ДОДАТОК № 2

Рефлексотерапия – это философия, наука и искусство излечения больных и укрепления здоровья здоровых. Во время лечения с помощью рефлексотерапии происходит стимуляция, воздействие на рефлекторные зоны нервной системы, при котором возникающие импульсы передаются в соответствующие нервные центры. А нервная система в свою очередь посылает к пораженному органу или органом импульсы, активизирующие системы самовосстановления.
Родиной рефлексотерапии считается Китай. Первые письменные упоминания о " чжен-цзю терапии" (точечное воздействие) относятся к 5-му веку до н.э. В Европу метод проник в 17-ом веке н.э. На Востоке этот метод лечения является основным, но и на Западе он занял свое достойное место. Показания для рефлексотерапии крайне широки, а при некоторых заболеваниях или симптомах рефлексотерапия является единственным, приводящим к выздоровлению методом. Очень часто сочетание рефлексотерапии с лечением медикаментозными средствами приводит к хорошим результатам при заболеваниях позвоночника и суставов, сердечно-сосудистой системы, легких, почек и т.д.
В основе рефлексотерапии лежит представление, что организм — это целая, взаимосвязанная система и нарушение функционирования какой-то одной части тут же отзывается в другой.

Само понятие рефлексотерапия носит собирательный характер и включает в себя большое количество различных лечебных приемов и методов воздействия на рефлекторные зоны тела человека и акупунктурные точки.

Грамотно применяя рефлексотерапию, можно лечить практически все заболевания, кроме, конечно, далеко зашедшей органической патологии. Наиболее эффективным лечением в рефлексотерапии считается точечное воздействие руками врача на точки и зоны организма. В силу того, что многие акупунктурные точки имеют многослойную структуру и через них проходят сразу несколько энергосистем, то грамотно и эффективно воздействовать можно только самым высокочувствительным инструментом, созданным природой, рукой человека. В зависимости от способа воздействия рукой на точку или зону организма, силы воздействия, продолжительности, угла давления, можно избирательно воздействовать на те или иные системы, расположенные на разной глубине одной и той же точки.

В наши дни рефлексотерапия, не имеющая каких-либо серьезных противопоказаний и побочных эффектов, выступает и как самодостаточный метод лечения различных недугов, и как составная часть лечебных комплексов. Рефлексотерапия широко применяется для лечения болезней периферической нервной системы (невралгий, невритов, радикулитов), различных заболеваний внутренних органов (бронхиальной астмы, колита и так далее). Эффективной оказывается рефлексотерапия и для лечения расстройств центральной нервной системы.

___________________________________ SS

Методична розробка для організації самостійної роботи

студентів № 17.

2 години.

1. Епідерміс - поверхневий шар, що побудований із зроговілого багатошарового плоского епітелію.

2. Власне шкіра - глибокий шар - дерма побудований із волокнистої сполучної тканини, незначної кількості еластичних та непосмугованих м'язових волокон.

Власне шкіра має два шари: верхній щільний та нижній.

Верхній щільний шар (сосочковий) вдається в епідерміс і утворює сосочки, всередині яких проходять кровоносні та лімфатичні капіляри, нервові закінчення. Сосочки на поверхні шкіри утворюють своєрідний рельєф у вигляді гребінців і борозенок. На гребінцях відкриваються отвори потових залоз. На долоні і підошві гребінці та борозни утворюють складний малюнок, притаманний лише певному індивідууму. Це використовують у кримінології та судовій медицині для визна­чення особи, якщо у неї попередньо були взяті відбитки пальців (тобто проведена дактилоскопія).

Нижній шар переходить у підшкірну основу, яка представлена пухкою сполучною тканиною з жировими клітинами. Жирова клітковина бере участь у терморегуляції. В тих ділянках, які зазнають великого тиску (підошва - при стоянні, сідниця - при сидінні), підшкірний жировий шар розвинутий досить добре у вигляді еластичної підстилки.

Колір шкіри залежить від кількості пігменту (меланіну), що знаходиться в глибокому шарі епідермісу.

Похідні шкіри

Похідними шкіри є волосся, нігті, сальні, потові та молочні залози.

Волосся є похідним епідермісу. В ньому розрізняють стрижень, який зна­ходиться над поверхнею шкіри, і корінь. Останній закінчується розширен­ням - волосяною цибулиною, за рахунок якої росте волосся. Корінь знахо­диться у товщі шкіри в сполучнотканинній сумці, в яку відкривається протока сальної залози. Колір волосся залежить від наявності пігменту. При зникненні пігменту і появі повітря у товщі волосся воно стає сивим.

Нігті - це рогова пластинка, яка лежить в сполучнотканинному нігтьовому ложі. В нігті розрізняють корінь, що знаходиться в нігтьовій щілині, тіло і вільний край, який виступає за межі нігтьового ложа.

