівцями» призначений для виключення «кращих» експертів, яких можна знайти.
Вираз «винахідницький рівень» передає ідею про те, що не досить того, аби заявлений винахід був новим, тобто відрізнявся від того, що вже існує. Різниця повинна мати дві характеристики: він повинен бути «винахідницьким», тобто, результатом творчої ідеї, творчості; і він повинен бути помітним кроком. Потрібно чітко визначити різницю між сучасним і заявленим винаходом. Саме тому, в деяких юрисдикціях існує поняття «просування» або «прогрес» в порівнянні з попереднім рівнем техніки. По-друге, необхідно, щоб це просування і прогрес були значним і важливим винаходом.
Деякі приклади того, що не може кваліфікуватися як «винахідницький рівень», відповідно до раніше прийнятих рішень суду в деяких країнах, є: проста зміна розміру, що робить продукт портативним; зміна напрямку розміщення деталей; зміна матеріалів; поєднання або просте заміщення однієї частини іншою еквівалентною частиною або заміна однієї функціє на іншу еквівалентну.
Промислова придатність (або корисність)
Щоб бути патентоспроможним, винахід повинен бути придатним до виробництва або використання в промисловості. Це означає, що винахід не може бути просто корисним теоретичним явищем здатним забезпечити практичну вигоду. Якщо об’єктом винаходу є продукт або частина продукту, то при його реалізації цей продукт повинен бути створений. Якщо винахід є процесом або його частиною, то при його реалізації він повинен здійснювати цей процес, або «використовувати» його на практиці.
Термін «промисловий» слід розглядати в найширшому сенсі, включаючи будь-які види промисловості. Загалом, «промислова» діяльність означає технічну діяльність в певному масштабі, і «промислове» застосування винаходу означає застосування (використання) винаходу за допомогою технічних засобів в певному масштабі. Національні та регіональні закони і практики, що стосуються вимог промислової придатності істотно розрізняються. З одного боку, вимоги промислової придатності зустрічаються тоді, коли винахід може бути зроблено в промисловості без врахування фактичного використання винаходу. З іншого, ‑ «корисність» заявленого винаходу враховується для визначення промислової придатності. В деяких країнах не вимагають промислової придатності, а лише корисність винаходу.
Типові приклади винаходів, що не придатні для промислового застосування є ті, що суперечать законам природи (наприклад, вічний двигун), і ті, що стосуються методів, які належать, як вважається, повністю до приватної або особистої сфери.
Достатнє розкриття інформації
Додаткові вимоги патентоспроможності, містяться у описі винаходу. Опис повинен розкривати винахід досить ясно та повно, щоб його міг здійснити фахівець у цій технічній галузі.
В описі має бути викладений принаймні один спосіб здійснення заявленого винаходу. Це має бути зроблено у вигляді прикладів, де це доречно, і з посиланням на креслення, якщо такі є. У деяких країнах, опис має розкривати кращий спосіб здійснення винаходу відомий заявникові. Для патентів, що містять описи мікроорганізмів, у багатьох країнах існує вимога передачі мікроорганізмів на зберігання в депозитарій визначеної установи, якщо за інших обставин не може бути здійснене повне розкриття інформації. Важливим є те, що патентні вимоги мають бути точно визначені, і повністю засновані на описі. Це означає, що обсяг патентних вимог не може бути більшим, ніж те, що окреслені описом винаходу.
Відомий рівень техніки
Визначення «відомий рівень техніки» відрізняється в різних країнах. У багатьох країнах, будь-який винахід, зроблений доступним для громадськості у будь-якій точці світу в письмовій формі, усному спілкуванні, на дисплеї або через його використання є відомим рівнем техніки. Таким чином, в принципі, публікація винаходу у наукових журналах, його презентація на конференції, його використання у торгівлі або його згадування в документах компанії будуть вважатися діями, які могли б зруйнувати новизну винаходу і зробити його не патентоспроможним.
Питання про те, що вважати «відомим рівнем техніки» у цей час є предметом вивчення на окремих засіданнях.
