Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Б)загартування.
• Порушення, які виявляють під час обстеження шкіри • Питання для самоконтролю.
Шкіра (мал. 50) — один із головних бар'єрних систем організму, яка має морфологічні та фізіологічні особливості в різні вікові періоди. Шкіра відображає стан внутрішніх органів та інших систем здорової і хворої людини.
Мал. 50. Схематичне зображення шкіри: І — надшкір'я (епідерміс): 1 — роговий шар; 2 — склистий шар; 3 — зернистий шар; 4 — шипуватий шар; 5 — базальний шар; II — дерміс: 6 — сосочковий шар; 7 — сітчастий шар; III — підшкірна жирова клітковина; IV — потові залози; V — волосяний мішечок; VI — сальні залози
Ембріональний розвиток шкіри і підшкірної жирової клітковини
Шкіра складається з двох головних шарів: надшкір'я (епідермісу) та власне шкіри (дермісу). На ранніх стадіях ембріогенезу надшкір'я має один ряд клітин, між 5 і 7 тижнями внутрішньоутробного розвитку він стає двошаровим. Внутрішній шар — базальний, який у подальшому утворює всі інші шари шкіри: зернистий, склистий, роговий. Шкірні борозни на підошвах з'являються на 32—34-му тижні ембріогенезу, на 40-му тижні уся площа стопи вкрита борознами. З 20-го тижня шкіра вкривається пушко-вим волоссям. З 33-го тижня воно починає зникати, спочатку з обличчя, потім — з тулуба і кінцівок. На 40-му тижні пушкове волосся залишається тільки в ділянці лопаток, а на 42-му тижні зовсім зникає. Соски грудних залоз з'являються на 34-му тижні ембріогенезу, на 36-му тижні з'являються вузлики залозистої тканини. Анатомо-фізіологічні особливості шкіри і підшкірної жирової клітковини в різні вікові періоди
Товщина надшкір'я у новонароджених до 0, 25 мм (у дорослих до 0, 36 мм). Це пов'язано з будовою шкіри: епідерміс у дітей раннього віку має тільки три шари (базальний, зернистий, роговий), а в дорослої людини — п'ять шарів. Головний шар добре розвинений, клітини цього шару швидко діляться. Серед базальних клітин є меланоцити, але меланіну в них мало. Зернистий шар у дітей раннього віку виражений слабо, чим пояснюється прозорість шкіри та її рожевий колір (проглядається колір крові в сітці капілярів). У клітинах зернистого шару в новонароджених відсутній кератогіалін. Роговий шар у новонароджених дуже тонкий. Структура клітин пухка, має великий вміст води. Межа між надшкір'ям та власне шкірою в дітей звивиста, нерівна. Базальна мембрана розвинена слабо, тому в дітей із захворюваннями шкіри надшкір'я легко відділяється від власне шкіри, а в місцях тиску швидко з'являються пухирі. Поверхня шкіри новонародженого вкрита секретом з рН 6, 3—5, 8 (нейтральний). Протягом 1-го місяця життя рН знижується до 3, 8 (кислий). Це пояснює збільшення бактерицидних властивостей шкіри.
Дерміс у дітей раннього віку має клітинну структуру, а у дорослих — волокнисту з малою кількістю клітинних структур. Тільки у віці 6 років у дітей будова дермісу стає такою, як у дорослих, хоча волокна залишаються тонкими. Колагенові та еластичні волокна дермісу повністю оформляються тільки у віці 35 років. Нігті, волосся та шкірні залози розвиваються з первинних епітеліальних клітин. Нігті з'являються на 5-му тижні ембріогенезу. У доношеної дитини нігті досягають кінця ложа (це один із критеріїв доношеності). У перші дні життя ріст нігтів затримується, на нігтьовій пластинці з'являється " фізіологічна" риска. На 3-му місяці ця риска досягає вільного краю нігтя. Затримка росту нігтів спостерігається і під час захворювань. Сальні залози розташовані по всій шкірі, вони відсутні лише на долонях та підошвах. Вони морфологічно дозрівають і починають працювати на 7-му місяці ембріогенезу. У дітей сальні залози працюють добре. У новонароджених сальні залози можуть утворювати невеличкі кісти і на крилах носа протоки сальних залоз закупорюються. На волосистій частині голови завдяки секрету сальних залоз утворюються так звані молочні шкірочки. Кількість потових залоз у момент народження дитини така сама, як у дорослих. З часом поверхня тіла дитини збільшується, тому кількість потових залоз на одиницю площі зменшується. У новонародженого на 1 см2 поверхні тіла міститься до 1000 залоз, у віці 1 рік — 500, у 15 років — 200, у дорослих — 150. Гістологічна будова потових залоз у новонароджених ще не закінчена. Вивідні протоки залоз добре сформовані вже на 5-му місяці життя дитини. Будова залоз повністю завершується після 7 років. Волосся у доношених новонароджених має такі особливості: • воно достатньо розвинуте, але в ньому відсутні волосяні мішечки, що зумовлює швидке випадання волосся; • шкіра між лопатками на спині, плечах вкрита пушковим волоссям; • брови та вії погано розвинуті. Функції шкіри: 1.Найважливішою функцією є захисна. Захисну функцію виконує пігмент меланін, який захищає організм від ультрафіолетових променів. У дітей раннього віку слабкість захисної функції зумовлюється поганим розвитком рогового шару, низьким рівнем місцевого імунітету. 2.Тонкий роговий шар та розвинута сітка судинних капілярів зумовлюють підвищену резорбційну функцію.
