Абсолютна монархія

1.

Авторитари́ зм (лат. autoritas — повна влада) — режим правління, за якого всю чи більшу частину влади зосереджено в руках однієї особи чи групи осіб. Роль представницьких органів влади зведено нанівець або занижено. Характерною рисою є зведенням нанівець місцевого самоврядування, застосуванням репресій і терору. Крайня форма авторитаризму — тоталітаризм.

Тоталітари́ зм (лат. totalitos — цілісний від італ. totalità і прикм. італ. totalitario — той, що охоплює усе в цілому).

§ Форма державно-політичного режиму держави, що регламентує всі сфери суспільного існування, а також не визнає незалежність від держави (державної влади) таких окремих сфер приватного і суспільного життя, як — економіка(господарство), релігія, виховання, сім'я, тощо.

Демокра́ тія (з грец. δ ῆ μ ο ς + κ ρ ά τ ο ς = народ + влада = «влада народу») — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади вдержаві

Іноді демократію визначають також як набір ідей і принципів, що стосуються свободи, власне, вона і являє собою інституціональну свободу. У формулюванні 16-го президента США Авраама Лінкольна, демократія — врядування «іменем народу, силами народу і для народу».

2.

Федерація (лат. foederatio - об'єднання, союз) - форма державного устрою, при якій частині федеративної держави є державними утвореннями, що володіють юридично певної політичної самостійністю.

Конфедерація — союз держав, кожний член якого зберігає незалежність, має власні органи державної влади та управління, але водночас створює спеціальні органи для координації діяльності в певних, чітко визначених сферах (насамперед військовій, рідше зовнішньополітичній, економічній та інших сферах).

Уніта́ рна держа́ ва — це єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.

Україна є унітарною державою. На її території знаходиться особливе автономне утворення Автономна Республіка Крим.

КНР є унітарною державою. На її території знаходиться особливе автономні утворення: Сіньцзян-Уйгурський автономний район, автономний район Внутрішня Монголія, Тибет.

3.

Мона́ рхія (від грец. Μ ο ν α ρ χ ί α — єдиновладдя, єдинодержавність, самодержав'я) — форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі — спадкоємному монархові.

Монарх часто має титул царя чи цариці. Тим не менш, імператори/імператриці, великі князі/великі князівні, принци/принцеси і інші звання, є або були використані для позначення монархів. Історично склалося, що поняття монархії можуть виникнути при різних обставинах. Вона може вирости з племінних царств, і царського священства і офіс-монарха (короля), - стає зазвичай спадкова, в результаті послідовних династій. Монархія також може бути подальшим проявом після акту насильства, скоєного шляхом вторгнення в групу, яка узурпує права громад на традиції. Лідер групи узурпації часто встановлює себе як монарха.

Абсолютна монархія

Детальніше: Абсолютна монархія

Ця форма правління типова для пізнього феодалізму, коли в глибинах аграрного ладу виникають зачатки індустріального суспільства. Характеризується вона тим, що в руках монарха концентрується вся повнота державної влади. Він сам видає закони, може безпосередньо керувати адміністративною діяльністю або призначати для цього уряд, вершить вищий суд. Ніяких обмежень його влади немає, принаймні юридично, хоча політичні, морально-етичні, релігійні і інші чинники можуть бути присутні. Піддані юридично безправні, оскільки монарх не наділяв їх якимись правами і не відбирав ці права.

В сучасних умовах абсолютна монархія - надзвичайна рідкість. Як приклад можна згадати Саудівську Аравію, Оман. Такі держави можуть сьогодні мати навіть символічні конституції, проте ці акти не є конституціями в повному розумінні слово, оскільки не обмежують владу монарха. Такою конституцією була, наприклад, Тимчасова конституція Катару 1970 р.

Монархи в Саудівській Аравії і Омані вважаються також вищими духовними особами, що ще більше посилює їхню владу. Проте все ж таки ця влада не безмежна: особлива роль належить правлячій сім'ї, яка на своїй раді вирішує, зокрема, питання престолонаслідування (успадковує не обов'язково син колишнього монарха), може примусити монарха відректися від престолу.

Для абсолютної монархії характерний авторитарний політичний режим, а державний режим іменується абсолютизмом.