Причини виникнення міжнаціональних конфліктів

В основі міжнаціональних конфліктів лежать усі види націоналізму: політичний, економічний, культурний, побутовий, сепаратизм.

1. Нації та народи, політично оформлені в держави, періодично висувають один до одного територіальні претензії.

2. Нагромадження невирішених соціально-культурних проблем.

3. Асиміляція малих етнічних груп, яку проводить ко­рінний етнос щодо національних меншин з метою позбавлення їх своєї мови, культури.

4. Асиміляторський тиск російської мови на мови наці­ональні.

5. Національна, расова, мовна, культурна, релігійна дискримінація, яка здійснюється на державному чи побутовому рівні.

6. Депортація цілих народів (в СРСР було виселено нім­ців, кримських татар, інгушів, чеченців, греків та ба­гато інших народів).

7. Етнічні особливості, що проявляються в міжособистісних стосунках.

8. Вимоги державної мови національними меншинами (в Україні на сучасному етапі вимоги, щоб другою державною мовою була російська).

9. Рівень загальної культури та психологічних особливос­тей, що проявляється в міжнаціональних стосунках.

Шляхи розв'язання міжнаціональних конфліктів:

• зважене врахування державою специфіки національ­них відносин;

• політика держави, спрямована на забезпечення за­конних прав національних меншин та гармонізацію і зміцнення міжетнічних відносин, що сприятиме за­безпеченню злагоди в суспільстві;

• рівноправність народів, кожен з яких має можливість зберегти свою самостійність, мову, культуру, традиції;

•укріплення гарантій, які б не допускали ущемлення прав громадян за національним питанням;

• створення умов для вільного розвитку мов і культур;

• забезпечення вільної діяльності національно-культур­них товариств;

• особлива делікатність, такт, зваженість, толерантність у вирішенні національних питань;

— знання національної культури, традицій, звичаїв, обря­дів національностей, що проживають на цій території;

•шанобливе ставлення до кожної нації, розуміння на­ціонального як самобутнього і як спільного надбання людської цивілізації;

• подолання войовничого націоналізму і шовінізму;

• оновлення всієї виховної роботи в галузі національних відносин;

• беззастережне дотримання засад Загальної декларації прав людини.

Міжконфесійні стосунки та вплив їх на життя в полікультурному суспільстві

Конфесії — релігійні об'єднання, які мають свої віро­вчення. 96% зареєстрованих в Україні релігійних громад становлять християнські конфесії. У сучасній Україні відродження духовності пов'язане з відродженням релігії та церкви. Причинами відро­дження релігії є:

• зняття заборони на релігійне життя;

• погіршення матеріального становища значної части­ни громадян України;

• часткова втрата ідеологічних догм і орієнтирів;

• повернення до традиційних цінностей.

23 квітня 1991 р. прийнято Закон України " Про сво­боду совісті та релігійних організацій". Цей закон, а та­кож Конституція України (ст. 35) регулюють релігійні права й свободи громадян, а також відносини між релі­гійними громадами.

В Україні існує понад 100 різних релігійних конфесій, течій, напрямів.

Проблеми міжконфесійних стосунків У деяких областях України існують напруженість між ві-рянами різних конфесій та міжконфесійні чвари. На це є певні причини. 1. Невирішення всіх майнових та юридичних проблем

міжконфесійного життя за нормами цивілізованого

суспільства.

2. Прояви неповаги чи недоброзичливості з боку пред­ставників іншої віри.

3. Недосконалість відносин між державою і церквою

4. Бездуховність частини громадян.

5. Різні політичні сили прагнуть використати той чи ін­ший релігійний напрям для досягнення своїх інтере­сів.

6. Є випадки, коли церква долучається до політичних процесів в Україні, висловлює свою підтримку пев­ним політичним та національним рухам.

7. Політизація релігії, тобто претензії церковних кіл на свою участь у політичних акціях (хресні ходи під час президентських виборів 2004 р.).

8. Релігійний фанатизм.