3. Видільна функція, яка пов'язана з виділенням поту, розвинута недостатньо. Слід обережно застосовувати у дітей креми і мазі, бо вони можуть мати токсичну дію. 4.Терморегуляторна функція у дітей розвинута слабо. Центри терморегуляції дозрівають у 3—4 міс, а потові залози функціонують погано. Дитина швидко охолоджується і перегрівається. 5. Дихальна функція шкіри у дітей виражена краще, ніж у дорослих, що забезпечено розвинутою сіткою кровоносних судин, тонким шаром надшкір'я, будовою судинної стінки, яка сприяє швидкому обміну газів. Забруднена шкіра виключає її з акту дихання, що негативно впливає на стан самопочуття дитини. 6. Чутлива функція забезпечується великою кількістю рецепторів шкіри, тому шкіра є п'ятим органом чуття. 7. Синтетична функція шкіри пов'язана з утворенням пігменту меланіну та антирахітичного вітаміну D3. Під впливом ультрафіолетових променів шкіра синтезує ферменти та біологічно активні речовини. Підшкірна жирова клітковина складається з окремих жирових клітин. Товщина клітковини в різних місцях тіла дитини різна. Особливо добре розвинута вона на сідницях і підошвах. У дітей раннього віку в підшкірному шарі переважають тверді жирні кислоти з високою точкою плавлення, що зумовлює застигання клітковини при значному зниженні температури. У момент народження дитини підшкірна жирова клітковина добре розвинута на щоках (грудочки Біша), кінцівках, спині, грудях, гірше на животі. У новонародженого клітковина складається з бурої жирової тканини. Гістологічно бура тканина відрізняється від білої жирової тканини наявністю великої кількості вакуолей, які мають малі розміри. Головною функцією бурою жирової тканини є утворення тепла, що не пов'язано з м'язовими скороченнями. З віком ця властивість бурої жирової тканини знижується. Під час голодування зникає спочатку біла жирова тканина, а потім — бура. У дітей підшкірний жировий шар становить 12 % від маси тіла (у дорослих тільки 5 %) і виконує теплозахисну та живильну функції. У віці 5— 7 років, а особливо в період статевого дозрівання, з'являється відкладення жирової клітковини в грудній, черевній порожнинах та заочеревинному просторі.
Терморегуляція Терморегуляція в період внутрішньоутробного розвитку
Плід не потребує власної терморегуляції. Він міститься в організмі матері в умовах відносно постійного температурного режиму, який підтримується температурою тіла матері. Тепло, що утворюється плодом під час обміну речовин у його організмі, віддається крові матері. Температура крові, яка відтікає від плода до плаценти, на 0, 3—0, 4 °С вища, ніж температура крові, що прибуває до плода. Таким чином, тепловіддача відбувається через плаценту. Якщо перетиснути пупкові артерії, припинити кровообіг через плаценту, плід починає нагріватися. Теплопродукція плода перед пологами становить 10—15 % від теплопродукції матері. Терморегуляція в період новонародженості
У новонародженого температура тіла, яка вимірюється в прямій кишці, становить 37, 7—38, 2°С (вона вища, ніж у матері). Через 1 год після пологів температура тіла новонародженого починає знижуватися. Через 2—4 год вона знижується до 35°С і навіть до 32°С, що впливає на стан новонародженої дитини. Через 12—24 год температура тіла підвищується до 36—37°С. Іноді нормалізація температури тіла затримується на 2—3 доби. Протягом тижня після пологів температура може коливатися. На 9-мудні життя вона встановлюється в середньому на рівні 36, 8 °С. Після 4років температура тіла знижується до 36, 6 °С. Температура тіла новонародженого залежить від температури середовища. Якщо дитину роздягають, то температура в кімнаті має бути не нижчою за 25 °С. Діти повинні спати сповиті в кімнаті, температура в якій становить 22°С. Доношена дитина може переносити коливання температур З—4 °С, недоношена дитина — тільки 1°С, а діти з важким ступенем недоношеності зовсім не переносять коливань температурного режиму, тому їх утримують у кювезах. У разі охолодження у новонароджених дітей швидко розвивається гіпотермія, вона не супроводжується криком чи руховим неспокоєм, однак є дуже небезпечною. Добова крива температури у новонароджених нестійка, що відображає ритм процесів обміну. У першу добу після народження відсутня різниця між денною і нічною температурою. Під час годування температура тіла підвищується на 0, 1—0, 4°С (у дорослих коливання досягають 1°С). Для дітей характерна різниця температури тіла правої та лівої половин тулуба.