Одна точка зору полягає в тому, що визначення рівня техніки повинно бути зроблено на тлі того, що відомо тільки в країні, в якій здійснюється захист. Це дозволить виключити знання з інших країн, якщо вони не були імпортовані в країну до дати подачі заявки на винахід, навіть якщо це знання було доступно за кордоном до згадуваної дати.
Інша точка зору заснована на диференціації між друкованим виданням і іншим розкриттями інформації, такими як усне розкриття і попереднє використання, та місць де такі публікації та розкриття велись.
Розкриття винаходу як частини попереднього рівня техніки може відбуватися трьома способами, а саме:
· опис винаходу в опублікованій письмовій формі або публікації в іншій формі;
· опис винаходу в розмовній формі, зроблений в громадських місцях, таке розкриття називають усне розкриття;
· використанням винаходу в громадських місцях, запропонувавши будь-якому члену суспільства використовувати його, таке розкриття називається «розкриттям через використання».
Публікація в матеріальній формі вимагає наявності деяких фізичних носіїв інформації, документів, в широкому сенсі цього слова, і ці документи повинні бути опублікованими, тобто, зробленими доступними для громадськості будь-яким способом, наприклад, шляхом пропозиції для продажу чи здавання в суспільне використання. Публікації включають видані патенти або опубліковані патентні заявки робіт (будь-то рукопис, машинопис), зображень, включаючи фотографії, малюнки або фільми і записи, будь то диски або касети або усно або в закодованій мові. Сьогодні, публікації в Інтернеті повинні братися до уваги значно більше.
Усне розкриття припускає, що слова і форми розкриття інформації не обов’язково реєструються як такі, і можуть міститися в лекціях та радіопередачах.
Розкриття інформації через використання є громадським, візуальним розкриттям таким, як показ, продаж, демонстрація, незаписані телевізійні передачі та фактичне громадське користування.
Документ буде тільки тоді руйнувати новизну будь-якого заявленого винаходу, якщо об’єкт патентування явно міститься в документі. Ознаки об’єкта, описаного у матеріалах заявки будуть порівнюватись з об’єктом, ознака за ознакою, який описано у кожній окремій публікації. Відсутність новизни може бути встановлена тільки тоді, якщо публікація сама по собі містить всі ознаки винаходу, що патентується, відповідно до матеріалів заявки.
Однак, відсутність новизни може бути неявною виходячи тільки з однієї публікації, в тому сенсі, що в процесі вивчення інших публікації, особа, яка є фахівцем в цій галузі неминуче прийде до такого результату. Загалом, відсутність новизни такого роду може бути встановлена тільки в Патентному відомстві, де немає адекватних сумнівів щодо практичного результату від попереднього вивчення публікацій.
Слід зазначити, що при встановлені новизни, є недопустимим поєднувати разом окремі елементи різних об’єктів попереднього рівня техніки (створювати збірний прототип).
Єдність винаходу
Більшість патентних законів передбачають певні обмеження щодо кількості різних винаходів, які можуть бути включені в одну патентну заявку. Ці обмеження включають, зокрема, так звану вимогу єдності винаходу. У тих патентних відомствах, які здійснюють експертизу по суті, патентний експерт буде перевіряти, чи дотримується ця вимога у описі винаходу та його формулі.
В той час як деякі патентні закони передбачають дуже жорсткі вимоги єдності винаходу (наприклад, патентне законодавство Сполучених Штатів Америки), інші (наприклад, ЄПК та РСТ) дозволяють групам винаходів, об’єднаних єдиним «винахідницьким задумом» бути включеними в один опис та формулу винаходу. У разі відсутності єдності винаходу, заявнику може бути запропоновано або обмежити формулу винаходу або поділити заявку на дві. У результаті відмінностей в застосуванні права, один патент може бути достатнім в деяких країнах, водночас як в інших країнах, можливо, доведеться подати, дві або декілька заявок, для покриття того самого обсягу патентних домагань.
