ДОДАТОК № 1. 1. Етапи становлення анатомії як науки

1. Етапи становлення анатомії як науки

Правильне розуміння значення сучасної анатомії можливе лише на тлі знання її становлення.

Лікуванням людей почали займатися раніше, ніж були відомі якісь дані про будову і функцію органів. Розтин тіла тварин у давнину проводили під час приготування їжі та поклоніння ідолам, а людини - при бальзамуванні фізичних тіл осіб царського походження, пораненнях на війні. Техніка препарування при цьому була примітивною.

В античній Греції медицина для того часу була досить добре розвинутою. Лікарі користувалися великою повагою. Існував культ бога медицини - Асклепія (Ескулапа, сина Аполлона), а лікарів називали асклепіадами.

Найбільш правильні дані про будову тіла тва­рин і людини зустрічаються в працях знаменитого лікаря і мислителя Гіппократа (460-377 рр. до н.е.).

Вперше описав серце як орган, що приводить у рух кров, Арістотель (384-322 рр. до н.е.). Але його поняття про рух крові було вкрай заплутаним.

В Олександрії дозволялося робити розтини фі­зичних тіл людей після їх смерті з науковою метою, тому анатомія тут набула особливого розвитку. Серед учених цієї школи відзначались Герофіл (народ, в 304 р. до н.е.) та Еразистрат (народ, близь­ко 300 р. до н.е.). Вони в своїх працях об'єднали всі знання з анатомії людини, а Еразистрат досить точно для того часу описав печінку та жовчні шляхи.

Видатним лікарем початку нашої ери є Клавдій Галей (130-201 рр. н.е.). Він створив теорію кровообігу, за якою печінку вважали центральним крово­творним і кровоносним органом, а серце - центральним органом циркуляції " життєвої пневми" в організмі. Протягом тринадцяти століть медики навчалися за його працями. Релігійні догми того часу не давали можливості уточнити і перевірити дані його праць.

Видатний вчений арабського світу, справжній енциклопедист своєї епохи, Абу Алі Ібн-Сіна, латинізоване ім'я Авіценна (980-1037), вивчав організм людини як в умовах нормального функціонування, так і при лікуванні захворювань. Перевага Авіценни перед ученими-сучасниками полягала в тому, що він був не лише лікарем-практиком, філософом, але й анатомом, неперевершеним у свій час знавцем людського тіла. Взявши краще із робіт своїх попередників (Галена, Арістотеля), він написав чимало творів, що стосуються різних галузей людських знань, найбільш відомим із яких є " Канон медицини". У цій книзі Ібн-Сіна описує анатомію людини, різноманітні захворювання, методи їх лікування і навіть дає косметичні поради. " Канон медицини" був перекладений латинською мовою, витримав понад ЗО видань і до кінця XVII ст. був основним підручником не лише для студентів, але й для лікарів.

В епоху Відродження з'явилися вчені, які зруйнували схоластичну анатомію Галена і побудували фундамент наукової анатомії. Започаткував цю титанічну працю Леонардо да Вінчі, продовжив Везалій, а завершив Гарвей.

Леонардо да Вінчі (1452-1519) одним із перших почав робити роз­тини фізичних тіл людей і став новатором у дослідженні будови організму. В своїх малюнках він вперше правильно зобразив органи тіла людини і є засновником пластичної анатомії.

З їх числа згадаємо лікаря, акушера, засновника мікроскопічної анатомії Олександра Михайловича Шумлянського (1748-1795). У 1782 р. він захистив докторську дисертацію на тему " Про будову нирки". О.М. Шумлянський довів, що описані М. Мальпігі ниркові тільця є не залозами, а сплетеннями артеріальних капілярів, оточених " деякою кільцеподібною межею". Це було описання капсули

клубочка, яку на 60 років пізніше побачив англійський гістолог Боумен. Сьогодні капсулу клубочка називають капсулою Шумлянського-Боумена.

