Міське населення світу

Проблеми урбанізації для України

Урбанізація — процес підвищення ролі міст і міського населення у розвитку суспільства, поширення міського способу життя. Світовий процес урбанізації характеризується такими особливостями: 1) швидкими темпами росту міського населення (в 1900 р. в містах проживало 13% світового населення, в 1950 р. — 29%, в 1992 р. — 43%). У середньому частка міського населення збільшується майже на 0, 8%; 2) концентрацією населення і господарства у великих містах. У 1900 р. в світі нараховувалось приблизно 360 міст, в яких мешкало понад 100 тис. жителів, в 1990 — 2500. Особливу роль у цьому процесі відіграють міста — мільйонери (людністю понад 1 млн. осіб): в 1900 р. нараховувалося 10 таких міст. У 1990 р. — 276 (із числом жителів, що складають 12% населення Землі); 3) території великих міст швидко розширюються. Близько розміщені міста зливаються, втягуються в орбіту крупного міста — «ядра», об'єднуються в єдине ціле господарськими, трудовими і культурно-побутовими зв'язками. Утворюються агломерації — своєрідні скупчення населених пунктів. Серед найбільших агломерацій світу Мехіко (до 20 млн. осіб), Сан-Паулу (17, 4 млн.), Токіо (18, 1 млн.), Нью-Йорк (16, 2 млн.), Шанхай (13, 4 млн. осіб) та ін. Вищою ланкою процесу урбанізації стали мегалополіси — гігантські нагромадження агломерацій і міст, які близько знаходяться одне від одного і мають тенденцію до злиття. Цей термін був введений географом Ж. Готтманом в 50-х роках до майже безперервної забудови, яка протягнулась на північному сході США від Бостона до Вашингтона (мегалополіс Босван), де проживає майже 40 млн. осіб. В Японії на Тихоокеанському побережжі також склався мегалополіс, в якому — 60 млн. осіб.

Урбанізація породжує ряд проблем, що потребують ефективного вирішення. Концентрація промисловості та автомобільного транспорту різко погіршила екологічний стан у містах. У країнах, що розвиваються, урбанізація набула особливо стрімкого і стихійного характеру. Безземелля і неможливість отримати роботу в селі виштовхує мільйони молоді в місто. Такі міста ростуть за рахунок утворення трущобних районів з антисанітарними умовами життя (бідонвілей у франкомовній Африці, фавел у Бразилії, геджеконду в Туреччині і т.д.). Цей тип урбанізації називають трущобною, або помилковою урбанізацією. В трущобах і скваттерських поселеннях уже зараз проживає 80% населення Аддіс-Абеби, 70% — Касабланки. Таким чином, керівництво урбанізацією — одна з важливих проблем людства.

Міське населення світу

Населення, яке проживає в міських поселеннях, відноситься до міського. Співвідношенням чисельності міського і сільського населення характеризується ступінь урбанізованості країни або району, хоч ці показники по країнах не співставляються повністю, оскільки поселення відносять до міських за різними критеріями. Наприклад, у Данії, Швеції, Фінляндії містом вважається поселення з числом жителів понад 200 осіб, в Канаді, Австралії — понад 1 тис., у ФРН, Франції — понад 2 тис., в США — понад 2, 5 тис., в Індії — понад 5 тис., в Японії — понад 30 тис. В Україні до міст відносять поселення, в яких мешкає понад 10 тис. чоловік. При цьому 2/3 населення повинне бути зайняте поза сільським господарством. Динаміка міського населення світу приведена, а питома вага міського населення по регіонах світу.

Частка міського населення в окремих країнах різна. Найвищий його відсоток у Великобританії (89) та Австралії (85). До високоурбанізованих країн належать держави, де міське населення становить понад 50%, до середньоурбанізованих, де міських жителів — від 20 до 50%, а до слабоурбанізованих, де показник, відповідно, менший 20%.

У кінці XX століття спостерігається тенденція до зростання концентрації населення у великих містах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб. В 1900 р. було 360 таких міст, у 1990 р. — 2400. Особливу роль у цьому процесі відіграють міста — мільйонери (їхня людність понад 1 млн. осіб): у 1900 р. таких міст нараховувалося 10, у 1990 р. — 276 (з числом жителів, які становлять 12% населення світу). Міст із числом жителів понад 5 млн. — 37. Це, наприклад, Токіо (25, 8 млн.), Сан-Пауло (Бразилія, 19, 2 млн.), Нью-Йорк (16, 2 млн.).