![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Розділ IV. Культура мовленнєвої поведінки вчителя
Розгортання спілкування вчителя з учнями починається з першої ініціативної репліки, яка виконує функцію мовленнєвого стимулу і носія теми бесіди. Розрізняють такі основні типи висловлювань: етикетні формули — вітання, вияв вдячності, вибачення тощо; запит інформації (запитання, прохання); вияв емоцій; інформування, коментування обставин спілкування; фактичні висловлювання, які не є серйозною інформацією, а спрямовані на підтримку розмови... Сучасне вчительство переважно орієнтоване на демократичний стиль спілкування з учнями. Але в повсякденній практиці рівнопартнерство часто залишається декларативним. Характерними ознаками вчительського домінування в діалозі виступають: 1) зловживання тривалими і гучноголосими висловлюваннями; 2) нав'язування власної думки і готових рішень; 3) небажання до кінця вислухати і зрозуміти співрозмовника; 4) прагнення поставити того, хто не згоден, «на місце»; 5) зловживання зауваженнями, які гальмують мовну активність партнера. Досить складним видом мовленнєвої діяльності вчителя є суперечка, у процесі якої йому доводиться заперечувати комусь, доводити щось. Лише висока культура цього виду діалогу страхує від небезпеки перетворити його на сварку, тобто на стан взаємної ворожнечі... Культура суперечки забезпечується дотриманням таких педагогічних правил: 1. Сприйняття незгоди учнів як природної реакції, наслідку критичного ставлення до інформації. 2. Децентрація, тобто погляд на суперечливе питання очима опонента. 3. Урахування глибинних мотивів конфронтації учнів (потреби в особи-стісному самоствердженні, підвищенні статусу серед ровесників, образи, емоційного збудження, стану психологічного дискомфорту тощо). 4. Вияв незмінної доброзичливості у ставленні до опонента, незважаючи на репутацію і статус. 5. Підкреслена коректність під час гострих моментів конфронтації, вияву принизливої нестриманості учнів... 6. 7. Контроль за емоційною тональністю суперечки, щоб попередити переростання її у сварку. 8. Захищаючи свої думки, учитель використовує узвичаєні етикетні норми («Мені здається», «Подумаємо разом», «Можливо, я помиляюся» і т. д.), виявляє готовність визнати помилки, вибачитися за недоречність. 9. Готовність виконати прохання учнів, ураховуючи їхні інтереси, потреби, обрати компромісні рішення.
10. Підкреслення того, що зближує з учнями. 11. Терплячість, поступливість у дрібницях. 12. Стимулювання самооцінки учнів («А що ти думаєш про себе?»). 13. Дисциплінування класу за допомогою непрямих впливів — переведення уваги, жарту тощо. 14. Домінування експресії оптимізму. Показниками низької культури діалогу з учнями можна вважати: 1. Обмеження свободи висловлювання думок, особливо тих, що різняться з думкою вчителя («Досить дискутувати про незаперечне», «Тобі ще рано мати свої погляди. Для цього потрібно хоча б пристойно вчитися»). 2. Орієнтація лише на заплановані цілі («Знову ти в нас, Кокарев, забираєш час пустопорожніми запитаннями! Я нічого не встигаю зробити», «Не відволікай нас, Семенова, своїми безглуздими запитаннями!»). 3. Акцентування на тому, що роз'єднує з учнями («Як ти можеш так думати, Гаврилова? Твоя незгода видає з головою незнання матеріалу»). 4. Дріб'язкова нетерпимість, прискіпливість («Як ти сидиш, Ігнатьєва! Поклади руки на парту», «Як можна не знати таких простих речей?»). 5. Дисциплінування через тиск, пряму догану («Досить показувати, який ти розумний», «Тобі, Веремієва, краще б помовчати і згадати про отриману двійку!»). 6. Погрози («Спробуйте не виконати це завдання!»). 7. Докори («Скільки разів нагадувала, а ти...», «Я тебе попереджала, та ти не хотів слухати!...»). 8. Приниження гідності («Такого ледачого учня в мене ще не було», «Ну подивіться на цього «професора»! Краще б підстригся!»). 9. Висміювання («Діти, кого нагадує Лазарев? Санчо Панса, правда? Такий же товстий і ледачий»). 10. Демонстрація своєї зверхності в різній формі: прямій («У тебе що, у голові дві звивини?»), пом'якшеній («Ти наче тямущий, Галь-перін, а говориш нісенітниці»), прихованій («Тут немає в чому сумніватися, Никифорова, кожній нормальній людині це ясно!»). 11. Посилання на свій статус і життєвий досвід як аргумент у суперечці («Я працюю в школі 20 років, як ти можеш сумніватися в моїх знаннях?»). 12. Менторство («Запам'ятай, Хламова, так культурні люди не поводяться», «Сором, сором не знати елементарних речей»). 13. Використання лестощів, показної доброти, усмішки, пестливого во-катива (Наталонько, Сергійку) або обману, залякування з маніпу-лятивною метою для отримання власної вигоди, досягнення егоїстичних цілей. 14. Домінування експресії песимізму («Нічого ви не вмієте. І що мені з вами робити?», «Не уявляю, як ви складете іспити»). Як бачимо, ведення комунікативного діалогу з учнями потребує від учителя високої культури... (Риданова И. И. Основи педагогики общения. — Минск.: Беларус. павука, 1998. - С. 9-10, 64-65, 71, 108, 112-115.) __________________ Дидактичні за вдання _________ /. Чи тотожні поняття «гуманний учитель» і «вихований учитель»? 2. У чому сутність гуманістичної педагогіки спілкування, її відмінність від авторитарної? 3. Взаємини вчителя з учнями як внутрішня невидима сторона педагогічного спілкування можуть бути різного рівня. Виокремте ознаки функціонально-рольового рівня взаємовідносин учителя з учнями. Доберіть власні приклади до цього феномена. 4. Схарактеризуйте рівень особистісно орієнтованих стосунків учителя з учнями. Як змінюються його ознаки порівняно з формально-рольовими взаєминами? Наведіть власні приклади особистісно орієнтованих стосунків учителя з учнями. 5. Співвіднесіть мовленнєві показники взаємин педагога високої і низької культури. Які з них характеризують формально-рольові взаємини, а які — міжособистісні (особистістю орієнтовані)? Н. Є. Щуркова ПРАКТИКУМ З ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ
|