Типологічні теорії особистості

В історії дослідження людської психіки виділяються типологічні теорії особистості, які досліджували залежність людської психіки від особливостей тілесної будови. Такий напрям має назву ФІЗІОГНОМІКА – вчення про зв’язок між зовнішнім виглядом людини (зокрема, обличчя) і її характером.

Конституціональна типологія мала свого попередника у науці френологія Франца Галля. Її прибічники намагалися за формою черепа робити висновки щодо психологічних властивостей індивіда. Теоретичною передумовою стало уявлення, буцімто форма черепа пристосовується до форми мозку, а мозок має приблизно 27 ділянок, що представляють певні властивості, скажімо: любов до дітей, скупість, почуття гумору тощо. Відома також фізіогноміка італійського вченого Чезаре Льомброзо, який шукав і встановив злочинний тип обличчя: виступаючі вилиці та щелепи, скошений назад лоб, великі вушні раковини іт. ін.

Під впливом антропологічних досліджень, які звернули увагу на різницю у будові тіла, і психіатрів, які підкреслили індивідуальні відмінності в схильності до психічних захворювань, на межі ХІХ і ХХ ст. сформувалася концепція згідно з якою існує зв’язок між тілобудовою і властивостями темпераменту.

Так, французький лікар Клода Сіго (С. Sigаud, 1904) створив типологію, яка базувалася на залежностях організму від середовища та вроджених схильностей. Кожна система організму взаємодіє з певним зовнішнім середовищем. В залежності від розвинутості системи переважають ті чи інші реакції: повітря – дихальні реакції, їжа – реакції системи травлення, фізичне середовище – моторні реакції, соціальне середовище викликає відповідні мозкові реакції. Відповідно, Клод Сіго виділяв чотири основні типи тілобудови: дихальний, тип травлення (дигестивний), м’язевий і церебральний (мозковий).

Найбільш відомою типологічною теорією стала типологія Ернста Кречмера. Е. Кречмер був психіатром; основна його заслуга — встановлення кореляції психіатричного діагнозу із соматичним типом.

Конституційну типологію особистості запропонував Кречмер на основі виділення чотирьох основних типів конституції будови тіла (статури). 1-й тип статури - астенік - людина тендітної статури, з пласкою грудною клітиною, вузькими плечами, видовженими і худими кінцівками, видовженим обличчям, але сильно розвиненою нервовою системою, головним мозком; 2-й - пікнік - людина малого або середнього зросту, з вираженою жировою тканиною, опуклою грудною клітиною, великим животом, круглою головою на короткій шиї; 3-й - атлетик - людина з вираженою мускулатурою, пропорційною міцною статурою, широким плечовим поясом; 4-й - диспластик - людина з неправильною статурою. З виділеними типами будови тіла Кречмер співвідніс типи особистості. Також він співвідніс типи будови тіла з психічними захворюваннями —маніакально-депресивним психозом та шизофренією.

Дещо пізніше в США здобула популярність концепція темпераменту, яку висунув Уільям Шелдон (W. H. Shеldоn, S. S. Stеvеns, 1942). Типологія Шелдона була досить близька до концепції Кречмера, але залежність темпераменту від соматотипу (типу тілобудови) пояснювалася формуванням відповідних органів; відповідні назви були запозичені із ембріології.

1. ЕНДОМОРФНИЙ. Назва пояснювалося, що із ендодерми формуються переважно внутрішні органи, а у людей такого типу якраз можна спостерігати надмірний їх розвиток. Відповідно тілобудова – відносно слабка, з надлишком жирової тканини.

2. МЕЗОМОРФНИЙ. Із мезодерми формується м’язева система, яка розвинута у представників даного типу. Будова тіла – струнка, міцна, на відміну від мішкуватого, в’ялого тіла ендоморфа. Мезоморфному типу притаманна психічна стійкість та сила.

3. ЕКТОМОРФНИЙ. Із екзодерми розвивається шкіра і нервова тканина. Організм тендітна і тонка, грудна клітина сплющена. Відносно слабкий розвиток внутрішній органів і тілобудови. Кінцівки довгі, тонкі, зі слабкою мускулатурою. Нервова система і почуття відносно погано захищені.

Цю класифікацію враховують до сьогоднішнього дня при тренуваннях для вибору оптимального режиму і для того, щоб планувати досяжні цілі.