Взаємозв'язок факторів організованої злочинності на національному та міжнародному рівнях

25. Соціально-економічні фактори транснаціональної організованої злочинності.

Соціально-економічні фактори пов’язані з:

· Масштаби міжнародної торгівлі;

· Прискорення міжнародних перевезень;

· Освіта глобальних фінансових систем;

· Нові комп'ютерні та комунікаційні технології;

· Створення нових ринків;

· Зростання міграційних потоків і мегаполісів.

Розвиток міжнародної торгівлі багато в чому зобов'язаний введенню системи вільної торгівлі в останні кілька десятків років. Це призвело до значного збільшення обсягу імпорту та експорту товарів і послуг.

- За двадцять років темпи приросту збільшились більш ніж в 10 разів.

При наявності таких величезних партій товару і постійному характері їх поставок легко використовувати легальну торгівлю в інтересах ТОЗ. Форми використання можуть бути різні: документальне прикриття легальним товаром нелегального, змішування партій легальних і нелегальних товарів та ін

Разом з тим, державні кордони стають все більш прозрачних, та їх значення суттєво знижується.

Створення тисяч миль торгових зон з дуже слабким митним контролем і символічної охороною кордонів створили сприятливий клімат для транснаціональних злочинних організацій. Люди, товари, гроші та зброю циркулюють по різних областях практично без будь-яких бар'єрів

Зростання світової торгівлі супроводжується розвитком міжнародних фінансових мереж, через які щодня проводиться до одного трилліона доларів. Використання обмеженого числа твердих валют в рамках глобального механізму товарообміну сприяло зростанню обсягутранснаціональних економічних угод. Масштаби і складність такихугод значно ускладнюють процес регулювання і контролю грошовихпотоків з боку урядів. Швидкий переказ грошей через національні кордони і низькі можливості їх ідентифікації підвищують можливості для здійснення незаконних операцій та легалізації злочинних доходів.

З масштабами розвитку міжнародної торгівлі тісно пов'язано і розвиток міжнародного транспорту і швидкості міжнародних перевезень. Сучасний транспорт дозволив спростити і прискорити перетин національних кордонів і значно розширив можливості людей і товарів в пересуванні по світу.

Посиленню процесів міграції сприяють такі чинники як бідність, безробіття, інфляція, війна і відсутність надії на майбутнє.

Крім того, міграція веде до утворення мережі етнічних діаспор в різних державах світу. Відомо, що власні діаспори з успіхом використовують майже всі транснаціональні злочинні організації. вонислужать як базою для поповнення мережевих структур, так і для задоволення інших потреб ТПО. Зокрема, міграція значною мірою сприяла формуванню мережі розповсюдження заборонених законом товарів, і приховування слідів торговців людьми при перевезенні їх в місця призначення.

Крім того, в світі виникли багатонаціональні мегаполіси, які є вузловими елементами світової економічної системи, а так -ж зосередженням капіталу і матеріальних благ і тому відіграють важливу роль у розвитку транскордонних зв'язків. Такі міста служать базами, звідки злочинні організації можуть здійснювати свої операції. Ці центри ділової активності виконують важливу роль у переміщенні законних товарів, однак, також використовуються як перевалочних баз заборонених товарів.

Неконтрольований процес формування індустріальних і постіндустріальних товариств, що перетворилися на " суспільства масового споживання ", мав свої непередбачувані наслідки. пересиченість матеріальними благами призвела до появи нових можливостей для відпочинку та вільного проведення часу і відповідно сприяла формуванню попиту на незаконні товари і послуги. Це в свою чергу в значній мірою сприяло розширенню вже наявних ринків збуту і створення нових ринків незаконних товарів і послуг. Так, наприклад, такий вид відпочинку, як " секс -туризм» не існував раніше, а " екстазі" спочатку розповсюджувались тільки на великих дискотеках.

Розвиток нових ринків споживання, пов'язане неабиякою мірою і з революцією в галузі засобів комунікації, яка сприяла розвитку системи обміну інформацією на глобальному рівні, висвятив відмінності між країнами у формах споживання товарів і послуг. прагнення до споживанню світового рівня, що існує в економічно розвинених країнах, призвело до виникнення нових ринків для таких товарів і послуг.

Склався світовий ринок, на якому споживачі отримали доступ до інформації про товари і послуги з будь-якої країни світу, а ділові кола отримали можливості для організації збуту в загальносвітових масштабах.

Крім того, сучасні системи комунікацій забезпечують передачу інформації в кіберпросторі, не залишають слідів, дозволяють зробити її повністю закритою і надходить за призначенням з будь-якої точки світу за лічені години. Крім цього сучасні технології та глобальні інформаційні системи створюють небачені досі можливості для транснаціональної злочинної діяльності і дають злочинним групам нові способи для більш легкого та успішного проведення незаконних опе рацій.

26. Культурологічні фактори транснаціональної організованої злочинності.

27. Роль ООН у вивченні транснаціональної злочинності та організації міжнародного співробітництва.

