Розвиток культури в незалежній Україні

Розвиток національної культури тісно пов'язаний з розбудовою державності в суверенній Укра­їні. Культура в Україні позбавилася ідеологізації радянських часів і стала орієнтуватися на світові загальнолюдські цінності. їй став притаманний плюралізм.

1992 р. Верховна Рада України ухвалила «Основи законодавства про культуру». Фактично це програма розвитку культури, де підкреслюється, що національно-духовне відродження можливе лише на основі демократизації культурного процесу, припинення його денаціоналізації, при на­явності відповідної матеріальної бази.

В Україні відкриваються нові музеї, історико-культурні центри (Батурин, Глухів, Збраж). Створено спеціальну урядову комісію, що займається поверненням в Україну вивезених із неї цінностей.

Видаються раніш заборонені твори українських письменників: І. Багряного, В. Барки, О. Теліги, М. Зерова, С. Гординського, Є. Плужника, М. Хвильового, Б. Антоненка-Давидовича та ін. Почали виходити журнали «Київська старовина», «Літературно-науковий вісник». Читачі України дістали змогу познайомитися з творами письменників-дисидентів В. Стуса, І. Світличного, Є. Сверстюка та ін.

Розвивається народна творчість. Проводяться різні фестивалі («Таврійські ігри»); конкурси («Червона рута», «Золоті ворота»).

Як і в усьому світі, в Україні спостерігається тенденція комерціалізації культури, особливо масової. Зокрема, за роки незалежності виник вітчизняний шоу-бізнес. Популярними стали пісні Т. Повалій, Н. Могилевської, О. Пономарьова, групи «Воплі Відоплясова» та ін. Однак разом із тим він програє поки що у конкурентній боротьбі російському шоу-бізнесові, краще організованому, з великою кількістю талановитих виконавців.

У травні 2004 р. вітчизняний шоу-бізнес досяг найбільшого за роки свого існування успіху, коли на конкурсі «Євробачення» у Туреччині перемогу здобула українська співачка Руслана Лижичко. Країна-переможниця, за умовами конкурсу, проводить конкурс наступного року. «Євробачення» у травні 2005 р. в Києві стало визначною подією в культурному житті України.

Велику роль відіграли вітчизняні виконавці і під час подій Помаранчевої революції.їх регулярні виступи на Майдані сприяли підтриманню духу учасників цих подій.

Досить у скрутному становищі в Україні опинилася видавнича справа через невдале податкове законодавство. Великою проблемою для сучасних українських літераторів є друкування своїх тво­рів. Ринок друкованої продукції в Україні, особливо на сході та півдні заполонили російськомовні видання — більш дешеві, а головне — тематично різнобічні.

Занепад переживає українська освіта, оскільки реформи під гаслом її демократизації про­буксовують і здебільшого підміняються «показухою». Розбіжності між словом і ділом калічать моральність молодого покоління. 2001 р. набув сили новий закон України «Про загальну середню освіту в Україні», що передбачає демократизацію, гуманітаризацію системи освіти і впровадження 12-річного терміну навчання та 12-бальної системи. Однак старі недоліки — гіпертрофований бю­рократичний контроль за роботою середньої школи, оцінка роботи вчителів за успішністю їх учнів, та ж сама «показуха», а також відсутність стимулів до навчання — зводять усі реформи у системі середньої освіти нанівець.

Відбулися зміни й у вищій школі: впровадження обов'язкового вступного іспиту з української мови; обов'язкове вивчення студентами всіх спеціальностей ІсторіїУкраїни та українознавства (що нагадує собою обов'язкове вивчення історії КПРС та наукового комунізму за радянських часів); на­бір на контрактній основі; відкриття приватних ВНЗ; скорочення підготовки спеціалістів вечірньої та заочної форм навчання.

Як і інші галузі суспільного життя, система освіти пронизана корупцією на всіх рівнях. Певна частина освітян через низький рівень оплати праці просто змушена «комплексно і безвідходно» використовувати службове становище. Все це підриває престиж освіти в Україні і знов-таки нега­тивно впливає на моральну атмосферу в суспільстві.