Вимоги до структури та інтерпретацій
Вимоги щодо визначення патентоспроможності та обсягу охорони винаходу. Патентні вимоги мають абсолютно вирішальне значення для патентування винаходу, оскільки, якщо вони підготовлені погано, то навіть по-справжньому цінний винахід може стати нікчемним, і його можна легко обійти або створити подібний. У патентних спорах, інтерпретація патентнтних вимог, ознак винаходу зазвичай є першим кроком у визначенні того, чи є патент дійсним, а також при визначенні того, чи патент був порушений. Настійно рекомендується звернутися за консультацією до експерта зі складання патентних заявок, зокрема формули винаходу.
Процедура заперечення
Незалежно від того, проводилась чи ні експертиза по суті, в деяких юрисдикціях передбачається процедура заперечення, яка може бути ініційована або до, або після видачі патенту. Процедура розроблена для того, щоб дозволити третім сторонам подати заперечення проти видачі патенту. Аби заперечення можна було подати, громадськість повинна бути поінформована про зміст заявки, і це робиться в Патентному відомстві через опублікування повідомлення в офіційному журналі або газеті про те, що заявка є відкритою для загального ознайомлення. Патентне відомство буде розглядати заперечення, якщо воно було подано в установлений строк.
Підстави, на яких заперечення може бути подано, передбачені відповідним законодавством. Загалом, заперечення має бути засновано на недотриманні яких-небудь істотних вимог. Утім, у деяких країнах законом обмежується перелік таких, лише основними з них. Зазвичай, цими підставами є: відсутність новизни, винахідницького рівня та промислової придатності, недостатнє розкриття винаходу, або той факт, що зміни, внесені в заявку на патент вийшли за рамки первісного розкриття в первинній заявці. У деяких юрисдикціях дозволяють подати заперечення на тій підставі, що заявник не має права на патент.
Пільговий період
З метою збереження прав, важливо зберегти конфіденційність винаходу до подачі патентної заявки. У багатьох випадках, публічне розкриття винаходу до подачі заявки знищить його новизну, що робить винахід патентонеспроможним, якщо дійсне законодавство не передбачає так званий «пільговий період».
Законодавство деяких країн передбачає «пільговий період» (загалом 6 або 12 місяців), з моменту розкриття винаходу до дати подання заявки, в якій винахід не втрачає своєї новизни. У таких країнах, компанія може розкрити свій винахід, наприклад, шляхом відображення у виставці або публікації в каталозі компанії чи технічному журналі, і подати патентну заявку для одержання патенту протягом пільгового періоду без втрати винаходом своєї новизни.
Однак, оскільки не у всіх країнах є такі можливості, спираючись на пільговий період в одній країні, винахідник буде закривати собі можливість у патентуванні винаходу в тих, цікавих для нього країнах, де пільгового періоду немає.
Основні положення Паризької конвенції
Паризька конвенція містить базові положення територіальності, національного режиму та мінімуму прав, з особливим акцентом на складні правила пріоритетного права, правил про незалежність національних патентів та правил обов’язкової ліцензії.
Паризька конвенція застосовується до промислової власності в найбільш широкому сенсі, включаючи патенти, знаки, промисловий дизайн, корисні моделі (вид «малих патентів», передбачених законодавством деяких країн), фірмові найменування (позначення, під якими промислова або комерційна діяльність здійснюється), географічні зазначення (зазначення джерела і найменування місць походження) і припинення недобросовісної конкуренції.
Основні положення Конвенції поділяються на три основні категорії: національний режим, право пріоритету, загальні правила.
1. Відповідно до положень про національний режим, Конвенція передбачає, стосовно охорони промислової власності, що кожна Договірна держава має надавати такий же захист громадянам інших Договірних держав, який вона надає своїм власним громадянам. Громадяни не договірних держав також мають право на національний режим відповідно до Конвенції, якщо вони проживають або мають реальні та працюючі промислові чи торговельні підприємства в одній з договірних держав.
2. Конвенція передбачає право пріоритету за наявності охоронних документів на винаходи і корисні моделі, де вони існують, знаків і промислового дизайну (див. нижче).
3. Конвенція встановлює деякі загальні правила, які всі договірні держави повинні виконувати. Положення, що стосуються захисту винаходів передбачають такі основні правила:
· патенти, видані в різних договірних державах на той самий винахід є незалежними один від одного;
· видача патенту в одній договірній державі не зобов’язує інші договірні держави видавати патент;
· патент не може бути анульований або припинений в будь-якій договірній державі на тій підставі, що йому було відмовлено або його було анульовано чи припинено в будь-якій іншій Договірній Державі;
· винахідник має право бути згаданим як такий в патенті;
· у видачі патенту не може бути відмовлено, і патент не може бути визнаний недійсним на тій підставі, що продаж продукту, який запатентований чи продукту, що отриманий за допомогою запатентованого процесу, є предметом обмежень у внутрішньодержавному праві;
· кожна Договірна Держава, яка приймає таке законодавство, яке передбачає видачу примусових ліцензій для запобігання зловживання, що може виникнути в результаті виключних прав, які надаються патентом, може зробити це тільки з певними обмеженнями.
Таким чином, примусові ліцензії (ліцензії не надаються власником патентом, але органами державної влади відповідної держави) на основі відмови надавати доступ до використання запатентованого винаходу можуть бути видані тільки згідно з проханням, поданим після 3 або 4 років не користування, або недостатнього користування запатентованим винаходом, і у ній може бути відмовлено, якщо патентовласник дає законні підстави, щоб виправдати свою бездіяльність.
Крім цього, позбавлення патентних прав не може бути передбачено, за винятком випадків, коли видача примусових ліцензій не була б достатньою, щоб запобігти зловживанню. В останньому випадку, справу про конфіскацію винаходу може бути порушено, але тільки після закінчення 2 років з моменту видачі першої примусової ліцензії.
Паризький союз, заснований відповідно до Конвенції, має Асамблеї і Виконавчий комітет. Кожна держава, що є членом Союзу, яка дотримувалася щонайменше, адміністративного та кінцевого положення Закону у Стокгольмі (1967 р.) є членом Асамблеї.
Члени Виконавчого комітету обираються з числа членів Спілки, за винятком Швейцарії, яка є членом Асамблеї.
Створення дворічної програми і бюджету Секретаріату ВОІВ, є завданням Асамблеї Паризького союзу.
Паризька конвенція, укладена в 1883 р., була переглянута у Брюсселі у 1900 р., у Вашингтоні в 1911 р., у Гаазі в 1925 р., в Лондоні в 1934 р., в Лісабоні у 1958 р. і в Стокгольмі у 1967 р., і вона була змінена в 1979 р.
Право пріоритету
Це один з найважливіших об’єктів погоджених в результаті укладення Паризької конвенції понад століття тому. Право пріоритету означає, що на основі першої заявки, поданої в одній з договірних держав, заявник може протягом певного періоду часу (12 місяців для патентів та корисних моделей; 6 місяців для промислових зразків і знаків), звернутися за захистом до будь-якої з інших договірних держав; ці більш пізні заявки будуть розглядатися так, якби вони були подані в той же день, коли й перша заявка. Іншими словами, ці більш пізні заявки будуть мати пріоритет (звідси вираз «право пріоритету») над заявками, які можуть бути подані протягом зазначеного періоду часу, іншими особами на той самий винахід, корисну модель, марку або промисловий дизайн.
Крім того, ці більш пізні заявки, ґрунтуючись на першій заявці не будуть спростовуватись будь-якими подіями, які могли б відбутися в інтервалі, наприклад, будь-яка публікація винаходу або продаж виробів з маркуванням чи включення промислового дизайну. Одним з головних практичних переваг цього положення є те, що, коли заявник бажає отримати захист в декількох країнах, він не зобов’язаний представити всі свої заявки в той же самий час, але має 6 або 12 місяців у власному розпорядженні, щоб вирішити, в які країні він хоче отримати захист і організувати з належною ретельністю всі кроки, які він повинен зробити, щоб забезпечити його.
Узгодження патентного права
Оскільки глобальній економіці потрібні більш узгоджені підходи до захисту патентів у різних країнах, відсутність основних положень про патентну охорону в Паризькій конвенції дало поштовх на початкове обговорення їх у ВОІВ в 1980 р., у зв’язку з можливою гармонізацією пільгового періоду. Низка положень, про різні національні закони, які застосовують різні підходи були також прийняті як пункти порядку денного. Вони стосувалися об’єктів, що мали право на патентний захист, тобто визначення патентоспроможності винаходів; поняття винаходу; конкретні вимоги патентоспроможності, а саме, новизни, винахідницького рівня (неочевидності), промислового застосування (корисності); і дозволеного розкриття інформації та відповідного рівня техніки.
Деякі аспекти патентного захисту були включені в Угоду ТРІПС як мінімальні стандарти. Тим не менше, залишається низка питань, які варіюються в різних країнах. У зв’язку з тим, що користувачі прагнуть патентного захисту, в світі хотіли б бачити більш гармонійне патентне законодавство для більш ефективного та економічно ефективного захисту, держави-члени ВОІВ обговорювали міжнародну гармонізацію патентного законодавства протягом 20 років з 1985 р. Останнім часом деякі держави-члени запропонували зосередитися спочатку на низці питань, що мають безпосереднє відношення до видачі патентів, зокрема, визначення рівня техніки, новизни, винахідницького рівня/неочевидності, промислової придатності/корисності, складання і тлумачення претензій і вимоги достатнього розкриття винаходу. Постійний комітет з патентного права (ПКПП) вирішив, що інші питання, які стосуються гармонізації матеріальних норм патентного права, 18-місячна публікація заявок і системи видачі заперечень, буде розглянуто на більш пізньому етапі.
Права, що надаються патентом
Загалом, патентне право дає його власнику такі виключні права:
· у разі, якщо предметом патенту є продукт, перешкоджати третім особам вчиняти без згоди власника такі дії: створення, використання, пропонування до продажу, продаж або імпорт для цих цілей. Для тих випадків, коли предметом патенту є процес,
· перешкоджати третім особам вчиняти без згоди власника акти з використанням процесу, і акти: використання, пропонування до продажу, продавати або імпортувати для цих цілей продукт, отриманий безпосередньо за допомогою цього процесу.
Власник патенту має право призначати або передавати його у спадок і укладати ліцензійні договори.
Винятки та обмеження в патентному праві
У зв’язку з політичними цілями патентна система, сфери виключних патентних прав ретельно розроблена в межах національного патентного законодавства, метою якого є баланс між законними інтересами правовласників і законними інтересами третіх осіб.
Стаття 30 Угоди ТРІПС дозволяє членам надавати винятки з виключних прав, за умови, що такі винятки не вступають у протиріччя з нормальним використанням патенту і не обмежують законних інтересів патентовласника, враховуючи законні інтереси третіх осіб.
Стаття 5 Паризької конвенції також містить положення, що стосуються обов’язкової ліцензії. Крім того, стаття 5 передбачає певні обмеження на виключні права у випадках, коли суворе дотримання таких прав може завдати шкоди громадським інтересам у забезпеченні свободи пересування. В принципі, якщо судно, літак чи наземний транспортний засіб тимчасово в’їжджає на територію інших країн, не є необхідним отримати ліцензію на патенти, чинні у цих країнах для того, щоб уникнути порушення таких патентів.
Беручи до уваги вищезгадані міжнародні правила, низка країн передбачають у своїх національних законодавствах деякі винятки і обмеження щодо виключних прав. Наприклад, права, надані патентом, не поширюються на такі дії в деяких національних законах:
- дії, вчинені для приватного та некомерційного використання;
- використовується у літаках, наземних транспортних засобах, суднах інших країн, які тимчасово або випадково перетинають повітряний простір, території або акваторії, у відповідній країні;
- дії вчинені тільки для експериментальних цілей або в науково-дослідних цілях;
- дії, вчинені будь-якою особою, яка сумлінно, до дати подання (дата пріоритету) заявки на яку видано патент, використовувала винахід або проводила ефективну і серйозну підготовку для такого використання у відповідній країні;
- дії виключно для розумного використання, пов’язані з розвитком та поданням інформації, необхідної для отримання дозволу регулюючих органів;
- підготовка препаратів відповідно до рецепта лікаря.
Крім того, у статті 31 Угоди ТРІПС передбачено, що член може дозволити, відповідно до обумовлених умов, інші способи використання, ніж дозволені відповідно до статті 30 без дозволу правовласника. У зв’язку зі статтею 31 у Декларації міністрів в Декларації про Угоду ТРІПС та громадську охорону здоров’я конкретно говориться, що кожен член має право видавати обов’язкові ліцензії та має свободу визначати підстави, за якими такі ліцензії видаються, і що такими підставами є надзвичайна ситуація в країні або інша обставина крайньої необхідності, наприклад криза в галузі суспільної охорони здоров’я, зокрема, пов’язана з ВІЛ/СНІДом, туберкульозом, малярією та іншими епідеміями, що можуть призводити до надзвичайного стану в країні або до інших обставин крайньої необхідності. Крім цього, для того, щоб вирішити проблему з недостатньою кількістю учасників чи не недостатністю виробничих потужностей у фармацевтичному секторі, через що виникають труднощі в ефективному використанні обов’язкового ліцензування відповідно до Угоди ТРІПС, дотримання інструкцій у пункті 6 прийнятої Декларації міністрів про Угоду ТРІПС та суспільну охорону здоров’я, члени СОТ вирішили у 2003 р. видалили обмеження на експорт по примусовій ліцензії в країни, які не можуть виробляти фармацевтичні препарати самотужки, і прийняли це рішення шляхом внесенням поправок в Угоду ТРІПС.
Що стосується вичерпання патентних прав (стаття 6 Угоди ТРІПС), то для цілей врегулювання суперечок в межах цієї Угоди, відповідно до положень статей 3 та 4 Угоди ТРІПС, ніщо в Угоді ТРІПС не може використовуватися для вирішення питання вичерпання прав інтелектуальної власності. У Декларації міністрів про Угоду ТРІПС та громадську охорону здоров’я уточнено, що дія положень Угоди ТРІПС, які відносяться до вичерпання прав ІВ, полягає в тому аби залишити кожному члену право самостійно встановлювати свій власний режим для такого вичерпання без конкуренції, за умови найбільшого сприяння та адаптації норм національних законодавств до відповідних положень Угоди.
Вище згадані винятки обмежують захист прав, що надаються патентом. У законодавствах деяких країн, існують винятки, які розширюють можливості захисту прав при скоєнні дій, які можуть розглядатися як порушення патентних прав за певних обставин. Прикладом такого винятку є непряме порушення або пособництво в порушенні патентних прав. В принципі, створення, використання та продаж тільки одного або декількох складових елементів заявленого винаходу, не є порушенням. Тим не менш, суворе застосування такого принципу не завжди може захистити власника прав від третіх осіб, які несправедливо скористаються запатентованим винаходом. Наприклад, третя сторона може постачати комплектуючі, які є складовими елементами запатентованих винаходів для остаточного складання окремими особами, або третя сторона експлуатує машину, яка використовується виключно, щоб зробити запатентований винахід. Беручи до уваги законні інтереси правовласника і законні інтереси третіх осіб, певні дії розглядаються як непряме порушення, при визначенні національним законодавством. Умови непрямого порушення, однак, значно відрізняються в різних країнах.
Обговорення питань
1. Патентоспроможні та патентонеспроможні об’єкти; чи повинні біотехнологічні винаходи, програмне забезпечення та бізнес-методи належати до патентованих об’єктів, чому так або чому ні? Який об’єкт повинен вважатися патентоспроможним? Які об’єкти повинні бути виключені і чому?
