![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Педагогічний такт учителя: суть, форми вияву та формування
...Як виявляється педагогічний такт? Його розглядають винятково в позитивному плані: він або є, або його немає; не кажуть: «Поганий педагогічний такт». Тому форми вияву його зосереджені у сфері позитивних педагогічних дій. Основна функція такту — регулятивна. Отже, форми його вияву — це найперше форми вияву регулятивності у навчально-виховному процесі. Розглянемо деякі з них. Тактовний учитель впливає на учня з метою стабілізувати його досягнення, оптимізувати вміння, спрямувати розвиток за певною програмою. Нормативна поведінка завжди потребує певної стандартизації унікальних життєвиявлень особистості. Вона завжди орієнтується на «середню», «усереднену», людину. Виконання функції соціальної регуляції має умовою певну стабільність як суб'єкта, так і об'єкта регуляції. «Середній учитель», «середній учень» є поняттями, які окреслюють моменти цієї стабільності. Завдяки їм уможливлюється регуляція як соціальний гомеостаз, бо тоді: а) немає необхідності контролювати всі параметри системи, досить виділити лише ті, що відчутно змінюють її функціонування; б) значно легше виділити межі допустимих змін цих параметрів, а також сукупність конкретних механізмів, які починають функціонувати за межами цих змін. Кожен такий механізм має реєструвати зміни існуючих параметрів і діяти в напрямку відновлення стану порушеної рівноваги.
Якщо є інструкція, норма, шаблон, стандарт, то немає необхідності виявляти такт. Дії в тому випадку будуть алгоритмізовані, і завдяки точному виконанню правил ви одержите прогнозований результат. Тут стандартизованість виступає полярною протилежністю такту. З цього погляду надмірне захоплення методикою, технікою може спричинити втрату вчителем індивідуального чуття в навчально-виховному процесі. Добре відпрацьовані методичні способи дедалі легше реалізуються вчителем, але водночас дедалі більше віддаляють від нього учнів. Учень у його індивідуальному неповторному життєвияв-ленні відчужується вчителем, і натомість постає учень абстрактно-усереднений... Ми піклуємося про знання, але упускаємо чи не найважливіший вид навчання, яке неможливе без присутності зрілої, люблячої особистості. Якщо нам не вдається зберегти уявлення про те, якою має бути зріла особистість, зріле життя, то ми постаємо перед реальною небезпекою повного занедбання нашої культурної традиції. Ця традиція побудована найперше на передачі з покоління в покоління не тих чи тих знань, а певних людських рис. У разі, коли наступні покоління більше не одержать цих рис, то кількатисячолітня культура загине, навіть якщо знання і далі передаватимуться та збагачуватимуться. Носієм такту може бути лише зріла, духовно багата, інтелігентна особистість. Саме в неї такт набирає свого найповнішого вияву. Він стає видимим через особистісно-неповторний стиль діяльності такого вчителя, через діалогічність у ставленні до світу, уміння враховувати неповторну особистість кожного учня. Отже, такт там, де є вихід за межі стандарту, алгоритму, усереднення. Він завжди супроводжує творчу діяльність учителя, його невдоволення досягнутим, постійну потребу самовдосконалення. Такт учителя виявляється в його вмінні працювати з кожним учнем як з неповторною особистістю, в індивідуальній забарвленості діяльності вчителя, у його стилі роботи, в умінні прогнозувати наслідки своїх педагогічних дій. Це вміння залежить від психолого-педагогічного мислення вчителя. Воно ж передбачає сприймання вчителем цілісного поля діяльності, володіння методами екстраполяції, моделювання тощо. Коли в педагогічну практику входить нове явище, учитель, освоюючи його, керується тактом як особливим чуттям педагогічної доцільності... Узагальнюючи, можна сказати, що форми вияву педагогічного такту — це форми вияву регулятивної функції. Педагогічний такт учителя — гостре чуття міри, педагогічної доцільності того, що реалізує він у своїй практичній діяльності. Він залежить від розвиненості психоло-го-педагогічного мислення, загальної культури, волі та характеру вчителя. Педагогічний такт учителя виявляється: — у здатності швидко оцінювати реальну ситуацію і знаходити оптимальні рішення; — у моральній чистоті, позитивній дії, умінні керувати своїм почуттям, не втрачаючи самовладання, в емоційній урівноваженості; — у поєднанні високої принциповості та вимогливості з чуйним, людяним ставленням до учня, критичності і самокритичності в оцінці праці своєї та своїх вихованців; — у нетерпимості до шаблону, формалізму, застою думки й справи, до бюрократизму й пихи... Специфіка форм вияву педагогічного такту в тому, що це — завжди цілісні фрагменти педагогічної реальності, які мають певну акцентуацію. За ознакою, наскільки акцентовані характеристики змісту чи форми педагогічного такту в конкретній психолого-педагогічній ситуації, можна вичленити такі рівні володіння ним учителем. Рівень 1. Домінує зміст. Характерні ознаки. Такий рівень