Виникнення та становлення державної митної служби України

Теоретичні основи та концептуальні засади митної політики і митної справи в Україні

Виникнення та становлення державної митної служби України

Протягом століть митниця була й залишається одним з найсуттєвіших факторів державності та незалежності країни, яскравим свідоцтвом владного й фінансового суверенітету.

Митна справа в нашій державі існувала ще за часів Київського князівства. Відомо, що в 911 році в торговому договорі київського князя Олега з візантійським імператором обумовлювалися питання мита й митних стосунків між двома країнами.

За Руссю, зокрема, визнавалося право безмитної торгівлі. „Нехай входять до міста і торгують скільки їм треба, не сплачуючи ніяких зборів” говориться в договорі про руських купців. Київська Русь вже тоді, мала власну митну систему, стягувала та, за домовленістю із суміжними країнами, сплачувала митні податки.

У 1288 р. був створений митний статут для купців Баварії, Польщі, Чехії, Австрії та Київської Русі. Українські митники діяли в єдиному правовому полі з нашими західними сусідами й керувалися у своїй роботі європейськими митними статутами.

На в’їздах до Києва, Вишгорода та інших міст Київського князівства будувалися застави-фортеці, де вповноважені князем збирачі стягували мито за перевезення товарів та прогін худоби.

Складний порядок митних стосунків існував в Україні і за Литовсько-Польської держави. Функціонувала система митних зборів за ввіз та вивіз різноманітних товарів. Пограничне мито стягувалося митниками, які працювали в митницях (вони називалися митними коморами).

Чітку налагоджену митну систему мала Козацько-Гетьманська держава. Починаючи від Богдана Хмельницького, Державний скарб (таку назву мала тоді фінансово-банківська й митна служба України) збирав вивізне та ввізне прикордонне мито. Вже тоді українські митники відзначалися високими професійними якостями, освіченістю, знанням іноземних мов.

В Універсалі гетьмана Богдана Хмельницького, датованому 1654 р., встановлювалися митні платежі за товари, що ввозилися на територію Української держави. Як свідчив архідиякон Павло Алепський у своїх записках про подорож до України в 1654 і 1656 рр., митні збори на кордонах щороку приносили до державної скарбниці 100 000 червоних золотих.

Керівником митної справи в Україні спеціальним Універсалом Богдана Хмельницького від 28 квітня 1654 року було призначено дозорця Астматія (Остматенка), який чимало зробив для організації митної служби Української держави. Це була мудра, врівноважена, висококультурна людина з європейською освітою, знанням декількох мов, високими професійними якостями державника, фінансиста, економіста.

9 січня 1918 року Центральна рада Української Народної Республіки прийняла IV Універсал, яким проголосила Україну „самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу”. IV Універсал визначав основні засади самовизначення, державного ладу та перспективи державотворення в Україні, у тому числі, в економічній, торгівельній і податковій сфері.

У 1918 році за рішенням гетьмана Павла Скоропадського було організовано Корпус прикордонної варти, якому була доручена не лише охорона кордону України, а й здійснення окремих митних функцій.

Основою цієї правоохоронної структури став Запорізький корпус, створений Центральною радою ще в 1917 році. Військовики Корпусу вели боротьбу з контрабандою, контролювали переміщення вантажів і товарів через українсько-російський та українсько-румунський кордон. Водночас, для організації роботи зі зміцнення фінансової бази та митної справи в країні гетьман створив Департамент митних зборів, який входив до складу Міністерства фінансів.

Великий досвід і професійну майстерність майбутні українські митники здобули під час роботи в митній службі Союзу РСР.

Треба відзначити, що нечисленні митниці, які діяли в Україні, були абсолютно безправними. У республіці не було жодних керівних або навіть координуючих структур, які б займалися митною справою. Керування майже всіма аспектами життя в Радянському Союзі відбувалося централізовано, усі питання, у тому числі й дрібні, вирішувалися на найвищому рівні.

Після розпаду СРСР організацію митної служби в незалежній демократичній Українській державі довелося починати буквально з нуля.

Проголошення державного суверенітету та незалежності України зумовило потребу в забезпеченні належного захисту економічних інтересів нашої держави.

Закони України „Про митну справу в Україні” (прийнятий 25 червня 1991 року) [1], „Про Єдиний митний тариф” [2] та Митний кодекс [3] (введені в дію протягом 1991 – 1992 років) стали законодавчою базою для організації митної справи в державі та створення митної системи України.