Через 2—3 доби після народження у дітей розвивається транзиторна гарячка — температура тіла підвищується до 39—40°С. Це явище пов'язане з підвищеним надходженням в організм дитини білка і нестачею води, що спричинює подразнення центру терморегуляції. Транзиторна гарячка продовжується декілька годин. Розсіювання тепла тілом новонародженого, як і в дорослих, відбувається шляхом випромінювання, конвекції та випаровування. Найважливішим чинником, який визначає особливості тепловіддачі у дітей, є велика поверхня тіла, яка приходиться на одиницю маси тіла. На 1 кг маси тіла новонародженого приходиться в 2, 2 разу більша поверхня, ніж у дорослих. Другим чинником збільшення тепловіддачі у дітей є інтенсивніше кровопостачання шкіри. Кров, яка нагрівається у внутрішніх органах і приходить до шкіри, підвищує її температуру. Тепло у дітей віддається швидше тому, що у них шкіра тонша, теплоізоляція нижча. Через тонкий епідерміс та тонкі слизові оболонки дихальної системи вода швидко випаровується. Через такі особливості організму дитини вона втрачає від 5 до 10 % від загальної кількості тепла. Це більші витрати, ніж у дорослих. Регуляція температури тіла
Однією із систем терморегуляції є термоіндиферентна зона — діапазон зовнішніх температур, у якому нормальна температура підтримується в умовах мінімальної теплопродукції, тобто в умовах основного обміну. Для дорослої людини без одягу ця зона становить 28—30 °С, для новонародженого без пелюшок — 32—34 °С. Вища термоіндиферентна зона у дітей зумовлена співвідношенням теплопродукції й тепловіддачі. Терморегуляція у новонародженого на 1 кг маси в 1, 4 разу більша, ніж у дорослих. Але і тепловіддача у новонароджених відбувається в 2, 5 разу інтенсивніше, ніж у дорослих. Тому для підтримання постійної температури тіла потрібна вища температура навколишнього середовища. Дитина, загорнута в пелюшки і ковдру, почувається комфортно при температурі повітря 22 °С. Якщо температура середовища вища за 36 °С, то може статися перегрівання. Найважливішим захистом від перегрівання є потовиділення. У новонародженого кількість потових залоз на одиницю площі поверхні тіла більша, ніж у дорослих, однак вони виділяють свій секрет значно менше. Новонароджені діти швидко перегріваються, що зумовлено малою масою тіла, наближенням температури тіла до температури термоіндиферентної зони, зменшеним потовиділенням.
У разі зниження температури тіла у новонароджених теплопродукція підвищується. Однак інтенсивність цього процесу часто недостатня для підтримання нормальної температури тіла у новонародженого. У дітей максимальне підвищення теплопродукції відбувається в разі збільшення основного обміну в 2 рази, а в дорослих — у 4 рази. У дітей порівняно з дорослими більше значення має нескоротливий термогенез. Джерелом тепла у малюків є бура жирова тканина. У клітинах бурої жирової тканини дуже багато мітохондрій, тому для них характерна дуже велика інтенсивність окисних процесів. Клітини поглинають 60 мл кисню на 100 г тканини за 1 хв. Це в 10 разів більше від кількості кисню, яку використовує нервова тканина. Обмін у бурій жировій тканині регулюється симпатичною нервовою системою. Існує тісний зв'язок між скоротливим і нескоротливим термогенезом. Частина жирних кислот вивільнюється внаслідок розкладання бурої жирової тканини й окислюється в скелетних м'язах з додатковим утворенням тепла. Загалом терморегуляція у новонароджених значно менше досконала, ніж у дорослих. Однак у малюків добре функціонують холодові рецептори, центри терморегуляції в гіпоталамусі недостатньо морфологічно розвинуті. Незрілість механізмів терморегуляції у малюків необхідно компенсувати одягом, який підбирають відповідно до сезону. Розвиток терморегуляції з віком
Збільшення маси тіла дітей супроводжується відносним зменшенням його поверхні. Зі збільшенням товщини підшкірного жирового шару посилюється теплоізоляція організму та інтенсивність теплопродукції. Унаслідок цього з віком термоіндиферентна зона знижується. У дітей у легкому одязі термоіндиферентна зона у віці 1 міс становить 22—25 °С, 6 міс — 19—33 °С, 1 рік — 17—21 °С. Значно удосконалюються механізми терморегуляції, посилюється і прискорюється реакція судин шкіри, знижується поріг потовиділення. Посиленню теплопродукції допомагає відносне збільшення маси скелетних м'язів. У дітей віком 1 рік уже підтримується температура тіла в разі змін температури повітря. Але у дітей дошкільного віку недостатньо розвинутий контроль температури тіла, вони відчувають дискомфорт у разі перегрівання й охолодження. До 15—16 років умови теплообміну і розвиток терморегуляції наближаються до таких у дорослої людини.
У процесі старіння організму відбуваються зміни в гіпоталамо-гіпофізарній системі, що пов'язано з морфологічними, метаболічними і функціональними процесами. Вікові зміни в ядрах гіпоталамуса призводять до порушення терморегуляторної функції організму, інтеграції гомеостатичних реакцій, зниження адаптивних можливостей організму в людей похилого і старечого віку.
|