Homo sapiens або неоантропи

Виникненя людини сучасного типу відносять близько 200 тис. років тому, але найдавніший череп Homo sapiens датується близько 100 тис. років тому і був знайдений на території сучасного Ізраїлю. Як вже зазначалося, ймовірним предком є Homo ergaster. Аналіз ДНК сучасних людей вказує на те, що нашою колискою була Африка, звідки Homo sapiens розселився по всьму світові. Неоантропи - узагальнена назва людей сучасного виду (Homo sapiens), викопних і нині живучих. Основні антропологічні особливості Неоантропи, що відрізняють їх від палеоантропів і архантропів, - об'ємний мозковий череп з високим склепінням, вертикально піднятий лоб, відсутність надочного валика, добре розвинений виступ підборіддя. Викопні неоантропи мали дещо більш масивний скелет, ніж сучасні люди.

Розселення Homo sapiens відбувалоя кількома хвилями. Перша хвиля супроводжувалася колонізацією Близького Сходу та Азії близька 100 тис. років тому. Найновіші дослідження палеоклімату нашої планети вказують на те, що близько 50 – 70 тис. років тому трапилася катастрофа планетарнокго масштабу. На кілька десятків років на планеті встановилася зима. Вважають, що після цього вижило лише близько 50 тис. Homo sapiens.

Лише через 20 тис. років потому відбулася друга хвиля розселення. На цей раз наші безпосередні предки проникли в Південну Америку і в Європу, де зустрілися з неандертальцями.Саме європейських Homo sapiens назвали кроманьйонцями.

Кроманьйонці (фр. Homme de Cro-Magnon - кроманьонска людина) – ранні представники сучасної людини в Європі і частково за її межами, що жили 40-12 тисяч років тому (період верхнього палеоліту). Обсяг головного мозку дорівнює 1200-1500 см ³. Зріст близько 180 см (рис. 12).

Назва походить від грота Кро-Маньон у Франції, де в 1868 році було виявлено кілька скелетів людей разом зі знаряддями пізнього палеоліту. Найважливіші викопні знахідки: в Африці - Кейп-Флетс, Фіш Хук, Назлет Хатер; в Європі - Комб Капелло, Младеч, Кро-Маньон, в Росії - Сунгир, в Україні - Межиріччя.

Жили кроманьйонці громадами по 15-30 чоловік і вперше в історії створили поселення. Житлом були печери, намети зі шкір, у Східній Європі зустрічаються землянки.

Рис. 12. Реконструкція зовнішнього вигляду кроманьйонця

Порівняння поліморфізмів мітохондріальної ДНК і датування скам'янілостей дозволяють зробити висновок, що Homo sapiens по жіночій лінії (від «мітохондріальної Єви» - групи жінок мали однакову мітохондріальну ДНК при чисельності популяції порядку 10-20 тис. особин) з'явилися близько 200 000 років тому. «Y-хромосомний Адам» жив дещо пізніше.

У 2009 році група вчених під керівництвом Сари Тішкоффа з Університету Пенсільванії опублікувала в журналі Science результати комплексного дослідження генетичного розмаїття народів Африки. Вони встановили, що найдавнішою гілкою, яка зазнала найменшу кількість змішувань, як раніше і передбачалося, є генетичний кластер, до якого належать бушмени і інші народи, що говорять на койсанських мовах. Швидше за все, вони і є тією гілкою, яка найближче до загальних предків всього сучасного людства.

Близько 74 000 років тому невелика популяція (бл. 2 000 чоловік), що пережила наслідки дуже потужного вулканічного виверження (~ 20-30 років зими), імовірно вулкана Тоба в Індонезії, стала предком сучасних людей в Африці. Можна припустити, що 60 000-40 000 років тому люди мігрували в Азію, і звідти до Європи (40 000 років), Австралію і Америку (35 000-15 000 років).

Разом з тим, еволюцію специфічних людських здібностей, таких як розвинута свідомість, інтелектуальні здібності та мову, проблематично досліджувати, оскільки їх зміни неможливо прямо відстежити за останками гомінідів і слідами їх життєдіяльності, для вивчення еволюції даних здібностей вчені інтегрують дані різних наук, у тому числі фізичної і культурної антропології, зоопсихології, етології, нейрофізіології, генетики.

Стародавні н еоантропи створили багату низку пізньопалеолітичних культур (різноманітні знаряддя з каменю, кістки та рогу, житла, шиту одяг, поліхромний живопис на стінах печер, скульптуру, гравіювання на кістки і розі).

Найдавніші з відомих нині кісткових залишків неоантропів датуються радіовуглецевим методом в 39 тис. років тому. Щодо походження Неоантропів існують дві теорії - поліцентризм і моноцентрізм. Найбільш поширена теорія широкого моноцентризму, згідно якої неоантропи походять від прогресивних форм палеоантропів, що мешкали на території Середньої і Передньої Азії та Північно-Східної Африки.

Розділ 3. Вплив фізичних факторів навколишнього середовища