Вибори 2006 і 2007 рр. та наступні політичні події

З кінця 2005 р. розпочалася виборча кампанія до парламенту та органів місцевого самовря­дування. Вона вирізнялася великим напруженням, але відбувалася демократично і з меншими порушеннями, ніж під час попередньої кампанії з виборів Президента. Вибори до Верховної Ради та органів місцевого самоврядування відбувалися за пропорційною системою з тривідсотковим бар'єром. Сили, що підтримували В. Ющенка у 2004 р., діяли окремо і не завжди вдало проводили агітацію. Натомість активно діяла найпотужніша опозиційна сила — Партія регіонів, очолювана В. Януковичем, яка часто використовувала популістські гасла, обіцяючи покращити добробут на­селення «вже сьогодні». Вибори відбулися 26 грудня 2006 р. З близько півсотні партій та блоків, що брали в них участь, тривідсотковий бар'єр подолали лише п'ять. Найбільше голосів здобула Партія регіонів — близько 33 %, 22 % голосів отримав БЮТ, 16 % — пропрезидентська «Наша Україна» (що було нищівною поразкою порівняно з виборами 2004 р.), трохи більше 5, 5 % голосів було віддано за СПУ і лише близько 3, 5 % — за КПУ. Що ж стосується місцевих виборів, то опозиційні до Президента сили домінували у східних та південних регіонах України.

З квітня 2006 р. розпочалися спроби формування урядової коаліції. Спочатку спробу їїстворення здійснили «Наша Україна», БЮТ та СПУ. Однак переговори про створення цієї (Демократичної) ко­аліції, що тривали більше двох місяців, не дали результатів через незгоду як щодо суто політичних питань, так і щодо розподілу посад в уряді та Верховній Раді. Одночасно роботі Верховної Ради ново­го скликання заважала фракція Партії регіонів, депутати якої блокували трибуну, вимагаючи своєї участі в уряді, як найчисленнішоїсили в парламенті. На початку липня 2006 р. внаслідок закулісних переговорів, ініційованих «регіоналами», ситуація різко змінилася. В обмін на посаду Голови Верхо­вної Ради лідер СПУ О. Мороз пішов на союз з Партією регіонів, а для створення більшості до цього союзу залучили комуністів та кількох депутатів з БЮТ і «Нашої України». Так виникла Антикризова коаліція, яка пропонувала, щоб уряд очолив В. Янукович.

Але такий крок лише збільшив напруження. БЮТ почав домагатися розпуску Верховної Ради та призначення нових виборів і навіть скасування конституційної реформи. Президентські ж сили вимагали створення широкої коаліції, куди, крім «антикризовиків», увійшла б і «Наша Україна». З ініціативи Президента України в липні 2006 р. працював «круглий стіл», де переговори про умови створення та політику нового уряду вели лідери всіх парламентських фракцій. Наслідком цих переговорів стало підписання 3 серпня 2006 р. Універсалу національної єдності. Від підписання відмовилася лише Ю. Тимошенко, а її блок перейшов у жорстку опозицію. На початку серпня Президент України дав згоду на створення уряду В. Януковичем. До цього уряду були залучені і кілька міністрів, що представляли «Нашу Україну».

Проте політичне протистояння не припинилося. Антикризова більшість восени у Верховній Раді поступово витискала з уряду «помаранчевих» міністрів, замінюючи їх своїми представниками. Зокрема, пішли у відставку міністр юстиції Р. Зварич, міністр внутрішніх справ Ю. Луценко та ін. До уряду почали потрапляти найбільш одіозні діячі часів правління Л. Кучми.

Наприкінці 2006 — на початку 2007 р. виникло нове протистояння між Президентом та урядом В. Януковича. Воно пов'язане з тим, що антикризовики прагнули ще дужче обмежити повноваження голови держави, користуючись своєю більшістю у Верховній Раді. Це протистояння виявило себе у відмові В. Ющенка підписати Закон України «Про Кабінет Міністрів України» навіть після подолання президентського вето та взаємних звинуваченнях у відході від принципів, закладених в Універсалі національної єдності. 2 квітня 2007 р. президент своїм Указом розпустив Верховну Раду, призна­чивши нові вибори на тій підставі, що частина депутатів від опозиції перейшла на бік правлячої коаліції і розстановка політичних сил в ній не відповідає результатам виборів 2006 р. Це поклало початок великій політичній кризі в країні. Після низки загострень та компромісів між основними політичними суперниками вдалося досягти домовленості про позачергові парламентські вибори, призначені на 30 вересня.

