Визначення строку захисту рефератів

Вимоги до захисту реферату

Студент має захищати роботу у відведений для нього день. Під час захисту оригінал роботи знаходиться у викладача, студе­нту дозволяється користуватися нотатками з роботи. На захист відводиться 10–15 хв. Під час захисту студент повинен викласти мету дослідження, проблематику дослідження, теоретичні та практичні завдання дослідження, коротко теоретичний аспект до­слідження, провести порівняння кількох наукових підходів, більш поглиблено викласти практичний аспект дослідження та власні судження. Під час захисту студент обов'язково повинен зацікавити слухачів та донести до них суть виконаної роботи, та­кож він має відповісти на запитання аудиторії.

Вимоги до структури реферату та змісту його окремих частин

Робота має бути чітко та логічно побудованою, її складовими мають бути вступ, основна частина і висновки.

Вступ. Містить такі складові: анотацію; об'єкт і предмет дослі­дження; стислу характеристику сучасного стану проблематики до­слідження, опис питань, що потребують вирішення; обгрунту­вання актуальності теми; мета та завдання дослідження (теоретичні та практичні завдання дослідження); методи дослі­дження; інформаційна база дослідження.

Загальний обсяг вступу не повинен перевищувати двох сторінок.

Основна частина. Глибоко та всебічно розкривається сутність обраної теми, її найважливіші питання та проблеми. Основна ча­стина складається з двох блоків:

• теоретична – аналіз останніх досліджень і публікацій, роз­глядаються підходи різних науковців і практиків, історичний ас­пект, описуються сучасні тенденції, проводиться їх порівняння, теоретично розкривається проблематика реферату, пояснення су­ті використаних економічних механізмів і термінів;

• практична частина має давати відповідь на запитання: яку практичну користь несе у собі застосування речей, розглянутих у теоретичній частині. Обов'язковим є наведенням прикладів з практики та проведення порівняння між теорією та практикою, також повинні бути розглянуті перешкоди та перспективи, які є на практиці. Проводиться вичерпне викладення результатів влас­них досліджень; вони можуть мати теоретичний, аналітичний, ді­агностичний, пропозиційний характер, що залежить від характе­ру обраної теми та напряму дослідження.

Розділи основної частини мають бути логічно пов'язані між собою; сформульовані пропозиції мають ґрунтуватися на викла­дених теоретичних положеннях і результатах здійсненого аналізу та діагностики. Обсяг основної частини 15–17 стор.

У висновках слід стисло викласти основні результати прове­дених досліджень і визначити, якою мірою це досягнуто. Об­сяг – 3–4 стор.

Мова і стиль наукової роботи мають бути стилістично витри­маними, без вияву емоцій. Для наукового тексту характерними є смислова завершеність, цілісність і зв'язність. Бажано викорис­товування конструкції з невизначено-особовими реченнями, на­приклад: «Вважається за доцільне запропонувати...», а не «Я пропоную...». Викладаючи матеріал, слід користуватися загаль­ноприйнятою термінологією, приділяючи увагу точності її засто­сування та чіткості формулювань. Скорочення слів у тексті та в ілюстраціях, крім використання загальновизнаних абревіатур, не допускається.

Матеріал має бути викладений у логічній послідовності. Не­припустимим є перехід до розгляду іншого питання, допоки не завершено висвітлення попереднього. Окрема думка, яка переда­ється кількома реченнями, виділяється короткими чіткими фра­зами.

Результати наукового дослідження мають бути слушно оформ­лені стилістично, граматично та технічно. Рукопис комплектуєть­ся у такій послідовності:

1) титульний аркуш;

2) зміст;

3) вступ;

4) основна частина;

5) висновки;

6) список літератури;

7) додатки (у разі необхідності).

На титульному аркуші зазначаються: назва вищого навчально­го закладу, тема науково-дослідної роботи, прізвище студента та інші ідентифікаційні відомості.

За титульним аркушем вміщується сторінка змісту, в якому вказують найменування та номери початкових сторінок усіх роз­ділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовки) основної частини, а також вступу, висновків, додатків, списку використа­ної літератури.

Вимоги до оформлення реферату

Оформлення реферату виконується відповідно до загальних вимог щодо виконання практичних робіт та оформлення їх ре­зультатів.

Написання есе

Есе – прозаїчний твір невеликого обсягу та вільної композиції на окрему тему, яка трактується автором з його суб'єктивної точки зору.

