Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Причини виникнення міжнаціональних конфліктів
В основі міжнаціональних конфліктів лежать усі види націоналізму: політичний, економічний, культурний, побутовий, сепаратизм. 1. Нації та народи, політично оформлені в держави, періодично висувають один до одного територіальні претензії. 2. Нагромадження невирішених соціально-культурних проблем. 3. Асиміляція малих етнічних груп, яку проводить корінний етнос щодо національних меншин з метою позбавлення їх своєї мови, культури. 4. Асиміляторський тиск російської мови на мови національні. 5. Національна, расова, мовна, культурна, релігійна дискримінація, яка здійснюється на державному чи побутовому рівні. 6. Депортація цілих народів (в СРСР було виселено німців, кримських татар, інгушів, чеченців, греків та багато інших народів). 7. Етнічні особливості, що проявляються в міжособистісних стосунках. 8. Вимоги державної мови національними меншинами (в Україні на сучасному етапі вимоги, щоб другою державною мовою була російська). 9. Рівень загальної культури та психологічних особливостей, що проявляється в міжнаціональних стосунках. Шляхи розв'язання міжнаціональних конфліктів: • зважене врахування державою специфіки національних відносин; • політика держави, спрямована на забезпечення законних прав національних меншин та гармонізацію і зміцнення міжетнічних відносин, що сприятиме забезпеченню злагоди в суспільстві; • рівноправність народів, кожен з яких має можливість зберегти свою самостійність, мову, культуру, традиції; •укріплення гарантій, які б не допускали ущемлення прав громадян за національним питанням; • створення умов для вільного розвитку мов і культур; • забезпечення вільної діяльності національно-культурних товариств; • особлива делікатність, такт, зваженість, толерантність у вирішенні національних питань; — знання національної культури, традицій, звичаїв, обрядів національностей, що проживають на цій території; •шанобливе ставлення до кожної нації, розуміння національного як самобутнього і як спільного надбання людської цивілізації; • подолання войовничого націоналізму і шовінізму; • оновлення всієї виховної роботи в галузі національних відносин; • беззастережне дотримання засад Загальної декларації прав людини. Міжконфесійні стосунки та вплив їх на життя в полікультурному суспільстві Конфесії — релігійні об'єднання, які мають свої віровчення. 96% зареєстрованих в Україні релігійних громад становлять християнські конфесії. У сучасній Україні відродження духовності пов'язане з відродженням релігії та церкви. Причинами відродження релігії є: • зняття заборони на релігійне життя; • погіршення матеріального становища значної частини громадян України; • часткова втрата ідеологічних догм і орієнтирів; • повернення до традиційних цінностей. 23 квітня 1991 р. прийнято Закон України " Про свободу совісті та релігійних організацій". Цей закон, а також Конституція України (ст. 35) регулюють релігійні права й свободи громадян, а також відносини між релігійними громадами. В Україні існує понад 100 різних релігійних конфесій, течій, напрямів. Проблеми міжконфесійних стосунків У деяких областях України існують напруженість між ві-рянами різних конфесій та міжконфесійні чвари. На це є певні причини. 1. Невирішення всіх майнових та юридичних проблем міжконфесійного життя за нормами цивілізованого суспільства. 2. Прояви неповаги чи недоброзичливості з боку представників іншої віри. 3. Недосконалість відносин між державою і церквою 4. Бездуховність частини громадян. 5. Різні політичні сили прагнуть використати той чи інший релігійний напрям для досягнення своїх інтересів. 6. Є випадки, коли церква долучається до політичних процесів в Україні, висловлює свою підтримку певним політичним та національним рухам. 7. Політизація релігії, тобто претензії церковних кіл на свою участь у політичних акціях (хресні ходи під час президентських виборів 2004 р.). 8. Релігійний фанатизм.
|