Принципи досягнення свободи ЗМІ

1. Вільні незалежні ЗМІ, що відображають різноманіт­ність поглядів.

2. Вільний обмін інформацією.

3. Свобода слова й думки може бути тільки там, де пра­ва громадянина на свободу інформації та можливість знати її буде гарантовано.

4. Має бути незалежна роль журналістики.

5. Технологічні досягнення не повинні загрожувати ін­формації.

6. Заборона вседозволеності й безвідповідальності, яка проявляється у виступах, пропаганді, агітації з боку ЗМІ, що може призвести до соціального вибуху.

Цензура — систематичний контроль за діяльністю ЗМІ через конституційні, судові, адміністративні або си­лові заходи, що проводить влада.

Наявність цензури — перша ознака тоталітарного ре­жиму, а відсутність цензури — ознака демократичного способу організації суспільства.

Конституція України (ст. 15) містить категоричне по­ложення: " Цензура заборонена".

У всіх розвинених країнах цензура законодавчо забо­ронена, а конфлікти зі ЗМІ громадяни, організації, уста­нови, влада розв'язують лише в судовому порядку.

Інформаційний простір в Україні Інформаційний простір — сукупність територій, охопле­них засобами масової інформації певної категорії (регіональними, національними, світовими). Інформаційний простір характеризують:

1) матеріальні засоби підготовки й поширення інфор­мації;

2) соціально-економічні можливості доступу до інфор­мації населення;

3) наявність національної системи інформації та зв'язку;

4) національне законодавство в галузі інформації, яке регулює діяльність ЗМІ;

5) наявність законодавчоїбазиміжнародногорівня, між­народних та регіональних угод у галузі масової інфор­мації, що забезпечують обмін нею між державами. Засоби масової інформації допомагають розвитку де­мократії в Україні.

Основні засади свободи доступу до інформації сфор­мульовано в міжнародно-правових документах.

У статті 19 Загальної декларації прав людини (1948 р.) вказано, що кожна людина має право одержувати і по­ширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і не­залежно від державних кордонів. Органи державної влади зобов'язані:

• інформувати суспільство про свою діяльність;

• створювати спеціальні інформаційні служби;

• забезпечувати вільний доступ громадян до інформа­ції;

•доступ до статистичних даних, архівних, бібліотеч­них і музейних фондів. Чинним законодавством встановлено відповідальність за:

• ненадання інформації, на одержання якої громадя­нин має право;

• поширення відомостей, що не відповідають дійсності;

• неправдиву інформацію, що ганьбить честь і гідність особи;

• використання і поширення інформації стосовно осо­бистого життя громадянина без його згоди на те тощо.

Інформаційне наповнення телебачення й радіомов­лення в Україні залежить від фінансово-промислових груп, а значить від політичних перспектив власників.

ЗМІ можуть служити не лише демократичним цілям: вони можуть розвивати в людей прагнення до свободи, соціальної справедливості, допомагати їм у компетент­ній участі в політиці, розвивати активність громадян, але можуть і духовно закріпачувати, дезінформувати, залякувати населення, вселяти недовіру, розвивати па­сивність, маніпулювати суспільною свідомістю.

Творчі завдання Запитання

1. Чому ЗМІ називають " четвертою владою"?

2. Яке значення інформації в сучасному суспільстві?

3. Яка взаємодія громадян і ЗМІ в процесі побудови гро­мадянського суспільства?

4. Чому так важливо створити громадське телебачення?

Есе

За яких умов українські мас-медіа можуть стати " чет­вертою владою"?