Написання есе є вимогою багатьох міжнародних освітніх про­грам.

Мета підготовки доповіді-есе – сприяти оволодінню культу­рою наукового дослідження на основі літературних джерел, фор­муванню у студентів компетенцій та навичок визначення і викла­дення у письмовій та усній формах авторських позицій щодо існуючих економічних проблем та шляхів їх вирішення. У проце­сі реалізації цієї цілі вирішуються такі завдання:

• на основі роботи з літературними джерелами, вивчення або поглиблення та узагальнення теоретико-методологічних засад з обраного напряму дослідження;

• проведення порівняльного критичного аналізу існуючих підходів у царині обраного напряму дослідження;

• розробка та обґрунтування власного погляду на проблемне поле;

• визначення шляхів розв'язання проблем та адекватного ме­тодичного апарату;

• підготовка у письмовій формі доповіді та наочних матеріа­лів, що передають основний зміст проведеного дослідження з по­дальшим їх публічним захистом.

Критеріями оцінки доповіді-есе виступають: сутнісні аспекти роботи:

• відповідність логічної побудови роботи поставленим цілям і завданням;

• широта та адекватність використаних першоджерел;

• вміння визначати найсуттєвіші проблемні питання, що по­требують концептуального вирішення;

• наявність чітко визначеної позиції автора;

• аргументованість, переконливість обґрунтування запропо­нованих рішень;

• ступінь самостійності у проведенні дослідження;

• розвиненість мови викладення роботи, оригінальність стилю;

• загальне оформлення доповіді-есе;

• якість виступу на науковому семінарі:

• вміння стисло, послідовно і чітко викласти сутність і резуль­тати дослідження;

• здатність аргументовано захищати свої пропозиції, думки, погляди;

• загальний рівень підготовки студента;

• володіння культурою презентації.

Вибір теми есе має ґрунтуватись на принципі обізнаності та зацікавленості студента в обраній проблематиці. Слід обирати досить знайому тему, так, щоб ви змогли писати з натхненням та зі знанням справи. У той же час вона повинна бути досить незвична, щоб виокремити вас з-поміж інших авторів даної ро­боти.

Крім того, есе повинне бути виконане у привабливій формі, легко читатись та бути приємним на вигляд (див.: загальні ви­моги до оформлення). Почніть з головного – оберіть тему, визначте бажаний обсяг та ціль кожного з параграфів. Занотуйте найбільш вдалі думки та сформуйте з них план майбутньої ро­боти. Наступний крок – ескіз. Розвивайте думку з кожним пара­графом, думки мають бути викладені в логічній послідовності без різких переходів. Вибудуйте структуру есе за принципом від загального до часткового та закінчуйте узагальнюючим підсум­ком.

Структура та зміст доповіді-есе. Доповідь-есе складається зі вступу, основної частини, висновків, списку використаної літера­тури, додатків. її обсяг не повинен перевищувати 15–20 стор. ру­кописного тексту, або 8–10 стор. друкованого.

У вступі викладаються міркування автора, які призвели до вибору саме цієї теми дослідження.

Основна частина, як правило, є типовою і складається з трьох розділів:

• перший розділ – огляд опрацьованої літератури та розпізна­вання проблемного поля;

• другий розділ – методологія дослідження;

• третій розділ – робоча гіпотеза розв'язання проблеми та організаційна модель її перевірки.

У першому розділі «Огляд літератури та розпізнавання пробле­много поля» на основі вашої роботи з літературою та обов'язково її критичного огляду студент має дослідити, визначити та узагаль­нити проблематику обраної теми дослідження, тобто сформувати проблемне поле. Для цього доцільно по можливості зробити істо­ричний огляд розвитку явища (теорії, концепції), що досліджуєть­ся, узагальнити течії, погляди, підходи різних авторів або шкіл, показавши власну позицію. На основі цього окреслити в описовій та схематичній формах проблемне поле предмета дослідження, або групи проблем, які потребують розв'язання.

Далі бажано скласти більш детальний перелік проблем, розді­лити їх за певними критеріями. З огляду на неможливість охопити у роботі всі існуючі проблеми, необхідно обґрунтувати вибір тієї проблеми, яка буде предметом подальшого дослідження. Завершити цей розділ потрібно визначенням актуа­льності обраної проблеми, конкретизацією об'єкта та предмета дослідження, його мети та основних завдань.

