Тенденції розвитку нелегальної міграції у світі. Місце України у міграційних процесах.

Нелегальна імміграція протягом кількох останніх десятиліть стала невід’ємною рисою розвитку європейських держав, незважаючи на прийняття законів, які забороняють незаконне перебування та зайнятість іноземців.

Впродовж багатьох років Європа була зацікавлена в нелегальній трудовій імміграції, яка є вигідною як для роботодавців, так і для держави в цілому. Саме тому уряди західноєвропейських країн недостатньо активно перешкоджали проникненню нелегальної робочої сили. Наприклад, Німеччина фактично заохочувала напівлегальну імміграцію курдських та турецьких робітників, Франція – алжирських, Великобританія – робітників з Індії та Пакистану.

Зараз у світі нараховується близько 150 млн. мігрантів. Перше місце згідно цього показника займає Європа – 56 млн.осіб. Важливо зазначити, що з початку 90-х рр. ХХ ст. рівень офіційної імміграції там знизився, але чисельність іноземного населення практично не зменшилась. Така ситуація пояснюється високим процентом нелегальних іммігрантів, а також біженців та вимушених переселенців в загальному міграційному потоці, на реєстрацію, розміщення та допомогу яким європейські держави витрачають величезні кошти. Якщо у 1975 р. в світі нараховувалось близько 2, 5 млн. біженців, то на початку нового тисячоліття їх число збільшилося майже в десять разів.

Що стосується нелегальних мігрантів, то в країни Європейського Союзу щорічно незаконно прибуває більше 500 тис. чол., не враховуючи сотень тисяч біженців. Загальна чисельність нелегальних іммігрантів в Європі – від 3 до 7 млн. осіб. Найбільше число незаконних іммігрантів зосереджено у Франції, Німеччині, Нідерландах, Великобританії, Італії, Португалії. Усе більше нелегалів проникає в Європу через її південні кордони. Для прикладу, в Італії незаконно перебуває до 1 млн. іноземців і їхня кількість постійно зростає. Зокрема, це відбувається за рахунок вихідців із Північної Африки, які прагнуть потім потрапити до Іспанії, Португалії чи Франції. В Іспанії чисельність нелегальних іммігрантів коливається від 300 до 500 тис. чол., у Франції – від 200 тис. до 1 млн. осіб, у Великобританії ж більше 100 тис. нелегалів, більшість з яких становлять іноземці із простроченими візами.

Місце України

На напрямку протидії нелегальній міграції гостроту ситуації обумовлює реальна загроза перетворення нашої держави на територію концентрації нелегальних мігрантів і їх транзиту до країн Європи й Азії.

Низка чинників, зокрема географічне положення країни, відкриття нових транспортних сполучень, незавершеність формування системи імміграційного контролю, збереження режиму вільного пересування з країнами СНД, недостатня якість митного та прикордонного контролів, недоліки чинного законодавства тощо, спричиняє сталість положення України як однієї з основних ланок масштабного транснаціонального кримінального бізнесу, пов’язаного зі створенням каналів незаконної міграції.

За динамікою нелегальна міграція не є статичним, застиглим явищем. Вона швидко й динамічно поширюється в Україні. Цьому сприяє високий рівень латентності, який, у свою чергу, обумовлений значними прибутками ділків, котрі використовують нелегальних мігрантів у протиправному бізнесі. Нелегальна міграція має розвинену, організовану й професійну мережу, а також спеціально створену систему захисту для запобігання виявленню і викриттю, притягненню винних до відповідальності [4, 232].

Політичні, економічні й суспільні наслідки вказаного явища поступово перетворюють його на реальну загрозу національній безпеці держави. Останнім часом сформувалася стала тенденція до зростання загальної кількості іноземців, затриманих і притягнутих до відповідальності за незаконне перетинання державного кордону при в’їзді в Україну. Збільшення масштабів нелегальної міграції спостерігається також через територію м. Києва та деяких внутрішніх областей. У свою чергу, західні регіони держави (Закарпатська, Чернівецька, Львівська області) завдяки своєму розташуванню, проходженню через їхню територію добре відомих автомобільних і залізничних міжнародних транспортних шляхів тощо, поступово перетворюються в буферну зону та кінцеву ланку транзиту нелегальних мігрантів через країни СНД до Західної Європи з відповідними негативними чинниками цього процесу.

Організатори незаконних переправлень, як правило, не спеціалізуються на вихідцях з певних країн, а тому спектр держав походження мігрантів, які переправляються створеними каналами, часто є достатньо широким - Індія, Бангладеш, Афганістан, Шрі-Ланка, Китай, Ірак, В’єтнам, Пакистан, Сирія, Ліван, Іран, Сомалі тощо.

Нині для проникнення незаконних мігрантів в Україну злочинними структурами використовуються два основні шляхи: неофіційний (коли переправлення через кордон здійснюється поза пунктами пропуску або через пункти пропуску за підробленими документами, або з уникненням прикордонного контролю) та офіційний (тобто коли іноземці в'їжджають за запрошеннями, декларуючи за мету перебування ділові поїздки, стажування, навчання, відвідання родичів, приватні справи, клопотання про отримання статусу біженця тощо, або за туристичними чи транзитними візами). При цьому перший шлях використовується в основному для перетинання кордону України з території Росії.

Враховуючи високу прибутковість вказаного виду кримінального промислу, організація нелегальних каналів міграції, особливо в прикордонних регіонах, структурувалась і знаходиться під контролем місцевих організованих злочинних утворень, на які спираються транснаціональні організовані злочинні об’єднання, що діють у сфері незаконної міграції.

Однією з характерних особливостей організації нелегальних переправлень є активне залучення злочинних угруповань з числа іноземних громадян.

Останнім часом організовані злочинні угруповання намагаються здебільшого забезпечити легальне прибуття іноземців у нашу державу, використовуючи спеціально створені туристичні фірми, окремі випадки недосконалої діяльності консульських установ і державних структур України.

Ступінь небезпеки цього виду кримінального бізнесу підвищує й те, що транснаціональні канали незаконної міграції через територію України з країн Південно-Східної Азії, Близького Сходу до Центральної і Західної Європи, вважаються досить сприятливими для транспортування наркотиків, зброї тощо.