Указом Президента України від 11 грудня 1991 року „Про утворення Державного митного комітету України” [4] було створено центральний орган державного управління в галузі митної справи – Державний митний комітет України. Головним завданням Держмиткому було визначено забезпечення захисту економічної безпеки України, додержання законодавства про митну справу, здійснення митного контролю та оформлення.

У спадок від Радянського Союзу в 1991 році Україна отримала 25 митниць, 49 митних постів із чисельністю особового складу 2 тис. осіб. Функціонувало 29 автомобільних пунктів пропуску, 14 залізничних, 4 авіаційних та 17 морських і річкових пунктів пропуску.

Зосереджені переважно на заході та півдні країни, ці митні органи за своїм технічним і кадровим забезпеченням, а також через відсутність законодавчого врегулювання не мали змоги забезпечити належну організацію митного оформлення та контролю на більш ніж 7 тис. км державного кордону.

З метою оперативного забезпечення здійснення митного контролю на кордоні було запроваджено тимчасову схему організації пунктів пропуску, при якій митні підрозділи разом з іншими суміжними службами розміщувалися в тимчасових приміщеннях.

Протягом 1992 – 1993 років було створено розгалужену систему митних органів на всій території України, визначено зони діяльності митниць та спеціалізованих митних організацій, запроваджено митний контроль по всьому периметру кордону.

У 1992 році Україна стала повноправним членом Всесвітньої митної організації.

5 лютого 1992 року було прийнято Закон України „Про Єдиний митний тариф”, який визначив основні напрями тарифного регулювання.

До 1993 року тарифна політика орієнтувалася на регулювання експорту, імпортна політика була ліберальною. Імпортне мито стягувалося згідно з митним тарифом СРСР, який мав дві основні особливості: сировина, устаткування та обладнання не обкладалися митом; продукти харчування та товари широкого вжитку обкладалися митом за ставками від 10 до 50 %.

11 січня 1993 року Декретом Уряду було затверджено Єдиний митний тариф України – звід ставок мита відповідно до визначеної товарної номенклатури. Рівень ставок ввізного мита визначався залежно від ступеня обробки й економічної доцільності ввезення того чи іншого виду товару. Середньоарифметична ставка ввізного мита становила 15 %.

У грудні 1992 та червні 1993 років укладено перші угоди про застосування режиму вільної торгівлі з Білоруссю та Росією і почали закладатися основи для проведення узгодженої митно-тарифної політики.

На виконання Указу Президента України від 14 липня 1995 року „Про заходи щодо забезпечення контролю за переміщенням транзитом товарів через територію України” та відповідних рішень Уряду Державною митною службою створено і введено в експлуатацію транспортну мережу супутникового зв‘язку.

У 1995 році було створено систему спрямування до бюджету митних платежів, яка функціонує за схемою міні-казначейства.

Побудована система розрахунків з Держбюджетом дозволила, завдяки єдиному банківському обслуговуванню, єдиній системі технічного забезпечення та супутникового зв’язку, здійснювати повне касово-розрахункове обслуговування всієї митної системи на безоплатній основі, щоденну інкасацію цінностей і грошових коштів у національній та іноземній валютах.

У 1995 – 1996 роках розпочалося активне застосування режиму вільної торгівлі з країнами СНД та Балтії. Зважаючи на те, що заходи тарифного регулювання стосуються лише приблизно 30% імпорту, з метою захисту вітчизняного товаровиробника розпочинається робота з удосконалення Єдиного митного тарифу.

З лютого 1996 року запроваджуються експортні обмеження шляхом установлення індикативних цін на різні види товарів. На експорт деяких видів продукції вводиться вивізне (експортне) мито, переважно заборонного характеру (на вовну та шкіру тварин, чорні й кольорові метали тощо). Протягом 1996 – 1998 років запроваджуються мінімальні ставки ввізного мита на сировину, що постачається для підприємств.

З 1993 по 2001 рік прийнято майже 20 Законів України та 70 Постанов Уряду, згідно з якими скориговано понад 95% тарифних ставок.

6 квітня 1996 року Указом Президента України затверджено Концепцію трансформації митного тарифу України на 1996 – 2005 роки відповідно з системою ГАТТ/СОТ (Генеральна угода з тарифів та торгівлі Світової організації торгівлі). Концепція визначає основні принципи та напрямки поступової трансформації митного тарифу України для забезпечення гарантованого доступу до товарних ринків у рамках приєднання України до ГАТТ і її вступу в COT.