Об'єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Предмет дослі­дження міститься у межах об'єкта. Об'єкт і предмет досліджен­ня як категорії наукового процесу зіставляють між собою як за­гальне і часткове. В об'єкті дослідження виділяється та його частка, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямову­ється основна увага, оскільки предмет дослідження визначає тему роботи.

У другому розділі «Методологія дослідження» необхідно об­рати та обґрунтувати адекватні до мети та предмета досліджен­ня підходи і методи дослідження. Для цього студент повинен критично оцінити відомі йому підходи, методи, прийоми, на ос­нові чого окреслити найбільш прийнятні для обраного дослі­дження.

Третій розділ «Робоча гіпотеза розв'язання проблеми та орга­нізаційна модель її перевірки» повинен:

• розкрити авторське бачення способів розв'язання досліджу­ваної проблеми, що і є робочою гіпотезою;

• показати, як ця гіпотеза буде перевірятися і доводитися (тобто організація процесу перевірки гіпотези з використанням зазначених у другому розділі методів та підходів).

У цьому розділі слід детально описати:

• етапи перевірки робочої гіпотези, їх зміст;

• необхідну інформаційну базу – які показники будуть аналізу­ватися, за який період, за якими підрозділами, які форми анкетуван­ня (у разі необхідності) будуть задіяні, яка вибірка потрібна та ін.;

• джерела формування інформаційної бази перевірки робочої гіпотези, їх доступність.

Висновки – це коротке резюме з усього змісту доповіді-есе. Тут вміщуються набуті результати, які показують, якою мірою вирішено завдання і досягнуто мети, сформульованої у роботі. Обсяг заключної частини – 2–3 стор.

Список літератури складається з різноманітних першоджерел (нормативних актів, монографій, періодичних видань, статистич­ної бази даних), які використовувались у ході роботи над есе, особливо тих, на які є посилання в тексті.

У додатки виносяться матеріали (схеми, аналітичні дані, фор­ми офіційної звітності тощо), які є першоджерелом або доповню­ють аналітичну базу роботи, проте не ввійшли в основну частину.

Підготовка до публічного виступу і виступ з доповіддю-есе. Студент, доповідь-есе якого дістала позитивний відгук наукового керівника, виступає на науковому семінарі.

Оскільки у ході цього етапу оцінюються не тільки робота, а й якість виступу, то слід приділити увагу змісту та формі виступу, підготовці наочних матеріалів.

Мета доповіді студента – ознайомити учасників семінару з результатами свого дослідження. Тому рекомендовано таку по­слідовність виступу:

• тема, мета і завдання есе;

• предмет дослідження;

• характеристика методологічного апарату дослідження;

• основні проблеми, які були виявлені у ході дослідження;

• характеристика та обґрунтування авторської позиції щодо виявлених проблем.

Виступ не повинен перевищувати 10 хв, має бути стислим, конкретним, з використанням ілюстративного матеріалу. Цей ма­теріал може готуватися у вигляді плакатів, слайдів (таблиць, гра­фіків, діаграм, схем тощо). Головне його призначення – більш детально та наочно проілюструвати ті чи інші твердження автора, тому під час виступу необхідно вчасно посилатися на відповід­ний матеріал, акцентувати на ньому увагу слухачів.

У разі використання слайдів треба заздалегідь переконатися у наявності всіх необхідних умов (проектора, екрану, затемнення, доступних джерел електричного струму) та пам'ятати про спе­цифіку підготовки та застосування цього методу презентації.

Після виступу процедура доповіді продовжується у формі від­повідей на запитання учасників семінару, які стосуються як без­посередньо тематики та змісту поданої роботи, так і інших мето­дичних та практичних проблем сучасної економіки.

Результати виступу оцінюються керівниками наукового семі­нару. Під час винесення рішення щодо остаточної оцінки врахо­вується думка наукового керівника. При цьому до уваги беруться як зміст самої доповіді-есе, так і загальна фахова підготовка сту­дента, його виступ на семінарі, а саме:

змістові чинники доповіді-есе:

Ø глибина досліджень;

Ø багатогранність і ступінь обгрунтованості авторської позиції;

Ø • оригінальність мови та доцільність застосування методично­го апарату;

Ø • адекватність запропонованих заходів виявленим проблемам;

загальний рівень презентації роботи:

v логічність, конкретність і переконливість доповіді;

v правильність відповідей на запитання;

v уміння аргументовано захистити власні розробки;

v вільне володіння усною мовою, правильне вживання термінології;

v якість підготовки та ілюстративна цінність наочного матеріалу.