Петро Андрійович Загорський (1764-1846) - академік, автор оригінального посібника " Скорочена анатомія..." в двох книгах, яка витримала п'ять видань. Він є засновником анатомічної школи в Петербурзі.

У 1828 році видатний вітчизняний хірург і анатом І.В. Буяльський, учень П.А. Загорського, видає в Петербурзі атлас " Анатомо-хірургічні таблиці", за яким навчалися студенти багатьох країн Європи. В США атлас був нагороджений Золотою медаллю.

Атлас І.В. Буяльського - це історична цінність. Як навчальний посібник він відіграв велику роль у розвитку медичної освіти і відобразив розвиток анато­мії на початку XIX ст. Особливо цінною є ця праця також тому, що підручник з анатомії П.А. Загорського не мав ілюстрацій. І.В. Буяльський розробляв методи бальзамування трупів, запропонував нові способи ви­готовлення тонких корозивних анатомічних препа­ратів. Він є автором визначних монографій: " Кратная общая анатомия тела человеческого" (1844), " Анато-мические записки для обучающихся живописи й скульптуре в имперской академии художеств" (1860).

Основоположником топографічної анатомії є М.І. Пирогов (1810-1881), який розробив метод розтину заморожених трупів для вивчення топографії органів. Вся його діяльність - це ціла епоха у розвитку меди­цини й анатомії. Останні роки свого життя він провів

у с. Вишня в Україні, де побудував лікарню для бідних, лікував їх безкоштовно і допомагав мате­ріально. Після смерті його тіло було забальзамоване і зберігається на Вінничині.

Видатним анатомом в Україні був В.О. Бец (1834-1894), який розробив принцип клітинної бу­дови кори головного мозку.

Анатомія XIX століття пов'язана з іменем П.Ф. Лесгафта (1837-1909), який розробив основи функціональної анатомії, показав формоутворююче значення функції, а також стверджував, що здо­ров'я людини багато в чому визначається її фізичною діяльністю.

Досягнення ембріології, гістології та порівняль­ної анатомії дали можливість вивчати форму і бу-

дову організму під мікроскопом і неозброєним оком у процесі їх індивідуального та видового розвитку.

Морфологія XX століття характеризується як наука, що накопичує, синтезує і систематизує факти про будову і розвиток організмів, які були отримані завдяки досконалим методам дослідження і техніки. Цьому сприяли праці в галузі біології та анатомії І.І. Мечнікова, В.М. Бехтерева та ін.

Серед відомих дослідників анатомії людини XX століття слід назвати Д.М. Зер­нова, В.П. Воробйова, Ф.О. Стефаніса, Г.М. Іосифова, В.М. Тонкова, В.М. Шовкуненка, Г.Ф. Іванова, Д.А. Жданова, В.В. Купріянова, М.Г. Прівеса та багатьох інших.

2. Розвиток українських анатомічних шкіл. Київська анатомічна школа.

Упродовж XIX і на початку XX століть в Україні були медичні факультети лише в Харківському (заснований у 1805 р.), Київському (1841 р.), Одеському (1900 р.) та Дніпропетровському (1916р.) університетах. Нечисленні наукові кадри, слабке оснащення теоретичних кафедр не могли сприяти розробці значних наукових проблем медицини.

Згодом медичні інститути були створені в інших містах України.

Видатними представниками Харківської школи анатомів був акад. В.П. Воробйов (1876-1937), який досліджував вегетативну нервову систему. Він видав п'ятитомний " Атлас анатомии человека". В.П. Воробйов запропонував новий метод макро-мікроскопічного дослідження в анатомії та оригінальну теорію баль­замування, завдяки чому харківська школа анатомів одержала світове визнання. Його учнями були Вікт.В. Бобін, Р.Д. Синельніков та багато інших. Вчені цієї школи вивели анатомічну науку на рівень передових, реформували методологію анатомічних досліджень. За ініціативою В.П. Воробйова розширилися зв'язки нормальної анатомії із суміжними дисциплінами - патологічною та топографічною анатомією, гістологією і фізіологією.

