Дидактичні завдання. 1. Як К. Д. Ушинськии дає відповідь на запитання, що таке психоло­гічний такт, який його зв'язок із тактом педагогічним?

1. Як К. Д. Ушинськии дає відповідь на запитання, що таке психоло­гічний такт, який його зв'язок із тактом педагогічним?

2. У чому вбачає автор значення педагогічного такту?

З- Чому К. Д. Ушинськии винятково важливим вважає знання психо­логії для педагога?

А. С. Макаренко ПЕДАГОГІКА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ДІЇ

...Я скажу, як я сам з вихованцями, з окремими особами працював як вихователь.

Щодо окремої особи, я віддавав перевагу і рекомендував іншим відда­вати перевагу все ж таки атаці в лоб. Це означає, що коли хлопчик зробив поганий учинок, щось огидне, я йому так скажу:

— Ти зробив огидний учинок.

Той знаменитий педагогічний такт, про який так багато пишуть, має полягати в щирості вашої думки. Я не дозволяю собі нічого прихову­вати з того, що я насправді думаю. Це найбільш щиро, просто, легко і найбільш ефективно, але ж якраз не завжди можна говорити.

Я вважаю, що розмова найменше допомагає. Тому, коли раз побачив, що мої розмови не потрібні, я вже нічого не говорив.

Наприклад, хлопчик образив дівчинку. Я про це довідався. Чи тре­ба про це говорити? Для мене важливо, щоб і без розмови він зрозумів, у чому річ. Я йому пишу записочку і передаю в конверті.

Треба сказати, що в мене були такі «зв'язківці». Це десятирічні хлопчики з очима складними, як у мухи: вони завжди знають, де кого можна знайти. Звичайно, такий зв'язківець — гарненький хлопчик — має велике значення. Я передаю йому конверт. У конверті написано:

«Тов. Євстигнєєв, прошу тебе зайти сьогодні об 11-й годині вечора»...

Іноді цей Євстигнєєв не витримає і зайде до мене не об 11-й годині вечора, а о 3-й годині дня.

— Антоне Семеновичу, ви мене кликали?

— Ні, не тепер, а об 11-й годині вечора. Він іде в загін. А там уже запитують:

— Що таке? Віддуватися?

— Віддуватися.

— А за що?

І до 11-ї години вечора його в загоні розчистять під горіх. Об 11-й він приходить до мене блідий, схвильований усім сьогоднішнім днем. Я його запитую:

— Ти зрозумів?

— Зрозумів.

— Іди.

Більше нічого не треба.

В інших випадках я робив інакше. Я говорив зв'язківцеві:

— Негайно з'явитись!

І коли Викликаний приходив, я говорю все, що думаю. Якщо це вихо­ванець важкий, який мені не вірить, який проти мене настроєний, недо­вірливо до мене ставиться, я з ним не буду говорити. Я зберу старших, викличу його і в офіційному, привітному тоні буду з ним говорити. Для мене важливим є не те, що я кажу, а як інші на нього дивляться. Він на мене підводить очі, а на товаришів боїться дивитися. Я кажу:

— А далі товариші тобі розкажуть.

І товариші розкажуть йому те, чого я їх раніше навчив, а він буде переконаний, що це вони самі придумали.

Іноді потрібна особлива система... Це все форми індивідуальної обробки. Особливо важливі такі форми, які йдуть від самого вихован­ця. Зазвичай хлопець чи дівчинка приходять до мене і говорять:

— Мені треба поговорити з вами по секрету.

Це найбільш товариська і найкраща форма. Але в деяких випадках я дозволяв собі змінити фронтальну атаку і робив обхідний рух. Це тоді, коли проти особи обурений весь колектив. Тоді бити людину фронтально не можна, вона залишиться без захисту. Колектив проти неї, я проти неї, і людина може зламатися...

{Макаренко А. С. Твори: В 7 т. — К.: Рад. шк., 1954. — Т. 5. — С. 169-172.)

_ _ _ Дидактичні завдання ___________ __ __

/. Прокоментуйте доцільність обраної А. С. Макаренком тональності виховних стосунків із колоністами (виняткова суворість за атаки в лоб, стримане взаєморозуміння у відстроченій бесіді, офіційний тон у присутності вихованців на час розмови тощо).

2. Поясніть з позиції педагогічного такту причину призначення зазда­легідь і саме на одинадцяту годину вечора зустрічі з вихованцем Євстигнєєвим.

В. О. Сухомлинський