Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Портальная гипертензия






Портальная гипертензия (позднелат. [vena] portae воротная вена; синоним портальная гипертония) — повышение кровяного давления в системе воротной вены, возникающее при затруднении оттока из нее крови. Основные признаки П. г. — варикозное расширение вен пищевода, желудка и передней брюшной стенки, пищеводное и желудочно-кишечное кровотечение, спленомегалия, асцит.

Причиной П. г. могут быть разные заболевания. В зависимости от локализации препятствия различают надпеченочную, внутрипеченочную, внепеченочную (подпеченочную) и смешанную ее формы. Надпеченочная П. г. наблюдается при формировании препятствия току крови на уровне печеночных вен в результате их первичного (тромбофлебит, аномалии развития) или вторичного поражения. Наиболее частая причина внутрипеченочной П. г. — цирроз печени, при котором ветви воротной вены сдавливаются узлами регенерирующей паренхимы или соединительной тканью, и опухоли печени. Внепеченочная П. г. обусловлена врожденной патологией сосудов системы воротной вены (атрезией, кавернозной трансформацией), а также их склерозом или тромбозом. Препятствие оттоку крови возникает обычно на уровне ствола воротной вены или на уровне селезеночной вены. Смешанная форма характерна, например, для цирроза печени, сопровождающегося вторичным тромбозом ветвей воротной вены.

Клинические проявления зависят от уровня блокады, однако при всех формах П. г. имеются и общие симптомы, наиболее ранними из которых являются диспептические расстройства (снижение аппетита, тошнота, метеоризм). Появляются слабость, быстрая утомляемость, чувство тяжести или боли в левом и правом подреберьях, желтуха, похудание, увеличивается печень.

Спленомегалия, обусловленная застойными явлениями, разрастанием соединительной ткани и гиперплазией ретикулогистиолимфоцитарных элементов, наблюдается у всех больных, однако степень увеличения зависит от уровня блокады. Она является основным и наиболее выраженным симптомом в большинстве случаев внепеченочной П. г. — так называемая тромбофлебитическая спленомегалия. Селезенка увеличивается также при внутрипеченочной и в меньшей мере при надпеченочной П. г. При локализации препятствия оттоку крови в брыжеечных венах, ниже уровня впадения селезеночной вены в воротную, увеличение селезенки не значительно. Спленомегалия при П. г. часто сочетается с синдромом гиперспленизма — анемией, лейкопенией и тромбоцитопенией, обусловленными повышенным разрушением и частичным депонированием форменных элементов крови в селезенке.

Асцит развивается при внутрипеченочной и надпеченочной П. г. В последнем случае он является основным и ранним симптомом, отличается упорным течением, плохо поддается лечению. При внепеченочной П. г. асцит часто не возникает или присоединяется на поздних стадиях процесса.

Затруднение оттока крови из воротной вены по сосудам печени приводит к расширению портокавальных анастомозов и активизации коллатерального кровообращения по венам пищевода, кардиальной части желудка, передней брюшной стенки, прямой кишки и др. Из них наибольшее практическое значение имеют анастомозы в области кардиальной части желудка и пищевода, в связи с тем, что по ним оттекает наибольшее количество крови и кровотечение из варикозно-расширенных вен этой области является одним из самых грозных осложнений П. г. Такие кровотечения наиболее часто возникают при внутрипеченочной форме. Они развиваются обычно внезапно на фоне полного благополучия и проявляются кровавой рвотой и меленой, могут рецидивировать. При внепеченочной П. г. кровотечения протекают значительно легче и представляют меньшую опасность для жизни.

Характерным симптомом П. г., обусловленным развитием венозных коллатералей, является расширение вен вокруг пупка (так называемая голова Медузы), которое бывает особенно выражено у больных с асцитом. В ряде случаев внепеченочная П. г. не сопровождается расширением вен пищевода (например, при окклюзии брыжеечных вен, когда расширяются в основном геморроидальные вены), что может затруднить диагностику.

Диагноз П. г. и ее форм устанавливают на основании клинической картины и комплекса инструментальных исследований, основным из которых является рентгенографическое, включающее кавографию, мезентерикографию, портографию, спленопортографию, целиакографию. Наиболее информативна в отношении уровня блокады и состояния сосудов спленопортография. При внепеченочном блоке она позволяет выявить различные нарушения проходимости сосудистого русла вплоть до полного прекращения кровообращения, определить место блока, а также возможность наложения спленоренального анастомоза. При внутрипеченочном блоке характерно контрастирование лишь основных стволов воротной вены при обеднении сосудистого рисунка печени. О надпеченочной П. г. наибольшую информацию получают при кавографии.

___________________________________ SS

Методична розробка для організації самостійної роботи

студентів № 15.

2 години.