2. Патентоспроможні об’єкти; в якому обсязі необхідно біотехнологічні матеріали і винаходи, гени, клітинні лінії, хірургічні методи, комп’ютерні програми і методи ведення бізнесу можуть бути захищені патентами?
3. Патенти і обов’язкове ліцензування. Чи слід продовжувати допускати обов’язкове ліцензування — за яких обставин?
4. Патенти і технічні стандарти; чи повинен патентовласник розкривати кращі методи реалізації винаходу?
5. Патенти і доступ до медицини та політика в галузі охорони здоров’я; як варто на законодавчому рівні регулювати доступ до запатентованих ліків, при цьому забезпечувати охорону прав власника патенту? Чи можуть ці два поняття співіснувати? Чи має міжнародне співтовариство намагатися вирішити цю проблему, наприклад, через СОТ, ВООЗ тощо.? Докладніше див в розділі 8.
Посилання:
Доповіді ВОІВ для міжнародної патентної системи Постійного комітету з патентів. https://www.wipo.int/edocs/mdocs/scp/en/scp_12/scp_12_3.doc
Глава 4 «Патенти, R& D і нові технології» Публікація ВОІВ № 888, інтелектуальна власність - потужний інструмент економічного зростання. https://www.wipo.int/about-wipo/en/dgo/wipo_pub_888/index_wipo_pub_888.html
Питання, які найчастіше задаються, і які є корисними при формулюванні кількох питань, для обговорення ролі патентів: https://www.wipo.int/patentscope/en/patents.html
Використовуйте кілька тематичних досліджень за участю компаній в країні; побачити деякі приклади можна на: https://www.wipo.int/sme/en/index.jsp? sub_col=sme-cs& cat=patents
Резюме патентної політики та стратегії деяких країнах, корисна інформація для розуміння поточних питань і завдань в галузі інноваційної діяльності та ролі патентів; переглядайте деякі вільні ресурси на: https://www.wipo.int/patent-law/en/developments/policies.html
Довідник ВОІВ з інтелектуальної власності, політики, права та використання, глави 2 та 5, доступний на: https://www.wipo.int/export/sites/www/about-ip/en/iprm/pdf/ch2.pdf
Ресурси, наявні на веб-сайтах ВОІВ та СОТ: https://www.wipo.int/treaties/en/
https://www.wto.org/english/thewto_e/whatis_e/tif_e/agrm7_e.htm
Коротка історія ВОІВ гармонізації матеріальних норм патентного права, див довідки на https://www.wipo.int/patent-law/en/harmonization.htm
Додаткова інформація, яка наведена у документах поданих у ВОІВ на Відкритий форум з основ патентного права, Узгодження договору доступні на https://www.wipo.int/meetings/en/2006/scp_of_ge_06/
Вимога розкриття інформації та депонування мікроорганізмів. Пояснення сенсу цієї вимоги в контексті розвитку наукових і технологічних інновацій і пояснення Будапештського договору і недавніх обговорень на вимогу розкриття генетичних ресурсів в СОТ, ВОІВ та КБР.
Див. коротке пояснення раціональності цієї вимоги на: https://www.wipo.int/export/sites/www/meetings/en/2006/scp_of_ge_06/presentations/scp_of_ge_06_roberts.pdf
Див. текст Будапештського договору і його резюме на: https://www.wipo.int/treaties/en/registration/budapest/
Див. вимоги до розкриття інформації про генетичні ресурси, що використовуються для здійснення винаходу, включеного у заявку з їх патентуванням на https://www.wipo.int/tk/en/genetic/
Див. також ресурси на патенти, інновації та R& D на: https://www.wipo.int/patent-law/en/developments/research.html
Див. коротку історію Закону Бея-Доула, призначеного для уточнення патентної політики Сполучених Штатів Америки: www.wipo.int/academy/en/meetings/iped_sym_05/papers/pdf/reichman_paper.pdf