Втеча капіталів та проблема протидії відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом.

Втеча капіталів – стихійний, нерегульований державою відплив грошових коштів підприємств і населення (валюти) за кордон для надійнішого і вигіднішого розміщення, інвестування, а також для того, щоб уникнути їх експропріації, високого оподаткування, втрати від інфляції.

В даний час в Україні завершується процес формування системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом.

Боротьба з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом, спрямована на рішення ряду задач: захист економіки від кримінальних інвестицій, підрив фінансової бази злочинних організацій, поповнення дохідної частини бюджету, вихід на керівництво злочинних організацій згідно аналізу результатів проведення ними фінансових операцій.

Система протидії відмиванню грошей включає кілька основних елементів: встановлення кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) злочинних доходів; забезпечення правоохоронних органів інформацією про дії та особи, пов’язані з відмиванням грошей, одержані від організацій, що здійснюють операції з коштами та іншим майном у відповідності зі спеціальним законом, а також у рамках оперативно-розшукової діяльності; конфіскацію злочинних доходів (спеціальну конфіскацію); спеціальні адміністративні і контрольні міри, що ускладнюють «відмивання» грошей; міжнародні договори про співробітництво в боротьбі з відмиванням грошей.

Формування відповідної системи в Україні ґрунтується на міжнародно-правових нормах, з урахуванням специфіки криміногенної ситуації в Україні.

У даній роботі, на думку автора, розкривається основна частина системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, якою є виявлення операцій, викликаючих підозру в легалізації (відмиванні) доходів, отриманих злочинним шляхом, що можливо:

По-перше, у ході оперативно-розшукової діяльності.

До прийняття Закону України «Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом» ¹ виявлення фактів легалізації злочинних доходів можливо було тільки в ході проведення оперативно-розшукових заходів ².

Підстави і порядок проведення оперативно-розшукових заходів регулюються Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність». У даному дослідженні автором не приділяється істотної уваги особливостям оперативно-розшукової діяльності в силу того, що інформація з даної проблеми носить закритий характер.

У цілому українське законодавство (як Законодавство Росії та інших країн СНД) про оперативно-розшукову діяльність відповідає вимогам міжнародно-правових норм у сфері боротьби з легалізацією злочинних доходів, зокрема Конвенції Ради Європи «Про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів від злочинної діяльності» 1990 року. Перелік оперативно-розшукових заходів, закріплених у Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність», відповідає рекомендаціям ч.2 ст.4 Конвенції Ради Європи. Він включає спостереження, контроль поштових відправлень, телеграфних і інших повідомлень, прослуховування телефонних переговорів, зняття інформації з технічних каналів зв’язку, дослідження предметів, документів, контрольовану поставку.

До підстав для проведення оперативно-розшукових заходів зазначений Закон відносить запити міжнародних правоохоронних організацій і правоохоронних органів іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України.

У системі правоохоронних органів, зокрема спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, СБУ, податкової міліції створені спеціальні підрозділи по боротьбі з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом. Дані підрозділи намагаються працювати у взаємодії, здійснюючи оперативно-розшукові заходи. За невеликий період їх роботи вже удалося провести ряд операцій по виявленню фактів міжнародного відмивання грошей, у зв’язку з чим порушені кримінальні справи.

Відповідно до Закону України «Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом», створений спеціальний уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу в складі Міністерства фінансів України, діяльність якого повинна бути спрямована на виявлення фактів легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, не буде входити в структуру правоохоронних органів. У зв’язку з цим велике значення буде мати його взаємодія з оперативними підрозділами МВС України, СБУ, податкової міліції та інших правоохоронних органів. Ціль даної взаємодії — перевірка повідомлень, що надходять, про підозрілі операції, і відповідно оперативній інформації з баз даних зазначеного уповноваженого органа. В даний час дане питання взаємодії належним чином не урегульовано.

По-друге, у процесі діяльності кредитних організацій (зважаючи на те, що інформування входить до їх обов’язків).

Закону України «Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом», Даний закон спрямований у першу чергу на забезпечення одержання на регулярній основі інформації про операції, які викликають підозру в легалізації (відмиванні) доходів, отриманих злочинним шляхом, а також здійснення контролю проведення таких операцій.

В основі одержання інформації лежить принцип співробітництва держави з кредитними та іншими організаціями, характерний для аналогічних законів більшості держав. На кредитні організації покладається функція так званого «допоміжного поліцейського».

