Газові водонагрівачі і опалювальні установки

Для гарячого водопостачання дозволено використовувати як проточні, так і ємкісні водонагрівачі, а для опалення - ємкісні водонагрівачі, малометражні опалювальні котли, інші апарати (конвектори, калорифери, термоблоки і каміни) загальною тепловою потуж­ністю до 200 кВт з відведенням продуктів спалювання природного газу в окремий димо­вий канал (газохід) або через стіну будинку (в типовому випадку - за схемою, яка прий­нята заводом-виробником обладнання).

Проточний газовий водонагрівач потужністю до 10 кВт можна не підключати до димового каналу (продукти спалювання надходять безпосередньо у приміщення), але при цьому слід дотримуватись таких вимог:

1) одночасно " працює" лише один з двох встановлених приладів: або плита, або водо­нагрівач;

2) об'єм кухні становить не менше 21м³.

Газове устаткування для теплопостачання можна встановлювати як у кухнях, так і в окремих нежитлових приміщеннях. В одному приміщенні можна розташовувати не біль­ше двох однотипних приладів: ємкісних водонагрівачів, малометражних опалювальних котлів або інших апаратів. В протилежному випадку слід збільшити теплову потужність кожного з них. При розташуванні у кухні двох різнотипних приладів - газової плити і проточного водонагрівача об'єм приміщення мусить бути таким же, як і кухня, в якій знахо­диться лише плита з аналогічною кількістю газових пальників.

Вимоги до встановлення іншого опалювального обладнання визначаються в залеж­ності від його теплової потужності.

Опалювальні конвектори дозволено використовувати для опалення різноманітних приміщень. При встановленні в житловій кімнаті його теплова потужність не повинна пе­ревищувати 7, 5 кВт.

Опалювальні прилади і котли потужністю до 30 кВт можна розміщувати як у кух­нях поряд з іншими побутовими газовими приладами (при цьому об'єм приміщення необ­хідно збільшити на 6 м³), так і в окремих приміщеннях об'ємом не менше 7, 5 м³ з дотри­манням усіх вимог щодо встановлення побутових газових приладів.

А газове опалювальне обладнання тепловою потужністю від 30 до 200 кВт слід встановлювати лише в окремих нежитлових вбудованих або прибудованих до житлових будинків приміщеннях, які відповідають таким вимогам:

1) висота приміщення - не менше 2, 5 м;

2) наявна природна загально обмінна вентиляція:

а) видалення повітря - не менш, ніж трикратне від об'єму приміщення за годину;

б) приплив повітря - компенсація витяжки і компенсація повітря, що необхідне для спалювання природного газу;

3) об'єм приміщення (в залежності від теплової потужності обладнання):

а) від 30 до 60 кВт- 13, 5; м³

б) від 60 до 200 кВт- не менше 15 м³;

4) наявне природне освітлення з розрахунку 0, 03 м² на 1 м³ об'єму приміщення (при виникненні вибухонебезпечних ситуацій вікна виконуватимуть роль легкоскидних кон­струкцій, що перешкоджатиме руйнуванню споруди в цілому).

Остання вимога повинна забезпечуватись і при розміщенні опалювального устатку­вання в підвальних приміщеннях індивідуальних житлових будинків. А у підвальних і цо­кольних поверхах громадських будинків і прибудовах до них заборонено встановлювати газові теплогенеруючі установки потужністю до 200 кВт.

Для подачі повітря у приміщення, де розміщуються газові прилади і опалювальні апарати з організованим відведенням продуктів спалювання, необхідно передбачати:

1) у нижній частині дверей чи стіни, що виходять у суміжне нежитлове приміщення, решітку або зазор між дверима і підлогою (у вбудовані приміщення громадських будинків з газовим обладнанням заборонено надходження повітря з сусідніх приміщень, в яких зна­ходяться легкозаймисті речовини і ті, що легко піддаються корозії;

2) у зовнішній стіні - решітку.

Розмір припливних пристроїв визначається тепловою потужністю газового устат­кування і повинен бути не меншим 0, 02 м² - для кухонь, в яких встановлені газова плита, проточний водонагрівач і опалювальний апарат загальною потужністю до 30 кВт, і 0, 025 м - для окремих приміщень з опалювальними апаратами тепловою потужністю більше 30 кВт.

З метою безпечної експлуатації побутових газових приладів і опалювальних апа­ратів у приміщеннях житлових будинків вимогами ДБН В.2.5-20-2001 передбачають встановлення квартирних сигналізаторів для контролю мікроконцентрацій чадного газу (0, 005 % об'ємних СО) і довибухових концентрацій метану (20 % від нижчої концентра­ційної межі спалаху) з виводом на індивідуальну попереджувальну сигналізацію. Анало­гічні сигналізатори необхідно розміщувати у підвалах, цокольних та перших поверхах всіх газифікованих житлових (окрім індивідуальних) та громадських будинків, у т.ч. і у примі­щеннях громадських будинків, в яких дозволено використання газу (розміщено газове об­ладнання), з виходом на колективну попереджувальну сигналізацію і на об'єднану диспет­черську службу. Всі приміщення громадських будинків, в яких встановлено газове обладнання, також повинні бути оснащені первинними засобами пожежогасіння - порош­ковими вогнегасниками типу ОП-5Б.