Вступ до курсу

Природньо-історично склалося так, що теоретичними підвалинами формування життєвої позиції особистості постали такі основні типи світогляду як міфологія, релігія, наука і філософія.

Зважаючи на те, що переважна більшість сучасної літератури визначає світогляд як цілісну картину світу, яка є дійсною тільки в системі " Людина — світ", підкреслимо таке:

1. Міфологія — це цілісна картина світу, де основним персонажем є Людина (розумна Тварина з душею), а возвеличується, абсолютизується Природа.

2. Релігія — це цілісна картина світу, де основним персонажем є Людина (істота, що має тіло і душу, вірить у винятковість надприродного), а возвеличується, абсолютизується Надприродне (Бог, Диявол та ін.).

3. Наука — це цілісна картина світу, де основним персонажем є Людина (Істота, яка пізнає і перетворює Світ), а возвеличується, абсолютизується Істина.

4. Філософія — це цілісна картина світу, де основним персонажем є Людина (Істота, яка здатна бути мудрою), а возвеличується, абсолютизується Відносність.

Таке визначення основних теоретичних підвалин світогляду показує, що в реальній дійсності кожна особистість має неповторний, особливий світогляд, який є комплексним явищем і в якому переплітаються елементи міфологічності, релігійності, науковості і філософічності. Одночасно в цьому переплетінні завжди переважають елементи того чи іншого світоглядного типу — тільки так світоглядно конкретизується життєва позиція людини.

Саме тому в повсякденному житті людина прагне такого світогляду, який відкрив би шлях до її власної економічної визначеності й захищеності, до її власного відносно високого рівня політичної свободи, духовної наснаги і душевного спокою. Такий світогляд як цілісне теоретичне явище, як " рецепт" для кожної особистості ще не вироблений, і що найважливіше — ніколи не буде вироблений. Однак людина має перебувати у постійному пошуку саме такого світогляду, знаючи, що це прагнення є вічним, хоча мета недосяжна. Саме в цьому прагненні людина досягає високого рівня прозорості власного світоглядного вибору й відповідно до нього намагається відбутись у світі. Але реальний процес життя людини, як правило, або далекий, або близький до її світоглядного вибору. Абсолютної відповідності між світоглядним вибором і реальним процесом життя людини не було, немає і бути не може. Проте це не означає, що загальновідома фраза: " Обставини сильніші за нас" — цілком правильна. Річ у тім, що в тому чи іншому типі світогляду є свій рівень визначення місця людини у світі, її активності, її діяльності — її сили врешті-решт. Водночас ця активність обмежується. Наприклад, міфологія пропагує безсилля людини щодо природи, а релігія — сліпу віру в Бога, наука підтримує бездушність, а філософія — необмежену критичність. Тому від того, як людина усвідомлює і переваги тієї чи іншої світоглядної культури, і її обмеженість, багато в чому залежить життя людини.

Дійсно, сьогодні людина добре розуміє, що без освоєння досягнень світоглядної культури, основ мистецтва, літератури, міфології, релігії, науки і філософії не може бути прогресу в реальному житті як окремої людини, так і того чи іншого типу суспільства. Більше того, хоч обставини часто сильніші за людину, потрібно пам'ятати, що, врешті-решт, творцем цих обставин є сама людина. Якщо обставини гальмують рух людини до щастя, їх потрібно змінити. Таке розуміння співвідношення світоглядного вибору і реального процесу життя людини приводить до загального висновку: завжди, в усі періоди історії людської цивілізації докорінних змін (у прогресивному чи регресивному аспекті) не відбувалось доти, поки докорінно не змінювався світогляд.