Варіант 28

1. Визначити правильний варіант відповіді:

2. Напишіть визначення поняттю:

Моральна свідомість – це …

3. Напишіть розгорнуту відповідь:

Розкрийте поняття моральних якостей юриста.

Розкрийте поняття правової культура юриста і ії види.

Відповіді:

1 – «а».

2. Моральна свідомість — це система понять, поглядів, уявлень та почуттів особи про за гальнолюдські цінності, а також діяльність, по­в'язану з вимогами моральних норм.

В моральній свідомості особи, незалежно від професійної спрямо­ваності (політик, юрист, економіст), можна виділити, як ми вже знаємо, теоретичний (раціональний) та пси хологічний (почуттєвий) рівні.

3.

Особа, яка не вміє стримувати своїх почуттів, раціонально мисли­ти в критичних си туаціях, припускає здійснення негативних вчинків. Низький рівень чуттєвого розвитку осо би — причина цілого ряду жит­тєвих негараздів, а іноді і трагедій.

Високим вимогам моральної культури особливо повинні відпові­дати керівники під розділів, посадові особи юридичних установ, що безумовно сприяє створенню в колективі обстановки доброзичливості, взаєморозуміння, комфортності, додає керівникові авторите ту, сприяє ефективності та стабільності роботи всього колективу.

Високий рівень моральної та професійної культури в цілому є необхідним фактором якісного вирішення поставлених перед юрис­том завдань.

Виділимо найбільш вагомі моральні якості юриста:

- якості, в яких виявляються ставлення особи до Батьківщини, свого народу, його культу ри, мови, історії розвитку;

- розвинуте почуття обов'язку, особистої відповідальності за справу;

- особисті моральні якості: чесність, правдивість, почуття власної гідності; скромність у спілкуванні;

- моральні якості, які виявляються в екстремальних ситуаціях: сміливість, мужність, дис циплінованість, готовність до самопожертви тощо;

- якості, що характеризують культуру спілкування співробітників під час служби та побу ту.

Підсумовуючи зазначене, слід зауважити, що моральна культура юриста повинна відповідати переліченим якостям у трьох позиціях. власне, в самій особі юриста, у службовій діяльності і при прий­нятті рішення.

Правова культура — це невід'ємна частина загальної культури людства. Формування правової культури — це' невідокремлений про­цес від розвитку інших видів культури — моральної естетичної, пол­ітичної. Це комплексна проблема.

Правова культура — це система правових цінностей (форм, норм, принципів та інс титутів), уявлень і установок, що відповідають досяг­нутому рівню правового розвитку людства, суспільства і особи.

Отже, можна говорити про правову культуру світового (або євро­пейського) співтова риства і правову культуру конкретного суспільства (національну правову культуру). Але систему правових цінностей, (форм, норм, принципів та інститутів), накопичених людст вом, і систе­му правових цінностей, накопичених конкретним наоодом, не можна ототож нювати. Однак, їх не можна і розривати, оскільки вони збага­чують одна одну, конкретизу ють, доповнюють.

Показником прогресу світової цивілізації є інститут прав людини, закріплений в між народних актах. " Декларації прав людини", " Декла­рації про економічні соціальні та куль турні права люди" та в багатьох інших. І хоча кожна національна правова культура здатна власними правовими цінностями збагачувати світовий культурно-правовий простір, однак вона зазнає вплив правової культури як людства в цілому, так і окремої держави. Тобто у світі постійно відбуває гься процес взає­мовпливу правових культур різних народів.

У розвиток правової культури суспільства найбільший вклад вно­сять юристи. В свою чергу, професійно-правова культура юриста спирається на правову культуру суспіль ства, " виходить" з неї.

Врахування національних особливостей правового розвитку тієї чи іншої країни — традиційний підхід, що завжди буде в інструментарії юриста, поки будуть існувати розход ження не тільки між народами світу, але і між окремими людьми.

Елементи правової культури суспільства:

1. Правосвідомість у суспільстві, ставлення суспільства, дер­жави, особи до права.

Нормальне функціонування правової системи забезпечує знання акону членами сус пільства.

2. Розвиток правотворчоїдіяльності і якості законодавства, ступінь збалансовано го відображення в нормативно-правових ак­тах інтересів суспільства, соціальних груп і особи.

Так, від юриста, що розробляє закони, від його професійної куль­тури залежить якість законодавства, його продуманість, узгодженість, попєднання динамічності і стабільності, а також юридична техніка підго­товки; прийняття і опублікування нормативно-правових актів; вирішення процедурних законодавчих питань. Юрист бере участь у законотвор­чому процесі на всіх етапах його дії і тим самим визначає рівень законодавчої культури; він бере участь в упорядкуванні і системати­зації правових актів, покликаний забезпечувати їх досконалість.

Значну роль відіграє юрист у сприянні прискоренню інтеграції Украї­ни до Європи, зближенню національного законодавства з європейським правом. Важливо, щоб юрист-учасник законодавчого процесу чи учасник групи щодо підготовки проекту нормативного акту сприяв своєчасному впровадженню ратифікованих міжнародних конвенцій у національне за­конодавство, і вони не залишалися на рівні побажань. Правник може та­кож запропонувати ратифікувати ту чи іншу міжнародну конвенцію.

На жаль, механізм участі спеціалістів-юристів у правотворчій діяль­ності ще дуже не досконалий. Наприклад, зараз розробляється новий Кодекс законів про працю. У Верхов ній Раді знаходиться проект цього Кодексу, розроблений одним із депутатів, [виявляється, цей проект просто переписаний з російського кодексу. Більше того, зроблено неграмотний переклад, а деякі юридичні поняття подаються непра­вильно. Учасники науково-теоретичної конференції з проблем рефор­мування трудового та соціального законодавства України, яка відбу­лася у Харкові у листопаді 2002 року, дуже емоційно обговорювали цей законопроект і підготували свої пропозиції. Але чи будуть внесені напрацьовані на конференції пропозиції до нового кодексу, чи не залишаться вони під сукном якогось чиновника, який не бачить різниці між поняттями «нормативно-правовий акт» і «норма закону».