![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Психологія взаєморозуміння
Види потреб у спілкуванні Комунікативні дії людини можуть бути викликані всілякими потребами... Потреба в безпеці, знятті напруги, тривоги виявляється в тому, що людина починає спілкуватися заради зниження страху, тривоги чи внутрішнього конфлікту. Навіть зовсім незнайомі люди стають більш товариськими в ситуації тривожного очікування. Коли щоразу після вступу в контакт з іншими людьми зниження напруги відбувається ефективно, може сформуватися нав'язливе прагнення до спілкування з ким завгодно, аби поговорити. Афіліація — власне сама потреба в спілкуванні як така, що виявляється в прагненні бути в контакті з подібними до себе заради самого процесу спілкування, заради усунення дискомфорту самотності. Вона властива людям з високою тривожністю, неспокійним, що поринають у стан фрустрації від вимушеної самоти. Такі люди не можуть самостійно організовувати навчання, їм обов'язково потрібен лідер. Потреба в пізнанні часто мотивує спілкування, коли людина через інших бажає уточнити свої уявлення, розширити можливості свого мислення, довідатися більше про людину, її здібності і стани. Коли людина розглядається як джерело певної, необхідної в цей момент інформації, то головним мотивом спілкування з нею стає потреба в пізнанні. Наприклад, спілкування з лектором переважно мотивоване пізнанням. Тому про лектора ми робимо висновок на основі того, як він задовольняє цю потребу. Якщо ж наша потреба в пізнанні не задоволена, то лектор нам не подобається незалежно від інших його позитивних рис... Потреба бути індивідуальністю виявляється у прагненні до такого спілкування, в якому ми могли б «прочитати» на обличчі, у мовленні і поводженні іншої людини визнання нашої неповторності, унікальності, незвичайності. Жага бути неповторним породжує прагнення у спілкуванні з іншими побачити себе як єдину у своєму роді для них істоту. Потреба в престижі задовольняється в тому разі, коли у спілкуванні з іншими ми одержуємо визнання наших особистісних рис, замилування нами, позитивні оцінки оточення. Не знайшовши визнання, людина стає засмученою, розчарованою, а іноді навіть агресивною. Невдачі в одному змушують людину шукати визнання в іншому, і здебільшого вона знаходить його у спілкуванні з людьми, схильними оцінювати цю особистість позитивно. Однак, якщо така потреба в індивіда Т гіпертрофована, це може призвести до втрати друзів і повної самотності. Потреба в домінуванні. Це прагнення впливає на напрям думок, поведінку, смаки, установки іншої людини. Задовольняється ця потреба лише в тому разі, якщо змінюється поведінка іншої людини чи ситуація в цілому під нашим впливом. Одночасно з цим партнер по спілкуванню розглядає нас як людину, що бере на себе вагу ухвалення рішення. Тому поряд з потребою в домінуванні в деяких людей є потреба в підпорядкуванні іншому... Потреба в заступництві чи турботі про іншого виявляється у прагненні комусь у чомусь допомогти і відчути при цьому задоволення. Потреба в турботі про іншого, задовольняючись у різних ситуаціях, що виникають у плині життя, поступово формує альтруїзм, людинолюбство. Тому, хто хоче бути педагогом, лікарем, необхідно прагнути бути альтруїстом. У спілкуванні альтруїста ця мотивація завжди повинна виявлятися в ситуаціях, коли хтось потребує допомоги. Потреба в допомозі передбачає готовність партнера прийняти допомогу. Ця допомога, будучи прийнятою, приносить задоволення тому, хто її запропонував. Відмова партнера може бути сприйнята негативно, як його небажання ввійти в контакт чи, більше того, — як необгрунтована незалежність і гордість, як завищена самооцінка.
|