Кримінологічна характеристика транснаціональної торгівлі подьми

Одним з найбільш небезпечних видів міжнародного злочинного бізнесу, що грубо

порушує права людини, є торгівля людьми. За оцінками експертів Організації Об’єднаних На цій, цей вид злочину посідає третє місце за рівнем прибутковості після торгівлі наркотиками та зброєю.

Жертвами торгівлі людьми можуть стати чоловіки, жінки й діти, однак у більшості випадків ними стають молоді жінки й дівчата, які піддаються сексуальній експлуатації. Серед основних причин, що сприяють вчиненню відносно жінок та молодих дівчат таких злочинів експерти називають бідність і гендерну нерівність – фактори, що перешкоджають отриманню освіти, гідному працевлаштуванню й отриманню впевненості у майбутньому.

Згідно з оперативними даними, Україна виступає як країна- постачальник та країна транзиту молодих жінок і дітей, як найбільш вразливих верств населення, з метою залучення їх до секс-індустрії розвинутих країн Центральної та Західної Європи, а також держав азіатсько-тихоокеанського регіону

Як показало проведене кримінологічне дослідження, офіційна статистика щодо фактів торгівлі людьми може виступати тільки орієнтиром для встановлення реальних масштабів поширення цього явища.

Статистичні дані свідчать про збільшення кількості виявлених фактів торгівлі людьми правоохоронними органами в Україні до 2005 р. та поступове зниження згодом. Така ж тенденція спостерігається щодо кількості зареєстрованих справ, що надійшли до суду, та кількості осіб, засуджених за торгівлю людьми. На підставі наведених даних доводиться, що торгівля людьми як соціально-правове явище має високу латентність, що обумовлено низкою об’єктивних і суб’єктивних чинників, тому офіційна статистика може виступати лише орієнтиром для визначення реальних масштабів торгівлі людьми.

На основі вивчення вироків судів за ст. 149 Кримінального кодексу України (2001 − 2008 рр.) визначено основні показники кримінологічної характеристики особи торгівця людьми. Заслуговує на увагу те, що згідно з проведеним дослідженням найбільш криміногенно-активною групою є особи жіночої статі віком від 20 до 30 років. Освітній рівень торгівців людьми переважно є середнім (професійно-технічну освіту мали 54, 5 % жінок та 58, 8 % чоловіків).

З’ясовано, що для більшості торгівців людьми злочинна діяльність була єдиним джерелом отримання доходів. Так, на момент вчинення злочину 77, 5 % жінок та 50, 94 % чоловіків мали статус безробітного, що вказує на відсутність реальних можливостей у сучасних соціально-економічних умовах законними способами заробляти собі і своїй родині на прожиття. Це свідчить, що основною причиною злочину була недостатня матеріальна забезпеченість, домінували мотиви й інтереси споживчого

характеру.

Більшість торгівців людьми на момент вчинення злочину не притягувалися до кримінальної відповідальності й не мала судимості (93, 75 % жінок та 84, 9 % чоловіків).

Проведений дисертантом аналіз матеріалів кримінальних справ за ст. 149 Кримінального кодексу України дозволив зробити висновок, що такий злочин вчиняється у групі за попередньою змовою або організованою групою і до кримінальної відповідальності здебільшого притягаються особи, які суміщають функції вербувальника та перевізника.

Для злочинних угруповань, що спеціалізуються на торгівлі людьми, властивим є такий розподіл ролей: замовник, організатор, вербувальник, перевізник, допоміжний персонал (диспетчери, бойовики-охоронці, водії, особи, які надають приміщення для експлуатації жертв торгівлі людьми). З’ясовано, що нині існує тенденція перетворення на вербувальників колишніх жертв торгівлі людьми.