Тема: теорія розвитку морального мислення лоренса Кольберга

Завдання:

1. Продемонструвати знання шести стадій морального розвитку Кольберга, давши їм визначення.

2. Продемонструвати розуміння теорії Кольберга, пояснивши вибрані терміни.

3. Дати оцінку теорії морального розвитку Кольберга.

Навчання – це не проста передача змісту предмета від викладача до студента. Це процес спілкування між людьми, що сполучений з питаннями моралі. Щоб процес навчання проходив без перешкод, необхідне дотримання певних основних правил. Сюди відносяться такі моменти, як дисципліна на занятті, справедливість, рівні можливості для учнів і чесність. Крім цього, є й більш особисті проблеми, з якими зіштовхуються студенти і які можуть вплинути на їхні академічні досягнення й особистий ріст. Це такі проблеми як наркотики, безладність зв'язків, насильство, аборти.

Історична довідка. Діти відрізняються від дорослих не тільки особистісним і когнітивним розвитком, але й підходом до вирішення моральних дилем. Моральна дилема - це ситуація, у якій людина повинна прийняти моральне рішення. У такій ситуації розвиток подій не є очевидним або безсумнівним, тому що кожне рішення спричиняє як позитивні, так і негативні наслідки.

Жан Піаже не обмежуючи дослідження вивченням пізнавальних процесів, вивчав також моральний розвиток, використовуючи ту ж методологію. Він починав зі спостереження за грою дітей у кульки. Як вони грали? За якими правилами? У якій послідовності? Він виявив що тлумачення дітьми правил залежало від їхнього віку. Діти молодше двох років просто грали, не дотримуючи ніяких правил. Діти у віці від двох до шести вже розуміють, що таке правила, і намагаються дотримувати їх, але не усвідомлюють їхнього змісту й необхідності їх дотримуватись. У віці 6-10 років діти вступають у стадію конкретно-операційного мислення. Вони починають ставитись до правил як до «священних установлень», даним авторитетами, - старшими дітьми й батьками. Правила стають чіткими й незмінними. У віці від десяти до дванадцяти років діти переходять до стадії формальних операцій. Вони починають розуміти, що правила - це якась угода, що встановлюється відповідно до побажань сторін. Правила існують для того, щоб підтримувався порядок, але їх можна змінити.

Крім спостереження за грою дітей у кульки, Ж. Піаже пропонував їм моральні завдання у вигляді історій. Він звертав увагу на їхню реакцію, а потім задавав питання, щоб проникнути в хід їхніх думок. От історія про Огастасе й Джуліане. «Жив маленький хлопчик на ім'я Джуліан. Його батько пішов, і Джуліан вирішив, що буде кумедно пограти з батьківською чорнильницею. Спочатку він пограв з ручкою, а потім посадив на скатертину маленьку плямку. Інший маленький хлопчик на ім'я Огастас один раз помітив, що батьківська чорнильниця порожня. Він захотів наповнити чорнильницю, щоб допомогти батькові, якого не було вдома. Йому хотілося щоб батько, повернувшись додому, побачив повну чорнильницю. Але наповнюючи її, хлопчик посадив на скатертину велику плямку.

Інша історія така: «Хлопчика на ім'я Джон покликали обідати. Відкриваючи двері в їдальню, він зачепив тацю, на якій стояло п'ятнадцять чашок. Вони всі впали на підлогу й розбилися. Хлопчик Генрі заліз у буфет, щоб дістати варення, поки його мами не було вдома. Він потягнувся, упав зі стільця, упустив одну чашку, і вона розбилася».

Ж. Піаже запитував: «Чи всі ці хлопчики однаково винуваті?
Хто з них поводився гірше, і чому?» Піаже виявив, що маленькі діти реагують на такі історії не так, як діти, що є старшими. Ґрунтуючись на тлумаченні дітьми правил та їхній реакції на історії Ж. Піаже зробив висновок, що шестирічні відносяться до моральних питань не так, як дванадцятирічні.

На підставі своїх спостережень Ж. Піаже виділив три стадії морального розвитку. Перший, властивий дітям молодше п'яти років, він назвав «передморальним». На цьому етапі дітей не хвилюють правила. Вони просто хочуть отримати задоволення, і правила не повинні їм заважати. Моральний розвиток починається у віці шести або семи років, і це друга стадія за Піаже. Ця стадія одержала назву морального реалізму, або моралі примусу. Правила просто є. Вони абсолютні й не можуть бути порушені. Якщо правило порушене, міра покарання визначається залежно від нанесеного збитку. Наміри й мотиви до уваги не приймаються. Тому дворічні діти скажуть, що Огастас і Джон більше винуваті, ніж Джуліан та Генрі, тому що Огастас посадив більшу плямку, а Джон розбив більшу кількість чашок. Той факт, що Огастас хотів допомогти, а Джуліан пустував, або що Джон розбив чашки випадково, а Генрі порушував заборону, ніяк не впливають на розміри втрати. Піаже використовував для визначення цієї стадії термін «гетерономія», тому що правила на ньому сприймаються як дані зовнішнім «гетеро-» - інший авторитетом «номія».

У віці приблизно десяти або одинадцяти років діти переходять до третьої стадії Ж.Піаже, стадії морального релятивізму, або моралі співробітництва. Правила стають гнучкими. Вони встановлюються за загальною згодою й можуть бути змінені. Якщо правило порушується, покарання залежить як від збитку, так і від намірів. Ж.Піаже використовує термін «автономія» стосовно цієї стадії, тому що правила на ній сприймаються як внутрішні принципи й ідеали «авто-» - само. Правила такі, якими їх робимо ми.