У результаті цих виборів до Верховної Ради пройшли п'ять політичних сил: Партія регіонів (на­брала близько 35 % голосів виборців), Блок ЮліїТимошенко (31 %), Народний Союз «Наша Україна» (14 %), КПУ (5 %) і Блок Литвина (4, 5 %). З огляду на це з'явилася можливість формування; Демократичної коаліції у складі БЮТ і НСНУ, яка й була створена. Пізніше до неї приєднався блок Литвина. Восени 2007 р. уряд знову очолила Ю. Тимошенко.

Однак зазначена коаліція не була ефективною і незавжи мала парламенську більшість. Робота Верховної Ради неодноразово з будь-яких приводів блокувалася депутатами Партії Регіонів, багато законопроектів не було прийнято. Так само в цей час відбувалося звуження політичного впливу президента В. Ющенка. Дедалі більше зростало його протистояння з головою уряду Ю. Тимошенко, що нагадувало відверту ворожнечу.

Тим часом наближалися президентські вибори 2010 р. Крім В. Януковича та Ю. Тимошенко, між якими й мусила розпочатися основна боротьба серед впливових кандидатів опинилися А. Яценюк та С. Тігіпко, якими відповідно були створені партії «Фронт змін» та «Сильна Україна». Але у другий тур президенських виборів, що відбувся у лютому 2010 р. вийшли В. Янукович і Ю. Тимошенко. Переможцем з відривом у 3 % голосів виявився (48 % проти 45 %) В. Янукович, який йшов на вибори з популітськими гаслами.

Україна за часів Президента В. Януковича.

Прихід до влади В. Януковича знаменував новий етам в розвитку країни. Він характеризується досить швидким згортанням демократичних порядків та встановленням в країні авторитарного режиму. У жовтні 2010 р. була скасована редакція Конституції України від 8 грудня 2004 р. Президент знов став формувати уряд, усунувши від цього Верховну Раду. Уряд очолив М. Азаров. Важливою складовою політики теперішньої влади є повне ігнорування думки політичної опозиції та кримінальне переслідування її лідерів. Наприкінці 2010 р. були завведені кримінальні справи проти Ю. Тимошенко та колишнього міністра внутрішніх справ Ю. Луценка. Обидва вони перебувають в ув`язненні (остання у жовтні 2011 р. засуджена до 7 років позбавлення волі за обвинуваченням у перевищенні владних повноважень під час підписання газового контракту з Росією у 2009 р.).

Дедалі більше зростає тиск на незалежні та опозиційні засоби масової інформації. Почастішали випадки заборони і розгону мирних акцій протесту правоохоронними органами.

Економічна ситуація

Незалежна Україна успадкувала від радянських часів командно-адміністративну економіку, яка повністю себе вичерпала і потребувала ринкового реформування. Однак упродовж тривалого часу реформи в економічній сфері проводилися вкрай невдало, що ввело економіку у стан глибокої кризи, яка супроводжувалася шаленим підвищенням цін, інфляцією та гіперінфляцією, зростанням безро­біття як явного, так і прихованого, через зупинку багатьох підприємств, катастрофічним падінням виробництва. Цій кризі сприяли і об'єктивні чинники, а саме: розрив старих господарських зв'язків внаслідок розпаду СРСР, застаріле обладнання та виробничі технології, неправильна структура економіки та залежність України від імпортних енергоносіїв (у першу чергу нафти і газу).

Тільки у другій половині 90-х рр. ситуація почала змінюватися на краще завдяки проведенню приватизації, залученню іноземних інвестицій, стабілізації фінансовоїі грошовоїсистеми (наприклад, введення 1996 р. нової грошової одиниці — гривні, яка замінила повністю знецінений купоно-кар-бованець, що діяв в Україні з 1992 р. після її виходу із карбованцевої зони). 2000 р. в Україні вдалося подолати економічний спад. Почалося зростання економічних показників. Але до того, щоб вони досягли рівня 1990 р., ще дуже далеко.