Сальні залози знаходяться між двома шарами дерми, їх протоки відкри­ваються у волосяний мішечок. Там, де немає волосся (перехідна частина губ, головка статевого члена), протоки сальних залоз відкриваються безпосередньо на поверхню шкіри. На долонях і підошвах сальні залози відсутні. Шкірне сало змащує шкіру, волосся і захищає їх від надмірної вологи, мікроорганізмів.

Потові залози розташовані в глибокому шарі дерми, їхні протоки відкри­ваються на поверхні шкіри. Потові залози разом із водою виділяють продукти обміну речовин: сечовину, деякі солі, сечову кислоту, їх багато в пахвовій та пахвинній ділянках.

Молочна залоза (татта) - парний орган, за походженням є видозміненою потовою залозою, знаходиться на рівні від III до VI ребра на фасції, що покриває великий грудний м'яз. У дитячому віці молочна залоза недорозвинена, а у чоловіків вона залишається такою протягом усього життя. У жінок в період ста­тевого дозрівання починається її інтенсивний розвиток. Це пов'язано з гор­мональною функцією яєчників. У клімактеричному періоді (45-55 років), коли гормональна діяльність яєчників послаблюється, залозиста тканина залози замінюється жировою. У період статевої зрілості молочна залоза у жінок скла­дається з 15-20 часток, що подібні на маленькі залози і радіальне розходяться від соска, який знаходиться на передній поверхні залози, дещо нижче від її се­редини. Між цими маленькими залозами розташована сполучна та жирова тка­нини. Протоки залози відкриваються на верхівці соска, утворюючи розширення - синуси. Повного розвитку молочна залоза досягає під час вагітності. Шкіра соска та навколо нього (яка пігментована) містить досить значну кількість крово­носних судин, нервових закінчень та гладкі м'язові клітини. В регуляції діяльності молочної залози велику роль відіграють гормони гіпофіза, яєчників та інших залоз внутрішньої секреції, а також нервові рефлекторні механізми.

Підшкірні ін'єкції

Найбільш зручними ділянками для підшкірного введення є зовнішня поверхня плеча, підлопатковий простір, передньозовнішня поверхня стегна, бокова поверхня черевної стінки. На цих ділянках шкіру легко захопити y складку, таким чином відсутня небезпека пошкодження кровоносних судин, нервів та окістя. Не рекомендується вводити лікарські речовини в місця з набряками підшкірножирової клітковини чи в затвердіння від попередніх ін'єкцій. Перед ін'єкцією шкіру протирають стерильною ватною кулькою, змоченою спиртом чи розчином АХД, лівою рукою збирають ії в складку трикутної форми, основою донизу, правою рукою беруть шприца та притримують голку та поршня, швидким рухом вколюють голку в основу трикутника під кутом 45 градусів, на глибину 1 -2 см, переконавшись, що кінчик голки пройшов крізь шкіру та знаходиться y підшкірній клітковині, повільно вводять розчин. Після того лівою рукою прикладають до місця прокола тампон, змочений спиртом, притримуючи за муфту, швидко витягають голку зі шприцом, місце прокола злегка масажують ваткою для того, щоб введені ліки не витікали назад та швидко розрмоктувались. Після ін'єкцій, можливе утворення підшкірного інфільтрату, який частіше з'являється після введення непідігрітих олійних розчинів, а також y тих випадках, коли не дотримуються правил асептики та антисептики.

При виявленні медичною сестрою ущільнення або почервоніння шкіри в місці проколу необхідно поставити зігріваючий компрес з 45 градусним розчином спирту, покласти грілку та звернути на це увагу лікаря.

При внутрішньо шкірних ін’єкціях при порушенні правил асептики і антисептики на місці ін’єкції можуть утворюватися алергічні реакції.

При підшкірних ін’єкціях можливі ускладнення. Одним з них є потрапляння

голки в просвіт кровоносної судини і введення в неї лікарських речовин. Потрапляння в просвіт судини олійних розчинів може спричинити жирову емболію. Поранення стінки судини голкою призводить до кровотечі і підшкірних крововиливів. Для зупинки кровотечі місце проколу притискають стерильною марлевою кулькою. При недостатньо глибокому уколі голки лікарські препарати потрапляють не в підшкірну основу, а в товщу шкіри, що може спричинити її некроз. Не виключена можливість поломки голки в

товщі тканин. Найчастіше голка ламається в місці з’єднання її з муфтою, тому голку рекомендується вводити не повністю, а на 2/3 її довжини.

Після підшкірної ін’єкції в деяких випадках з’являється біль і почервоніння шкіри в місці уколу, а також утворюється підшкірних інфільтрат. Найчастіше це спостерігається при недотриманні правил асептики, а також при одноразовому введенні великого об’єму ліків, при постійному введенні лікарських препаратів в одне й те саме місце, при

введенні не підігрітих олійних розчинів. Для профілактики цього ускладнення слід постійно чергувати місця ін’єкцій, не вводити великого об’єму ліків одно моментно, суворо дотримуватися правил асептики. При виникненні ускладнень на місце уколу прикладають зігрівальний компрес з 40-45% спирту. Про ускладнення необхідно доповісти лікарю.