Промисловість

Виробництво не існує без споживачів, а реклама закликає купувати новий одяг, автомобілі, меблі, технічні новинки та ін. Споживацька психологія на стільки укорінилася в підсвідомість людини, що і життя втрачає свою цінність і сенс в очах споживачів. Головним стала гонитва за «благами».

Від розвитку промисловості великою мірою залежать економіка країни, її обороноздатність, задоволення потреб населення, національний дохід і т. д. Навіть гострота екологічної проблеми багато чим зумовлена посиленням антропогенного навантаження на природне середовище, в котрій основну роль відіграють металургійна, мінерально-сировинна, паливно-енергетична галузі.

Підприємства роками не модернізувалися, виробничі процеси застаріли. Так, на підприємствах Донбасу з 31 прокатного стану 16 спрацьовані на 100%, обладнання цехів – на 75-95%, 48% коксових батарей вичерпали свій термін дії. Серед промислових підприємств найбільш забруднюють довкілля гірничо-металургійні, а список найбільш забруднених міст очолюють російські центри металургії.

Великої шкоди також завдають гірничо-будівні підприємства та нафтохімічні комбінати, а хімічні й целюлозно-паперові отруюють повітря й воду. Способи очищення, знезараження повітря і води коштують дуже дорого, тому повністю очистити їх вважається економічно недоцільним і очищуються лише до рівня, визначеного економікою даної країни. Сьогодні прикладом для наслідування у бережному ставленні до природних ресурсів є Швеція. Однак інші забруднювачі продовжують накопичуватися і впливати не так локально, як глобально.

Порівняльна характеристика впливу на природне середовище України
розробки різних видів мінеральної сировини

Як альтернативу сучасним подіям давно уже розглядається перехід до безвідходних виробництв, що ґрунтується на замкнених циклах споживання води й повітря. Великі перспективи обіцяє також впровадження переробки вторинних ресурсів у набагато повніших обсягах.

Утилізація відходів

Демографічні вибухи, розвиток виробництва й збільшення споживання, а також ефективних технологій переробки відходів спричинило нагромадження такої кількості відходів, яка загрожує природному середовищу та життю і здоров’ю населення країн світу. За браком коштів і вільних земель можливості будування звалищ обмежені. Раніше більша частина відходів спалювалася, коли збагнули, що спалювання шкодить здоров’ю, від цього відмовилися.

Особливої актуальності набула проблема транспортування, зберігання, переробки й поховання радіоактивних відходів. Саме тому розвиток атомної енергетики призупинено..

Звалища навколо великих міст щороку охоплюють близько 1500 га землі, яка стає джерелом отруєння довкілля: у повітря та ґрунтові води потрапляє багато токсичних речовин та бактерій, тут утворюються токсичні гази, виникають небезпечні для природи пожежі. Проблему звалищ можна вирішити, модернізувавши відходопереробні заводи з найефективнішими технологіями переробки. Дуже гостро постала проблема рекультивації звалищ та використання тисяч гектарів звільненої землі.

Згідно Декларації ООН, держави відповідають, щоб діяльність в їх країнах не впливала на стан довкілля в ін. державах. Але цей принцип порушують транскордонні перевезення (через річки та повітря) та торговці токсичними відходами. Щоб оминути Закон вони користуються слабкими екологічними законами деяких держав та жадобою злочинних елементів з інших. Оскільки плата за поховання таких відходів у кілька разів перевищує національний дохід малих країн, нині багато держав заборонили ввезення їх на свої території. На Україні і досі чинять спроби поховати токсичні відходи з інших держав.

Останнім часом до списку токсичних речовин, що ввозять на територію України додалися неякісні продукти та небезпечна транс генна продукція.