Правила вживання апострофа

Ненаголошены е и

1. У складах із ненаголошеними е та и пишемо ту саму літеру, що й під наголосом: вели́ кий, величе́ зний, бо вели́ ч; держу ́, бо оде́ ржати; клекоті́ ти, бо кле́ кіт; несу ́, бо прине́ сений; шепоті́ ти, бо ше́ піт; блища́ ти, бо блиск; вишне́ вий, бо ви́ шня; трима́ ти, бо отри́ мувати; широ́ кий, бо ши́ роко.

2. Е пишемо:

а ) у групах -ере-, -еле-: бе́ рег, де́ рево, передмі́ стя, сере́ дній; оже́ ледь, пелена́, се́ лезень, ше́ лест;

б) у суфіксах -ен-(я), -єн-, -ен’н’-, -енк-, -еньк-, -ер-(о), -есеньк-, -ечк-, -тель: козеня́, дору́ чений, повідо́ млення, Юхи́ менко, ру́ ченька, се́ меро, мале́ сенький, кни́ жечка, вихова́ тель;

в) коли е при зміні слова випадає або вставляється:

сі́ чень, бо сі́ чня; ві́ тер, бо ві́ тру; мі́ тел, бо мітла́; справедли́ вий, бо пра́ вда; хло́ пець, бо хло́ пця.

3. И пишемо:

а) у групах -ри-, - ли- між приголосними у відкритих ненаголошених складах: брині́ ти, гримі́ ти, дрижа́ ти, крива́ вий, крини́ ця, криши́ ти, стримі́ ти, трива́ ти, триво́ га; глита́ ти, блища́ ти, але дріма́ ти, тріща́ ти;

б) инколи ненаголошений и в групах -ри-, - ли - перевіряється наголосом: криши́ ти (кри́ хта, кри́ шка), трима́ ти (стри́ мувати); блища́ ти (бли́ скавка).

Там, де застосувати визначені правила написання ненаголошених е, и не можна (апельси́ н, лева́ да, кише́ ня, лемі́ ш, мину́ лий, лимо́ н, пирі́ г та ин.), треба звертатися до орфографічного словника.

Правопис префіксів з-, с-

Префікс С- завжди пиши перед К, П, Т, Ф, Х. Легко букви вивчи ці у словах “кафе” і “птах”. Перед іншими пиши -префікс “З-”. Наприклад: сказав, спитав, стурбований.

Правила вживання апострофа

Роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного позначається апострофом.

Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б’ю, п’ять, п’є, в’язи, у здоров’ї, м’ясо, рум’яний, тім’я, мереф’янський, В’ячеслав, Стеф’юк.

Примітка. Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпя­чий, свято, тьмяний, цвях, але: верб’я, торф’яний, черв’як.

Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язок, зв’ялити, підв’язати, розм’якшити.

2. Після р: бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, кур’єр, на подвір’ї.

Примітка. Апостроф не пишеться, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е: буряк, буряний, крякати, рябий, ряд, крюк, Рєпін.

3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їзд, з’єднаний, з’їхати, з’явитися, об’єм, під’їхати, роз’юшити, роз’яснити; дит’ясла, пан’європейський, пів’яблука, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи тощо.

Примітка 1. Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф не пишеться: безіменний, загітувати, зекономити, зокрема, зуміти.