У другій половині 1990-х рр. була проведена аграрна реформа, що ліквідувала колгоспно-рад­госпну систему. Ці сільськогосподарські підприємства були замінені агрофірмами, які працюють на основі земельної оренди у колгоспників, що є власниками земельних паїв.

Однак в економічній сфері через панування бюрократії існує чимало зловживань, до яких моя віднести корупцію, недобросовісну приватизацію з використанням чиновниками адміністративне го ресурсу тощо. Не сприяє економічному розвитку і недосконале податкове законодавство, що призвело до зростання тіньового сектору економіки на всіх рівнях — від корисної самозайнятості населення до великого бізнесу.

До складних економічних наслідків призводить невміле керування економічними процесами та система приписок економічних показників, що збереглася з радянських часів. Прикладом цього згубного впливу може бути продовольча криза, яка виникла у червні 2003 р. через завищення г казників збирання зернових 2002 р. та надмірний продаж українського зерна за кордон.

Упродовж першої половини 2005 р. економічне зростання в Україні дещо уповільнилось. Це пов'язано як із невдалими першими кроками уряду Ю. Тимошенко, який спершу намагався адмі­ністративно регулювати економічні процеси, переглянути деякі результати приватизації великих підприємств, із підвищенням соціальних витрат Держбюджету (прийнятого у грудні 2004 р. і пере­глянутого у березні 2005), із оприлюдненням критичного ставлення до створених у 1999—2000 рр. вільних економічних зон, що знижувало інвестиційну привабливість України, так і з об'єктивними чинниками — різким підвищенням цін на нафту і жорсткою політикою Росії щодо постачання в Україну енергоносіїв, а також різким падінням попиту на метал, що є головною статтею українського експорту. Крім того, значне підвищення заробітної платні та пенсій спричинило зростання цін на продовольчому ринку, яке поки що не вдалося зупинити.

На початку 2006 р. економічна ситуація загострилася у зв'язку з різким подорожчанням газу, імпортованого з Росії та Туркменістану. Тенденція до подорожчання газу продовжувала зберігатися і в майбутньому. Знаковою подією стала в цьому плані українсько-росіська газова війна, що відбувалася у січні 2009 р., коли скориставшись суперечностями з газового питання у владних колах України і непідписанням нового газового контракту, Росія перекрила постачання газу в Україну, а Україна у свою чергу припинила транзит російського газу в Європу. Оскільки була поставлена під загрозу європейська енергетична безпека, то під тиском обставин українська сторона вимушена була 19 січня 2009 р. підписати газову угоду з Росією на в цілому невигідних умовах. (в подальшому підписання цієї угоди стало приводом для порушення проти Ю. Тимошенко кримінальної справи). Прагнення уряду М. Азарова зменшити ціну на росіський газ у 2011 р. наштовхуються на опір з боку Москви. Відбувалося подорожчання й інших енергоносіїв. Тому найбільшою проблемою у 2006 — 2011 рр. стало неодноразове подорожчання житлово-комунальних послуг, яке суттєво знизило життєвий рівень населення і призвело до соціального напруження у суспільстві.

Значну роль у погіршанні економічної ситуації в Україні зіграла світова економічна криза, що розпочалася наприкінці 2008 р. і тривала до початку 2010 р. Курс гривні впав майже у двічі (з 5 до 8 грн. за долар), а промислове виробництво скоротилося на 20 %, багато підприємців збанкрутували.

Негативні наслідки для інвестиційної привабливості української економіки мало прийняття у 2010 р. Податкового кодексу України, який значно підвищив податкове навантаження на середній і дрібний бізнес і викликав бурхливі протести з боку підпроиємців, що вилилося у так званий «податковий майдан» наприкінці 2010 р. Хоча влада і пішла на деякі поступки з цього приводу, за перший рік дії цього документа свій бізнес змушені були закрити десятки тисяч підприємців.