Так, ООН, створена 1945 року, формулює загальні стандарти, принципи, рекомендації, визначає міжнародні норми поводження із особами, які залучені до сфери кримінального судочинства. У підвищенні ефективності діяльності ООН низку завдань реалізують її структурні підрозділи, інститути, спеціалізовані конгреси

Генеральна Асамблея ООН є ініціатором розробки міжнародних і національних програм боротьби з найбільш небезпечними і поширеними видами злочинів. У полі її зору – питання боротьби з економічною злочинністю, проблеми наркобізнесу, “відмивання грошей”, здобутих злочинним шляхом, та іншими злочинами міжнародного характеру.

Крім Генеральної Асамблеї ООН цим питанням займаються спеціальні конгреси з попередження злочинності і поводження з правопорушниками. Бони розробляють спільну стратегію і тактику запобігання злочинності та заходи з її мінімізації як суспільного явища.

Підготовка проектів міжнародних договорів та інші форми нормотворчості входять до компетенції ГА, Секретаріату, Економічна і соціальна рада ООН та інших органів системи ООН. Основним органом, який координує діяльність держав у боротьбі з організованою злочинністю, є Економічна та Соціальна Рада, у її складі постійно функціонує Комісія з попередження злочинності й кримінального правосуддя.

У структурі Секретаріату діє Сектор з попередження злочинності та кримінального правосуддя. У свою чергу, для удосконалення співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю вагому рол відіграє Комісія міжнародного права ООН, яка працює на розробленням проектів міжнародно-правових актів, які потім виносяться на розгляд держав-членів ООН.

У системі органів ООН функціонує низка установ, що спеціалізовано займаються питаннями боротьби зі злочинністю: Центр з міжнародного попередження злочинності; Міжрегіональний римський науково-дослідний інститут ООН з питань злочинності і правосуддя; Азіатський і Далекосхідний інститути ООН у Токіо з попередження злочинності і поводження з правопорушниками; Гельсінський інститут з попередження злочинності і боротьби з нею; Міжнародний кримінальний суд; Спеціальна фінансова комісія з проблем “відмивання” грошей (FATF); Ліонська група старших експертів “вісімки” з питань боротьби з транснаціональною організованою злочинністю та ін.

Велике значення в діяльності ООН мають розроблення прийняття різноманітних довгострокових планів і програм.

28. Міжнародні поліцейські інституції та їх роль у боротьбі зі злочинністю.

Функціонує низка організацій, що об’єднують співробітників поліції в загальному (Міжнародна поліцейська асоціація) або виходячи з їх службових інтересів (Міжнародна асоціація старших офіцерів поліції, Міжнародна асоціація поліцейських повітряних і морських портів, Міжнародна асоціація поліцейських з боротьби з наркоманією).

У боротьбі з міжнародною злочинністю, зокрема в її організованих формах, особливе значення має Інтерпол – глобальна, міжнародна, міжурядова організація, до якої входить 188 країн світу. Радянський Союз став членом Інтерполу в 1990 році, з набуттям Україною незалежності прийняття держави до Інтерполу відбулося 4 листопада 1992 року на 61-й сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу.

Структура Інтерполу передбачає функціонування в кожній державі-члені Національного центрального бюро (НЦБ) Інтерполу – підрозділу, який забезпечує міжнародне співробітництво правоохоронних органів держави.

В Україні таким підрозділом є НЦБ Інтерполу України (Укрбюро Інтерполу), що функціонує в структурі МВС України. Укрбюро Інтерполу здійснює:

– координацію діяльності правоохоронних органів країни у боротьбі зі злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі країни;

– забезпечення взаємодії з Генеральним секретаріатом і відповідними органами держав–членів Інтерполу в боротьбі зі злочинністю;

– оцінку рівня поширення в Україні злочинності, що має транснаціональний характер, і загрози злочинної діяльності громадян України за кордоном (п. 3 Положення про НЦБ Інтерполу) [3].

Для виконання вказаних і ряду інших завдань Інтерпол користується низкою засобів. Одним із них є використання можливостейМіжнародного центру реєстрації злочинців, інформаційно-пошукової системи 1-24/7 – глобальної телекомунікаційної системи, яка надає якісний та конфіденційний цілодобовий безпосередній доступ до інформаційних ресурсів Генерального секретаріату Інтерполу, а також дозволяє здійснювати обмін інформацією між НЦБ Інтерполу.

Інтерпол оснащено комп’ютеризованою Системою кримінальної інформації (ICIS). За допомогою цієї системи можна вести пошук різноманітної інформації: встановлювати особу злочинців, використані ними банківські рахунки, назви та адреси причетних до злочину компаній. Фотографії та відбитки пальців рук злочинців теж зберігаються в системі ICIS.

Система автоматизованого пошуку (ASF) – комп’ютерна система, що дозволяє національним центральним бюро або поліцейським органам вести електронний пошук певної інформації в банках даних, що зберігається в центральному сервері ASF у Генеральному секретаріаті.

Схематично реалізація взаємодії шляхом направлення відповідних запитів виглядає наступним чином: практичний підрозділ правоохоронного органу України - територіальний підрозділ НЦБ Інтерполу - НЦБ Інтерполу України - НЦБ Інтерполу іноземної держави поліцейський (практичний) підрозділ правоохоронного органу іноземної держави.

За аналогічною схемою відбувається й зворотній зв’язок.

Однак у цій схемі можливі й винятки.