педагогічного такту часто спостерігається в малоосві-чених, але життєво мудрих людей. У ньому виявляється мудрість у побудові стосунків з оточенням, закладена сімейним вихованням. Найчастіше спостерігається у вчителів початкових класів та вчителів із сімей учительських династій... Рівень 2. Домінує форма. Характерні ознаки. Спостерігається часто у вчителів з невисоким рівнем світоглядної культури. їхня методична підготовка, як правило, не має ґрунтовної філософської та психолого-педагогічної бази і не компенсується навчанням у соціумі. Для вчителів характерне оволодіння методиками у відриві від змісту, дотримання зовнішньої форми поведінки. Найчастіше є у вчителів з вищою освітою, які здобули її заочно і мають невеликий досвід роботи. Часто зумовлений особливостями сімейного виховання... Рівень 3. Єдність змісту і форми. Характерні ознаки. Гармонійно не впорядкована сукупність елементів та процесів, що становлять суть такту і способів його вияву в різних психолого-педа-гогічних ситуаціях. Здатність до підготовленої імпровізації. Цей рівень оволодіння тактом спостерігається найчастіше серед учителів із широким світобаченням, вони сповнені любові до дітей, мають добрі знання предмета викладання і володіють його методикою... Рівень 4. Індивідуальний вияв гармонії змісту і форми. Характерні ознаки. «Майстерність така, що не видно майстерності» (Л. Толстой) — це рівень мистецького оволодіння тактом. Власне, тактовна поведінка вчителя стає способом професійного й особистісного життя. Для вчителів, що володіють тактом як мистецтвом, характерна індивідуальна забарвленість в усіх формах вияву тактовності. Можна говорити про стиль, тональність, дух, ритм та ін. Це високий рівень володіння тактовністю. Досягається він незначною кількістю вчителів. Усе в поведінці тактовного вчителя є природним (поза, жести, голос, педагогічні способи тощо). Тактовна поведінка стала його звичкою, невід'ємною рисою характеру, стилем поведінки. Такий учитель вільно почувається під час спілкування з учнями, йому не треба спостерігати за кожним, контролювати. Він може дозволити собі свободу в поведінці з учнями. Стрижнем стосунків стає взаємоповага і взаємодовіра, збалансованість інтересів учителя й учнів, і цей головний напрям у взаємодії «гасить» усі дріб'язкові незгоди. «...Професор зупинявся, знімав окуляри і з ледь помітною усмішкою дослухався до завмираючих звуків військового оркестру, поки вони не змовкли зовсім; тоді він знову з тим же вдумливим спокоєм повертався до перерваної лекції. У ці хвилини мені не раз здавалося, що він ніби увесь пройнятий усвідомленням того, що врешті-решт не тільки в його маленькій аудиторії, а й там, на безмежній арені всесвітньої історії сесі іиета. сеіа. І таким було кожне його слово: сповнене особливим, невисловленим змістом — ніби все, що тут пояснювалося, було лише символами інших, важливіших слів і думок» (За А. Гори-фельдом). Оволодіння тактом потребує від учителя тривалої і нелегкої роботи над собою. Питання формування такту в учителя є чи не найскладнішим питанням технології педагогічної майстерності. Воно потребує окремого розгляду. Тут ми обмежимося тим, що запропонуємо ефективну і доступну для вчителя методику самоосвітньої роботи з формування тактовної поведінки: 1. Розграфіть аркуш паперу, як це показано нижче:
2. Запишіть до списку рис та характеристик вашого «Я» ті з них, які, на ваш погляд, заважають вам бути тактовним. 3. Уточніть наявність у вас зазначених рис: ознайомте зі списком ваших друзів, колег, учнів та інших важливих для вас осіб і запропонуйте їм уточнити й доповнити список. 4. З усіх зазначених вами та підтверджених іншими рис «Я» оберіть дванадцять, які згадуються найчастіше. 5. Із дванадцяти рис оберіть ту, яка найбільше заважає вам бути тактовним. Протягом першого тижня попрацюйте над нею. Наступний тиждень присвятіть роботі над іншою рисою вашого «Я», і так упродовж 12 тижнів. 6. Оцінюйте в балах успішність вашої роботи. Щовечора підбивайте підсумки роботи за день і виставляйте оцінку в балах. За тиждень виводьте оцінку як середнє арифметичне щоденних. Облік ведіть упродовж усього часу роботи над собою. 7. Через 12 тижнів роботу почніть спочатку. У процесі самопізнання та самовдосконалення коригуйте список. Працюйте над собою упродовж кількох років і ви оптимізуєте не лише свою професійну діяльність, а й матимете більше радості від усього, що навколо вас. Успіху вам! {Педагогічна соціологія: Навч. посів. — Т.: Підручники і посібники, 1998. - С. 112-118.) ________________ Дидактичні завдання ________________________ /. На матеріалі статті розкрийте сутність основної функції такту — соціальної регуляції. 2. Які рівні володіння педагогічним тактом виокремлює автор? Спробуйте дібрати власні приклади до кожного з них. 3. Уявіть, що ви вже працюєте педагогом. Скористайтеся запропонованою методикою самовиховання для виявлення рис, що заважають становленню педагогічного такту, і накресліть способи самовдосконалення. А. В. Донцов
|