Охорона водних ресурсів

Річки, озера, водосховища значною мірою забруднюються про­мисловими та господарськими відходами, нафтою при перевезенні її в суднах. Стоки нафти, наявність яких пояснюється потребами по­буту, містять значну кількість неорганічних і органічних сполук, які потрапивши у водойми можуть викликати небезпечні захворювання. «Постачальниками» стічних вод, складних за вмістом, є об'єкти про­мисловості. Сучасні металургійні підприємства заповнюють водойми­ща тисячами кубометрів забрудненої води, де в основному розчинені речовини, що містять залізо. В стічних водах коксохімічних заводів

Розділ З ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

і фабрик виявляють феноли, роданіди, ціаніди, аміак тощо. Небезпеч­ними є рідкі відходи синтетичної хімії, стоки целюлозно-паперової промисловості тощо.

Застосуванням нових технологічних процесів і сировини виклика­на поява мало поширених різновидів стічних вод. Насамперед синте­тичні поверхнево-активні речовини, широко застосовувані у текстиль­ній, нафтопереробній, хутровій, шкіряній та інших галузях. Стоки, насичені сірчанокислими, хлористими і азотними солями, непридатні ні для пиття, ні для рибогосподарських потреб чи зрошування, ні для повторного промислового застосування.

Ефективність охорони водних ресурсів великою мірою залежить від якості очистки стічних вод, а останнє, в свою чергу, — від техно­логічних способів обробки, проектних характеристик і додержання ви­мог експлуатації очисних споруд.

Залежно від ступеня і характеру забруднення промислових вод за­стосовують механічну, фізико-хімічну, біологічну або термічну очист­ку. Нині виникло немало об'єктів, обладнаних очисними установками, що забезпечують оборотне водопостачання. Потужність очисних спо­руд має можливість очищати до 95 % стоків. Нові технологічні систе­ми очистки запроваджені, наприклад, на Харківщині, де виробляють каустичну соду, хлор, пластмаси, засоби захисту рослин, миючі засоби тощо. Нові технології виконують не тільки санітарні, а й виробничі функції, готуючи воду до послідовного використання при різних про­цесах. В Слав'янську на підприємстві «Хімнром» створено комплекс оборотного водопостачання, що дозволяє акумулювати, очищати і ба­гаторазово використовувати більш як 4 млн. м³ води. Комплекс при­значений також для переробки вторинної сировини і одержання на цій основі хлористого кальцію, потрібного для бурових робіт.

На підприємствах Макіївки, Івано-Франківська та інших міст за­стосовується нова технологія, за якою очистка здійснюється бактеріями і найдрібнішими молюсками. Широке розповсюдження мають магніт­ні фільтри-осаджувачі для тонкої швидкісної очистки рідких і газопо­дібних середовищ (аміаку, аміачної води, пари, лугів, конденсату, ма­шинного масла, оборотної води тощо). В таких фільтрах-осаджувачах

Є. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

застосовується принцип магнітного впливу на частки в намагнічених насадках, що дає змогу створювати магнітні поля-уловлювачі високої інтенсивності. Магнітні фільтри-осаджувачі зручні, надійні, корисні для металургії, машинобудування, хімічної промисловості, енергети­ки та інших галузей. Вони впроваджені на підприємствах в м. Рівне, Львові, Вінниці та ін.

Своєрідним забруднювачем є теплі води ТЕС і АЕС. Нормальна робота електростанцій неможлива без постійного надходження води. Споживачами можуть бути конденсатори турбін, газоохолоджувачі ге­нераторів, маслоохолоджувачі. Теплове забруднення водоймищ відбу­вається в основному при прямоточній системі, коли воду забирають безпосередньо з природного джерела, а після використання сюди ж скидають. Розвиток життя в теплій воді виявляється для продуктив­ності водоймища несприятливим, бо наїромаджені органічні речовини споживають кисень, розкладаються і викликають замор.

Помітно забруднюються водні ресурси поверхневим стоком із зе­мельних угідь. У такий спосіб до річок і озер потрапляють біогенні ре­човини, продукти ерозії ґрунту, та й отрутохімікати — засіб боротьби з сільськогосподарськими шкідниками. В поверхневих і ґрунтових водах виявляють калій, фосфор, азот — наслідок порушення умов транспор­тування, збереження і внесення в ґрунт добрив.

