Концепція безпеки проф. Петерсена

Сформульована Д. Петерсеном концепція включає п'ять принципів.

1. Передумова до події відрізняється від події тільки результатом.

Будь-якій транспортній події сприяють численні чинники. Теорія множинності причин стверджує, що необхідно виявити всі причини, в тому числі і приховані, які можуть бути причетні до виникнення події, для подальшого їх усунення. Ретельне розслідування транспортних подій аварій дозволяє виявляти такі фактори, які можуть виявитися помилковими вже на початковій ступені управління системою. Теорія припускає, що крім аварій за однією і тією ж самої причини, можуть мати місце й інші, досить серйозні, проблеми експлуатації системи: якість перевезень, підвищені експлуатаційні витрати, скарги клієнтури та інші в своїй основі можуть мати ту ж природу, що і аварія. Усуваючи причини одних організаційних проблем, можна усунути таким чином і інші проблеми. На практиці слід кожну аварію досліджувати таким чином, щоб виявити якомога більше факторів, що з'явилися причиною виникнення аварії та ймовірних конкретно саме для цієї аварії. У цьому випадку велика частина зусиль буде направлена на поліпшення системи експлуатації, а не на пошук однієї єдиної причини.

2. Необхідність виявлення ланцюгів подій що повторюються.

Взяті поодинці, зовні не пов'язані між собою, ці події можуть здатися несуттєвими. Однак саме в сукупності вони здатні вишикуватися в певну послідовність і привести до катастрофи. Таким чином, завдання полягає в тому, щоб виявити ці події (причини) до того, як замкнеться остання ланка ланцюга, тобто необхідно бачити повну картину.

В принципі можна передбачити, які певні обставини можуть спричинити серйозну аварію і відповідним чином їх обмежити. Іншими словами, можна передбачити тяжкість аварії в певних умовах і таким чином заздалегідь звернути увагу на можливість серйозної аварії замість того, щоб боротися за зниження ймовірної частоти аварій, що призводить лише до часткового успіху. Навіть серйозні аварії можуть бути передбачувані в деяких ситуаціях: в умовах незвичайної (непересічно) роботи, в багатьох випадках допоміжної невиробничої діяльності, де загальноприйняті заходи безпеки є неприйнятними.

3. Безпекою слід керувати так само, як і будь-який інший виробничої областю транспортної системи.

Забезпечення безпеки повинно входити до компетенції керівництва поряд з виробничими функціями. Безпека повинна бути забезпечена за допомогою постановки доступних завдань при одночасному плануванні мети, організації безперервного контролю. Згідно з цим принципом, безпека за своєю значимістю прирівнюється до факторів якості перевезень, їх вартості та кількості. Тут з'єднується фактор надійності з завданнями управління транспортним процесом (точніше, перетворюючи завдання забезпечення безпеки в функцію управління).

Вважається, що фахівці в галузі безпеки несуть чималу відповідальність за те, що не висувають наполегливих вимог до керівництва, обмежуючись окремими проханнями у підтримці. Тільки у випадку, якщо адміністрація буде підтримувати і управляти безпекою за допомогою штатних фахівців в цій області, можна буде виправити існуюче важке становище. Безпека є і повинна бути «лінійної» функцією, тобто адміністрація повинна ставити належні завдання, здійснювати контроль, керівництво «на лінії» повинно досягти високих завершальних результатів в області безпеки.

4. Встановлення персональної відповідальності - ключ до ефективного здійснення безпеки руху.

Коли на людину не покладаються певні обов'язки в галузі забезпечення безпеки, вона не відчуває себе відповідальною за їх виконання. Тобто головну увагу вона приділятиме тим питанням, по яких у першу чергу повинна відзвітувати перед керівництвом.

5. Завдання служби безпеки - виявлення та оцінка експлуатаційних помилок, які створюють можливість виникнення аварій.

Ця задача виконується шляхом

- вивчення питання, яким чином сталася ця аварія, визначаючи при цьому основні причини;

- встановлення, чи діяв на цій ділянці будь-який вид контролю.

Для успішного виконання завдання з розслідування аварії фахівці з безпеки повинні виявляти не стільки помилки операторів, скільки помилки в методах управління адміністрації або в самій системі управління, які допускають виникнення аварій, виявляти потенційно слабкі місця в існуючій технічної політики, директивах, цілях, практиці, засобах що залучаються та інших.