Згідно до Закону України «Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом» до організацій, зобов’язаних повідомляти про операції, які підлягають обов’язковому контролю, відносяться: банки та інші організації, що здійснюють свою діяльність відповідно до банківського законодавства; професійні учасники ринку цінних паперів; страхові і лізингові компанії; організації поштової, телеграфної зв’язку та інші не кредитні організації, які здійснюють перекази коштів; організації, які здійснюють проведення тоталізаторів і ігорних закладів; ломбарди, організації, які здійснюють скупку, купівлю-продаж дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, ювелірних виробів з них і брухту таких виробів, а також предметів антикваріату; організації та установи, які засвідчують угоди фізичних і юридичних осіб з майном, права фізичних і юридичних осіб на майно, реєстрацію прав на майно й угод з ним; організації, які здійснюють проведення лоторей. Перелік організацій є вичерпним.

Закон визначає коло обов’язків організацій, які здійснюють операції з коштами та іншим майном. До них відносяться: ідентифікація клієнтів, збереження не менш 5 років документів, створення системи внутрішнього контролю, повідомлення уповноваженого органу про операції, які підлягають обов’язковому контролю і ін.

При проведенні ідентифікації клієнтів фіксуються паспортні дані, адреса місця проживання чи місцеперебування фізичної особи, ідентифікаційний номер платника податків, реєстраційний номер, місце реєстрації та адреса місцезнаходження юридичної особи. При здійсненні операції представником фізичної чи юридичної особи підлягає ідентифікації, як представник, так і фізична чи юридична особа, в інтересах якого відбувається операція.

На відміну від закордонного законодавства, де при визначенні підозрілості операцій і ухваленні рішення про повідомлення в компетентні органи велике значення має оцінка кредитних і інших організацій, український закон встановлює підстави для повідомлення більш чітко. Операції, що підлягають обов’язковому контролю, визначаються по двох критеріях. Сума угоди повинна при безготівкових розрахунках дорівнювати чи перевищувати 300000 гривень, при розрахунках готівкою дорівнювати чи перевищувати 100000 гривень, а проведена операція повинна містити одну з ознак, що вказують на можливе відмивання грошей (стаття 11, 12 Закону України «Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом»).

У результаті опитування працівників правоохоронних органів, діяльність яких спрямована на протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, можна виділити наступні проблеми, виникнення яких можливо в процесі застосування Закону України «Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом»:

Перша проблема — це захист інформації, яка направляється до уповноваженого органу. Висловлювалися побоювання, що у випадку витоку інформації до клієнтів, повідомлення про операції яких направляються в уповноважений орган, можуть виникнути загрози життю і здоров’ю співробітників банку, не говорячи вже про втрату клієнтів. Витік інформації може відбуватися не тільки в результаті розголошення інформації співробітниками уповноваженого органу, але й у зв’язку зі зняттям інформації з каналів зв’язку. Створення ж захищених каналів зв’язку між уповноваженим органом і всіма організаціями, зобов’язаними за законом направляти повідомлення про підозрілі операції, практично неможливо.

Друга проблема пов’язана з реалізацією принципу «знай свого клієнта» банками, які мають велику клієнтську мережу. Так, наприклад, одним з ознак підозрілих операцій є «зняття з рахунків чи зарахування на рахунок юридичної особи коштів у наявній формі, коли це не обумовлено характером його господарської діяльності». Оцінка такої операції припускає знання співробітником банку, який відповідає за контроль підозрілих операцій, характеру й особливостей господарської діяльності клієнта. При великій кількості клієнтів це досить важко.

Третя проблема — можлива передача інформації уповноваженим органом у податкові органи, зокрема у рамках діючих міжвідомчих угод про інформаційний обмін. Більшість опитаних відноситься до передачі інформації в податкові органи негативно.

Четверта проблема, з якою прийдеться зштовхнутися — відсутність кваліфікованих фахівців з контролю підозрілих операцій. Потреба в них дуже велика. Якщо в банках вже є якась кількість співробітників, що виконували дану функцію в рамках виконання нормативних документів НБУ, то в інших організаціях, які здійснюють операції з коштами та іншим майном, таких служб і фахівців немає.

Звичайно комерційні структури поповнюють свої штати за рахунок фахівців з державних органів. Однак на сьогоднішній день кількість фахівців у сфері боротьби з легалізацією злочинних доходів недостатня. Частина з них перейде до створюваного уповноваженого органу. У такій ситуації поповнення комерційних структур за рахунок кваліфікованих фахівців з державного апарата навряд чи вирішить кадрову проблему.

Оскільки обов’язок підбору і підготовки фахівців покладається на організації, які здійснюють операції з коштами чи іншим майном, це викликає в них серйозну стурбованість.

На думку більшості опитаних, необхідно зорієнтувати вищі навчальні заклади на викладання спеціальних курсів по протидії легалізації злочинних доходів на юридичних і економічних факультетах. Представляється доцільним розглянути питання і про введення відповідної спеціалізації.