Зараз відсутні прямі засоби захисту водних джерел від пести­цидів, що застосовують у сільському та лісовому господарствах. Але здійснюється контроль за їх використанням.

Надзвичайно складною справою були і залишаються знезаражен­ня, дезодорація (знищення запахів) та утилізація стічних вод свиновід­годівельних комплексів. Такі стічні води для удобрення грунту без попе­реднього обробітку використовувати не можна. Тут містяться мікроби небезпечних хвороб (сальмонельоз, лептоспіроз, туберкульоз). Збудни­ки здатні протягом року, зберігаючи життєздатність у ґрунті, мігрува­ти. Так вони потрапляють на рослини, в організм тварин, а з молоком і м 'ясом — при відсутності належного обробітку їжі — й до організму людини. На полях можуть накопичуватися відходи згаданих комплек­сів — з'єднання азоту, зокрема нітрату, що отруюють ґрунтові води.

Розділ З ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

Чистота річок значною мірою залежить від річкового транспорту, що забруднює водоймища водою, що скидається із суден, в якій містять­ся нафтопродукти, відпрацьовані масла, господарсько-побутові відходи. Водні басейни забруднюються також в результаті скиду нафти і різного бруду в портах та суднобудівельних та судноремонтних заводах.

Нафта погіршує фізико-хімічні й біологічні характеристики води, впливаючи на запах, колір і температуру. Водоймища стають непридат­ними для розведення риби, промислового водопостачання. На водну поверхню річок, озер, водоймищ при перевантаженні апатитів, сірча­ного колчедану, цементу, вугілля тощо потрапляють й пиловидні част­ки навалочних вантажів. Погіршують якість води також канцерогенні речовини, котрі потрапляють сюди після вихлопів двигунів, в стоках води із суден. Забір води для потреб народного господарства, будівниц­тво гідротехнічних споруд, забруднення водоймищ, особливо в резуль­таті аварійних скидів, негативно позначаються на рибних запасах.

Щоб зберегти річки від забруднення, водним законодавством і сані­тарними правилами заборонено суднам випускати за борг стічні води. Великі судна обладнуються засобами очистки, а дрібні — механізмами збирання господарсько-побутової та іншої непотрібної води, особливо тієї, де містяться нафтопродукти; у танкерів передбачено подвійну об­шивку. Для обробки стічних вод є приймальні берегові й плавучі стан­ції, судна-збирачі бруду, баржі-амбари.

Флот, працюючий в басейні Дніпра, обладнано системами зби­рання господарсько-фекальних стоків. Однак надійно захистити вод­ні ресурси від забруднення можливо за допомогою комплексу заходів, які включають створення відповідних очисних установок на суднах та плавучих станціях, прокладку берегових каналізаційних систем, особ­ливо у великих транспортних вузлах.

Особливу увагу треба приділяти малим річкам, вчасним заходам по їх охороні. Тутешня вода потрібна усім — населенню сіл, селищ, виробникам сільськогосподарської продукції, підприємствам місцевої промисловості. Внаслідок надмірної оранки поверхні водозабору, ви­рубування лісів, забруднення стоками, непродуманого зарегулювання замулюються русла малих річок. В сільських місцевостях по берегах

E. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

річок розміщують тваринницькі ферми й агропромислові комплекси по переробці сільгоспродуктів, де повільно здійснюється очищення стічних вод. Постійно зростаюче застосування добрив негативно поз­начається на якості води водоймищ.

Неабияке значення має створення водоохоронних зон, прилеглих до малої річки, де встановлюється спеціальний режим її використан­ня, захисту від забруднення, виснаження, замулювання русла. Уздовж річкового берега відводиться смуга, на якій суворо обмежена будь-яка господарська діяльність. Залежно від довжини ширина водоохоронної зони може дорівнювати 100-300 м. Тут забороняється застосування добрив та отрутохімікатів, скидання брудних стоків підприємств та тваринницьких ферм, звалище сміття. В межах прибережної зони не можна розорювати землю, випасати худобу, будувати нові й розширю­вати старі підприємства, користуватися автотранспортом. Такі смуги слід засіяти деревно-чагарниковою рослинністю, яка є своєрідним ре­гулятором стоку та бар'єром проти ерозійних процесів.

Оскільки чиста вода має величезне значення для здоров'я людини, її якість постійно контролюється. Під наглядом перебувають поверх­неві стоки території міст і сіл, підприємств, сільгоспугідь. Інтенсив­ні зливи виносять до водоймищ специфічні відходи промисловості. Стоки зі схилів виробок та з відвалів підприємств гірничорудної про­мисловості заповнюють річкові русла важкими металами, здатними негативно впливати на біологічне життя водоймищ і забруднюючими питну воду. Контролюється наявність в ній кальцію і магнію, бо три­вале споживання м'яких вод з невеликим вмістом названих елементів викликає захворювання серцево-судинної системи. Тому встановлю­ють як максимально, так і мінімально допустимі рівні деяких соляних компонентів, що містяться у питній воді.

Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» (2002 р.) визначений зміст діяльності для забезпечення санітарної охо­рони у сфері питної води та питного водопостачання.

Санітарній охороні у сфері питної води та питного водопостачан­ня підлягають джерела та об'єкти централізованого питного водопос­тачання незалежно від їх типу, форми власності та підпорядкування

Розділ З ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

з метою охорони та збереження природних властивостей води у місцях її забору, запобігання забрудненню, засміченню та передчасному вис­наженню водних об'єктів, а також забезпечення безпеки виробництва, постачання і споживання питної води.

Залежно від типу джерела питного водопостачання (поверхневе, підземне), ступеня його захищеності і ризику біологічного, хімічного та радіаційного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологіч­них і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються зони санітарної охорони та окремі пояси особливого режиму цих зон.

Зони санітарної охорони джерел та об'єктів централізованого пит­ного водопостачання входять до складу водоохоронних зон і поділя­ються на три пояси особливого режиму:

• перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопровідного каналу;

• другий і третій пояси (обмеження і спостереження) включають територію, що відводиться для забезпечення охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання.

У межах зони санітарної охорони джерел питної води та об'єктів централізованого питного водопостачання господарська та інша діяль­ність обмежується.

Забороняється розміщення, будівництво, введення в дію, експлуа­тація та реконструкція підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі дотримання всіх вимог і виконання заходів, передбачених у проектах зон санітарної охорони, проектах на будівництво та реконструкцію, інших проектах.

У межах першого поясу зони санітарної охорони забороняється:

• скидання будь-яких стічних вод, а також купання, прання білизни,
вилов риби, випасання, водопій худоби та інші види водокористу­
вання, що впливають на якість води;

перебування сторонніх осіб, розміщення житлових і громадських будівель, організація причалів плаваючих засобів, застосуван­ня пестицидів, органічних і мінеральних добрив, прокладення

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

трубопроводів, видобування гравію чи піску, проведення днопог-

либлюваних та інших будівельно-монтажних робіт.

У межах другого поясу зони санітарної охорони забороняється:

• розміщення складів пально-мастильних матеріалів, пестицидів та мінеральних добрив, накопичувачів промислових стічних вол. нафтопродуктів та продуктопроводів, шлакосховищ та інших об'єктів підвищеної небезпеки, що створюють небезпеку хімічно­го забруднення вод;

• використання хімічних речовин без дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби;

• розміщення кладовищ, скотомогильників, полів асенізації та філь­трації, зрошувальних систем, споруд підземної фільтрації, гноєс­ховищ, силосних траншей, тваринницьких і птахівничих підпри­ємств та інших сільськогосподарських об'єктів;

• зберігання і застосування пестицидів та мінеральних добрив;

• розорювання земель (крім ділянок для залуження і залісення), а також заняття садівництвом та городництвом;

• осушення та використання перезволожених і заболочених земель у заплавах річок;

• видобування з водного об'єкта піску та проведення інших днопог-либлюваних робіт;

• влаштування літніх таборів для худоби та випасання її ближче ніж за 300 метрів від берега водного об'єкта;

• закачування відпрацьованих (зворотних) вод у підземні горизон­ти, підземне складування твердих відходів та розробка надр;

• забруднення територій сміттям, гноєм, відходами промислового виробництва та іншими відходами.

У межах третього поясу зони санітарної охорони забороняється:

• закачування відпрацьованих (зворотних) вод у підземні горизонти з метою їх захоронения, підземне складування твердих відходів і розробка надр, що можуть призвести до забруднення водоносного горизонту;

• розміщення складів пально-мастильних матеріалів, а також складів пестицидів і мінеральних добрив, накопичувачів промислових

Розділ З ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

стічних вод, нафтопроводів та продуктопроводів, що створюють небезпеку хімічного забруднення підземних вод; • відведення у водні об'єкти стічних вод, що не відповідають сані­тарним правилам і нормам.

В Україні планомірно реалізуються заходи по охороні водних ре­сурсів від забруднення. Відповідні кошти витрачаються на створення умов, які сприяють чистоті річок, озер, водосховищ. Специфіка при­родоохоронних заходів полягає в тому, що вони не викликають появу товарної продукції, результат такої діяльності не має вартісної оцінки. Для окремого підприємства витрати по створенню технічних і техно­логічних умов, спрямовані на збереження води, негативно позначають­ся на економічних показниках. Ці витрати формують лише соціально-економічний результат, оскільки спрямовані на виконання надзвичайно важливої функції: поліпшення якості води.

Особливості природо- і водоохоронних заходів істотно вплива­ють на формування методики визначення ефективності затрат на охо­рону водних ресурсів. Кінцевий підсумок суспільного виробництва виявляється в досягненні певних соціально-економічних цілей сус­пільного розвитку, екологічних умов існування суспільства. Виходя­чи з цього, при вирішенні планових завдань використання і охорони водних ресурсів та оцінки їх виливу на соціально-економічну ефек­тивність суспільного виробництва, на НТП, доцільно використати узагальнюючий критерій соціально-економічної ефективності. Засто­сування такого критерію повинно сприяти інтенсифікації суспільного виробництва.

Критерії оцінки соціально-екологічної ефективності водогос­подарських заходів є якісними, а не кількісними, отже не піддають­ся прямому рахунку. Це ускладнює оптимізацію процесу суспільного розвитку та оцінку впливу стану водних ресурсів на нього, бо кожного разу стає невідомим той рівень якісних показників, який характери­зує несприйнятливість розглядуваного варіанту використання водних ресурсів у народному господарстві. За таких умов зростає роль спе­ціальної експертизи та кваліфікованих експертів при розгляді проектів будівництва водогосподарських систем, споруд, комплексів.

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

У кінцевому підсумку при розгляді соціально-економічної і еколо­гічної ефективності водогосподарських рішень проявляється сутність та пріоритетність заходів, що забезпечують соціальну ефективність та екологічну безпеку порівняно з заходами, гарантуючими виключно економічну безпеку порівняно з заходами, гарантуючими виключно економічну ефективність. По суті, цей критерій відображає багатоці­льовий підхід до обґрунтування плану використання і охорони водних ресурсів. Його застосування пов'язане з формуванням різних цілей на­родногосподарського розвитку, співставленням їх та виявленням най­важливіших, найпридашіших на окремих етапах розвитку суспільства, обгрунтуванням черговості їх досягнення, а також ефективності кож­ного варіанту при реалізації цілей такого роду.

Внаслідок недостатньої кількості очисних споруд й обмеженості ка­пітальних вкладень на їх будівництво важливим для кожного економіч­ного регіону є впровадження економічних обґрунтувань черговості спо­рудження об'єктів. Одночасно слід найповніше використовувати існую­чі потужності, скорочувати строки їх повного ефективного освоєння.

В результаті поліпшення екологічної ситуації на території окремих регіонів має бути забезпечено досягнення балансу між потребами еконо­мічного розвитку і спроможностями відтворення екологічно повноцін­них водних ресурсів у результаті цілеспрямованого державного регулю­вання господарської діяльності; забезпечення якісною водою питних та господарських потреб всього населення, підприємницької та соціаль­ної сфер; захист населення і виробничо-господарського комплексу від шкідливої дії вод — підтоплення, водної ерозії, паводків тошо.

Досягнення цих цілей потребуватиме кілька етапів матеріальних та фінансових ресурсів, розуміння важливості їх досягнення з боку ор­ганів регіональної влади та органів місцевого самоврядування.