Із 1971 р. кафедрою анатомії Харківського медінституту керував В.В. Бобін (1924), очолюваний ним колектив продовжував наукові дослідження з макро-мікроскопічної анатомії периферичної нервової системи.

Нині завідувачем кафедри є проф. В.М. Лупир (1938).

Учні В.П. Воробйова успішно продовжували розвивати його наукові ідеї. В Одеському медичному інституті завідувачами кафедри анатомії працювали проф. М.С. Кондратьєв, проф. Ф.А. Волинський. Із 1941 р. цю посаду обіймає проф. 1.1. Ільїн (1931), під керівництвом якого почалися експериментальні дослі­дження розладів центральної нервової системи в умовах тривалого плавання на суднах з метою знайти способи, за допомогою яких можна було б зменшити вплив на організм несприятливих чинників.

У Сімферополі велику роль у становленні кафедри анатомів відіграв учень акад. В.П. Воробйова - проф. Вікт.В. Бобін, який очолював цю кафедру з 1930 по 1970рр.

Другим великим центром розвитку анатомічної науки в Україні стала кафедра нормальної анатомії Київського медичного інституту, яку в 1930 році очолив учень акад. В.М. Тонкова - проф. М.С. Спіров (1892-1973). Він вивчав лімфатич­ну систему, разом із своїми учнями продовжував дослідження видатних представ­ників київської анатомічної школи: В.О. Беца (1834-1894), М.А. Тихомирова (1848-1902), Ф.А. Стефаніса (1865-1917). Ці праці узагальнені в монографіях та докторських дисертаціях А.А. Сушко, І.Є. Кефелі, А.І. Свиридова, А.А. Архіповича та багатьох інших.

Із 1978 р. керівником кафедри анатомії Національного медичного універси­тету став проф. І.І. Бобрик (1925), головним напрямком наукової діяльності якого є вивчення вікових змін в організмі людини під час її розвитку в пренаталь­ному онтогенезі. Очолюваний ним колектив працює над питаннями розвитку гемо- та лімфомікроциркуляторного русла органів ендокринної, травної та ди­хальної систем на макроскопічному, мікроскопічному та електронномікроскопічному рівнях.

Кафедрою анатомії Львівського медичного інституту з 1939 р. керував проф. А.П. Любомудров - учень В.П. Тонкова, а з 1972 р. - проф. В.Ф. Вільховий (1918).

Першим завідувачем кафедри анатомії Ворошиловградського медичного інсти­туту (нині Луганський медичний університет) була учениця М.С. Спірова -проф. І.Й. Чайковська, а з 1984 р. - проф. В.Г. Ковешніков.

Провідними морфологами на Україні є також проф. Д.Б. Беков (м. Луганськ), проф. Г.С. Кір'якулов (м. Донецьк), проф. Ю.А. Максимук (м. Полтава) та багато інших.

Кафедра анатомії' Тернопільського медичного інституту була організована в 1957 р. доц. А.А. Верисоцьким. З 1959 по 1971 рр. кафедрою керував проф. М.Я. Полянкін, під керівництвом якого проводились дослідження кровоносного русла внутрішніх органів. З 1971 р. цю посаду обіймав проф. В.Г. Ковешніков, який спрямував зусилля працівників кафедри на вивчення впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на ріст і формоутворення скелета. Після призначення проф. В.Г. Ковешнікова ректором Луганського медичного інституту кафедру у 1984 р. очолив його учень, проф. Я.І. Федонюк, під керівництвом якого колектив кафедри продовжив наукові пошуки, започатковані проф. В.Г. Ковешніковим. Започаткували розвиток науки на кафедрі такі морфологи, як доц. С.К. Гор­дієнко, асистент К.Ю. Кондрашов, доц. А.В. Український, доц. І.С. Штабровський, проф. В.З. Сікора, а також доц. П.І. Москаленко, ст. викл. К.І. Сухінський, доц. В.О. Гомон, доц. Н.Х. Микула, які і досі працюють на кафедрі.