Важливим досягненням вітчизняної освіти за весь період незалежності України виступає впровадження з 2009 р. зовнішнього незалежного тестування (ЗНО) при вступі до вищих навчальних закладів, що в цілому звужує корупційні можливості, принаймні при вступі до вишу. Однак з приходом до влади «команди» В. Януковича і призначенням на посаду міністра освіти та науки Д.Табачника (відомого своїми антинаціональними поглядами і орієнтованого на Росію) ситуація у сфері освіти змінилася. Знову відбулося повернення до 11-річного навчання, за рахунок врахування при вступі до вишу середнього балу атестату дещо звужена дія ЗНО. Крім того уряд взяв курс на зменшення у майбутньому питомої ваги осіб з вищою освітою шляхом зменшення державного замовлення на підготовку спеціалістів у вишах та скорочення їх кількості. Якщо у попередні роки освітня концепція України була орієнтована на гуманітарну освіту, то зараз відбувається повернення до технічного напряму, який був притаманний радянській системі. Однак це епвним чином пояснюється і об`єктивною ситуацією на ринку праці. Він дійсно перенасичений фахівцями з юриспруденції та економіки, тоді як бракує фахівців з вищою технічною освітою та робітничих спеціальностей.

Україна має значний науковий потенціал. Сучасний науковий комплекс країни складається з науково-дослідних інститутів, ВНЗ, проектно-конструкторських та технологічних бюро. АН України, здобувши статус національної, стала провідним координуючим центром країни. ЇЇзаклади розміщені по всій території держави. Українські науковці мають численні зв'язки з науковими товариствами і провідними університетами Росії, Європи і США. Встановлені тісні зв'язки з науковими центрами української діаспори: Українським вільним університетом у Мюнхені, Українським інститутом при Гарвардському університеті (США), Канадським інститутом українських студій.

Наукові розробки Національного космічного агентства України дозволяють досліджувати і освоювати космічний простір. Україна бере участь у міжнародній програмі ракетно-космічного комплексу морського базування «Морський старт» і «Глобал старт».

Конструкторське бюро заводів ім. Антонова в Києві, ім. Малишева в Харкові, «Південмаш» у Дніпропетровську, «Мотор-Січ» у Запоріжжі створюють сучасну цивільну і воєнну техніку. Державні і наукові установи США підтримують з ними контакти в галузі академічної і прикладної космічної науки, здійснюють спільні розробки космічних літальних апаратів. Підписана угода між інститутом електрозварювання ім. Патона і американським аерокосмічним агентством НАСА про розробку технології зварювання у космосі.

Певних успіхів досягли вітчизняні гуманітарні науки, зокрема історична. За роки незалежності вивчення ІсторіїУкраїни переживає справжній ренесанс. Значний внесок в історичну науку зробили В. Степанков, С. Кульчицький, Є. Верстюк, академік П. Толочко, Ф. Турченко, Я. Грищак та багато інших дослідників, праці яких присвячені найрізноманітнішим аспектам вітчизняної історії. Стали відомими праці істориків діаспори Н. Полонської-Василенко, Д. Дорошенка, Т. Гунчака. О. Субтель-ного. Водночас існує чимало праць, які фальсифікують українську історію, намагаються прикрасити і виставити історичні події у нібито вигідному для українського народу світлі.

Великого резонансу в Україні набула мовна проблема. У роки незалежності проходить друга хвиля українізації всіх сфер життя суспільства, але адміністративно-бюрократичні методи її впро­вадження викликають опір і невдоволення досить значної російськомовної частини українського суспільства, що не сприяє згуртуванню населення України.

На тлі передвиборної боротьби у 2006 – 2011 рр. час від часу (особливо під час передвиборних кампаній) загострювалося мовне питання. Спираю­чись на Європейську хартію регіональних мов, у ряді областей сходу та півдня України російську мову було визнано регіональною. Проте це стосується лише її використання у діяльності органів місцевого самоврядування, але не в інших сферах.