Дисципліна: Анатомія людини

Тема: Рефлекторна дуга. Біла й сіра речовини ЦНС. Нервові волокна, пучки, корінці.

Викладач: Рибальченко Віталій Валентинович

Курс, група: І курс, групи 11, 12, 13. Спеціальність: 5.110.102 «сестринська справа»

І. Актуальність теми: Діяльність центральної нервової системи, яка забезпечує узгодженість функцій організму і взаємозв'язок його із середовищами існування, називають координаційною. Таким чином, центральна нервова система інтегрує (об'єднує) організм у єдине ціле. Координа­ційна (інтегративна) функція здійснюється на основі надходження інформації про зміни в середовищах від рецепторів по аферентних нервах до центральної нервової системи, де ця інформація аналізується і синтезується.

ІІ. Навчальні цілі:

Знати: - Склад рефлекторної дуги. Значення знань про рефлекс.

- Склад білої та сірої речовини.

- Склад нервової тканини. Основні клітини нервової тканини.

- Будову нервового волокна.

 

Вміти: - Складати схеми рефлекторних дуг.

- Показувати та муляжах та таблицях розміщення білої та сірої речовин.

- Характеризувати склад нервової тканини та будову нервового волокна.

 

ІІІ. Матеріали доаудиторної та аудиторної самостійної роботи:

ІІІ.а. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми. Для вивчення теми

необхідно:

Знати Вміти З дисципліни
1.Критерії оцінювання діяльності нервової системи, роль нервової системи в координації функцій організму та взаємозв’язку його з навколишнім середовищем. Характеризувати механізм фізіологічної регуляції. Анатомія людини.  
2.Класифікація нервової системи людини (соматична та вегетативна). Функціональна анатомія нервової системи. Визначати який орган знервується яким відділом нервової системи   Анатомія людини.

 

ІІІ.б. Рекомендована література:

Основна: ФедонюкЯ.І. Анатомія та фізіологія з патологією.— Тернопіль: Укрмед-книга, 2001. -

676 с. С. 237-242

Додаткова: - Очкуренко О.М., Федотов О.В. Анатомія людини. — К.: Вища шк., 1992. —

334 с. 318-334.

 

ІІІ.в. Основні етапи роботи:

1 етап - опрацювання рекомендованої літератури.

Завдання Зверніть увагу
1.Прочитати статтю «Рефлекторна дуга: будова, функції. Рефлекс: визначення, види. Будова сірої та білої речовини мозку. Нер­вові волокна, їх види». (З рекомендованої літератури або з додатка № 1.). 1. На склад рефлекторної дуги 2. На значення знань про рефлекси. 3. На склад білої та сірої речовини.
2.Прочитати статтю «Нервова тканина: розташування, будова (нейроцит, макроглія, мікроглія). Види нейронів, нервові волокна (мієлінові та безмієлінові)». (З рекомендованої літератури або з додатка № 1.). 1. На склад нервової тканини. 2. На особливості будови нейроциту. 3. На другі клітини нервової тканини. 4. На будову нервового волокна.

 

2 етап - виконання завдань для самоконтролю:

Завдання Зверніть увагу
1.Прочитавши статтю «Рефлекторна дуга: будова, функції. Рефлекс: визначення, види. Будова сірої та білої речовини мозку. Нер­вові волокна, їх види» випишіть до зошитів основні поняття, та намалюйте схему рефлекторної дуги. (З рекомендованої літератури або з додатка № 1.). 1. На склад рефлекторної дуги 2. На значення знань про рефлекси. 3. На склад білої та сірої речовини.
2.Зробіть стислий конспект статті «Нервова тканина: розташування, будова (нейроцит, макроглія, мікроглія). Види нейронів, нервові волокна (мієлінові та безмієлінові)». (З рекомендованої літератури або з додатка № 1.). 1. На склад нервової тканини. 2. На особливості будови нейроциту. 3. На другі клітини нервової тканини. 4. На визначення понять нейроглія та мікроглія. 5. На будову нервового волокна.

 

3 етап - закріплення знань та навичок. Після вивчення теми необхідно:

Знати Вміти
1. Склад рефлекторної дуги. 2. Значення знань про рефлекс. 3. Склад білої та сірої речовини. 1. Складати схеми рефлекторних дуг. 2. Показувати та муляжах та таблицях розміщення білої та сірої речовин.
1. Склад нервової тканини. 2. Основні клітини нервової тканини. 3. Будову нервового волокна. 1. Характеризувати склад нервової тканини. 2. Характеризувати будову нервового волокна.  

 

ІV. Додаткові завдання (матеріали позааудиторної роботи):

Закінчення нервових волокон (рецептори, ефектори, синапси). Синапс — механізм передавання збудження у синапсах. Види синапсів.

 

(з додатка № 2).

 

Додатки до СПРС № 15:


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал