Еволюція взаємин людини й природи

Розвиток першої глобальної екологічної кризи

З появою на планеті Земля біологічного виду найвищої організації – людини, з її розвитком, розмноженням, міграціями, адаптацією й небаченою активізацією діяльності в біосфері почали розвиватися процеси особливого, антропогенного характеру. Людина була не рівноправним співмешканцем у середовищі існування, а підкорювачем, насильником, жадібним споживачем. Тоді кількість людей на Землі була порівняно низькою, а їх інтелектуальний і технічний потенціал – дуже слабким, а, отже, природа легко само очищувалася та самовідновлювалась.

Сотні тисяч років тому, в епохи палеоліту, мезоліту, для суспільства характерним було пристосування до природи, велика повага до неї, схиляння перед її силами та явищами. Вони збирали дари природи, виготовляли з них примітивні знаряддя праці, полювали, рибалили. А в період неоліту (8-3-тє тисячоліття до н. е.) зародилося примітивне землеробство, скотарство, почалося виготовлення досконаліших знарядь праці та виробів з кістки, рогу, каменю, дерева, глини (гачки, сітки, пастки, сокири, човни, посуд), будівництво перших жител і святилищ. Людина використовувала лише силу власних м’язів, її вплив на довкілля був мінімальним і практично не позначалася на функціонуванні екосистем суші, а на екосистеми Світового океану не впливали взагалі.

Ще до початку неоліту, коли людина винайшла лук, спис та ін. ефективні знаряддя вбивства, майже одразу винищили мамонтів, шаблезубих тигрів та інші великі тварини, які служили основним джерелом харчування. Так, в Євразії 100-40 тис. років тому зникли мамонти, лісові слони, бегемоти, носороги (лісовий і шерстистий), гігантські олені та лані, печерні леви й ведмеді, гігантські нелітаючі лебеді та ін. У 12-11 ст. до н. е. у Пн. Америці, а в 9-5 ст. до н. е. в Центральній та Пд. Америці зникли гігантські лінивці, (2 види), слони, гігантські лами, броненосці, бізони, леви, печерні ведмеді, гігантські птахи (таргани, лелеки, індики), гігантські черепахи (масою 300-400 кг).

На жаль, освоївши землеробство й приручивши тварин і здійснивши неолітичну революцію свідомості й буття людства, населення земної кулі скоротилося у 8-10 разів, стали швидко розвиватися с/г, тваринництво, а потім почалися інтенсивне використання мінеральних та енергетичних ресурсів літосфери, розвиток промисловості.

Розвиток другої глобальної екологічної кризи

З розвитком скотарства пов’язані перші локальні й регіональні екологічні кризи, спричинені різкою зміною мікроклімату, складу й стану флори й фауни, ґрунтів, зменшенням природних біологічних ресурсів, Приклад цього – пустелі Пн. та Центральної Африки, Близького Сходу, центральної частини Пн. Америки, що утворилися під впливом діяльності людини кілька років тому.

Цей період був пов'язаний з розвитком промисловості в 15-18 ст., коли кількість населення стала перевищувати 500 млн. чол. І були досягнуті значні успіхи в будівництві, техніці, хімії, почалося вивчення світового океану. Велике скупчення люду у великих містах супроводжувалося активним винищенням лісів навколо них з метою розвитку промисловості, спустошенням луків, пасовиськ, виснаженням с/г угідь. Міста поступово ставали районами екологічних напружень, а процес урбанізації обернувся на негативний екологічний фактор.

З винайденням парового й електричного двигунів, освоєнням атомної енергії, розвитком авіації, коли кількість жителів Землі перевищувала 3, 5 млрд. чол., негативні екологічні процеси почали набувати глобального характеру, хоча ще не досягли масштабів кризи. Тоді панувала «Стара філософія життя». Останні 35-40 років 20-ого ст. (період активного розвитку атомної енергетики й комп’ютеризації) проявлялися у перевиснаженні природних ресурсів (вичерпанні, перезабрудненні довкілля, деградації біосфери), до чого призвела надіндустріалізація, супермілітарізація, суперхімізація, суперспоживання.

Особливістю сучасного періоду є поява учених, екологів, «друзів природи», багатьох громадських «зелених» організацій і рухів у всьому світі (лише в Україні у 2002р. офіційно зареєстровано понад 450), які усвідомивши значення природи для життя людини, необхідність зберігати її, раціонально використовувати й відновлювати, визначивши безпосередню залежність між добробутом людей, їхнім здоров’ям та різноманітністю природи, почали активну боротьбу за збереження й охорону довкілля. Змінюється міжнародне співробітництво в галузі охорони природи, укладено важливі екологічні угоди, більшість держав прийняли природоохоронні закони, широко розвивається екологічна освіта.