У вересні 1996 року з метою створення сприятливих умов для доступу українських товарів на європейський ринок та відповідно до угоди України з ЄС, якою передбачено застосування пільгової тарифікації до товарів, що походять з України, було запроваджено верифікацію (підтвердження дійсності) сертифікатів про їх походження.

Відповідно до Указу Президента України від 29 листопада 1996 року „Про Державну митну службу України” здійснено кардинальну реорганізацію структури митної системи України, змінено принцип її побудови та управління з територіального на регіональний. На базі ліквідованого Державного митного комітету України було створено Державну митну службу України як центральний орган виконавчої влади.

Завдяки реорганізації досягнуто вдосконалення організаційної структури та централізації управління митною системою, зміцнення виконавської дисципліни й мобільності митних підрозділів, посилення митного контролю та боротьби з контрабандою й порушеннями митних правил.

Протягом 1997 – 1998 років вдосконалюється робота підрозділів з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.

На початку 1998 року на кордоні з Польщею було введено в експлуатацію найбільший у Східній Європі міжнародний пункт пропуску „Краковець” пропускною спроможністю до 5 тисяч легкових автомобілів на добу. У березні 1998 року розпочав функціонування пункт пропуску „Гоптівка”, побудований з урахуванням європейських стандартів. Його пропускна спроможність – 7 тисяч автомобілів на добу.

Відповідно до Указу Президента України від 23 березня 1998 року „Про внесення змін і доповнень до Указу Президента України від 29 листопада 1996 року № 1145” з метою забезпечення ефективного митного контролю за енергоносіями під час їх переміщення через митний кордон України в 1998 році було створено Центральну енергетичну митницю.

25 листопада 1998 року Державною митною службою України та Європейською Комісією ЄС підписано Меморандум про співробітництво на 1999 – 2001 роки та Програму взаємодії в галузі митної справи на трирічний період.

Визнанням високого авторитету митної служби України стало обрання її в 1997 році до складу Фінансового комітету Всесвітньої митної організації, а в 1998 році – до складу Політичної комісії цієї організації.

З 1 липня 1999 року запроваджено голографічний захист митних декларацій на ввезення приватного автотранспорту та документів на переміщення вантажів за процедурою міжнародних дорожніх перевезень, що дозволило виключити спроби їх підробок.

Спрощенню та прискоренню процедури митного контролю товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України і забезпеченню його ефективності сприяло запровадження у ряді пунктів пропуску на кордоні спільного контролю з митними службами суміжних країн, зокрема Молдови та Польщі.

У пунктах митного оформлення та контролю створюються „зелені” та „червоні” коридори: спочатку в аеропортах (Бориспіль, Сімферополь, Одеса, Харків, Дніпропетровськ), а потім і на автопереходах „Рава-Руська”, „Краковець”, „Шегіні”, „Ягодин”, „Устилуг”, „Чоп”.

Наприкінці 2000 – на початку 2001 років у всіх митних органах було запроваджено єдині технології здійснення митного контролю при переміщенні суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів, предметів і транспортних засобів через автомобільні пункти пропуску, а також водним (морським, річковим і поромним) та авіаційним транспортом.

Проводиться робота з приєднання України до міжнародних конвенцій у галузі митної справи. 23 травня 2000 року Президентом України підписано Указ „Про приєднання до Міжнародної конвенції Всесвітньої митної організації про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства від 9 червня 1977 року” (Найробійська Конвенція).

5 квітня 2001 року було прийнято Закон України „Про Митний тариф України”. У його основу покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

17 травня 2002 року відповідно до Указу Президента України наша держава приєдналася до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (Женевська конвенція), що сприяло спрощенню митних процедур.

Президентом України також підтримано ініціативу Держмитслужби та видано Указ від 4 липня 2002 року „Про приєднання України до Міжнародної конвенції про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах” (Женевська конвенція, 1982 року).

11 липня 2002 року Президентом України було підписано прийнятий Верховною Радою України новий Митний кодекс, який закріпив у національному законодавстві основні положення ряду міжнародних конвенцій та угод з питань митної справи, у тому числі й тих, до яких Україна на той час мала лише намір приєднатись, зокрема, ГАТТ/СОТ.

Упродовж 2003 – 2004 років удосконалюється діяльність митної служби, реалізуються заходи з наближення стандартів роботи митної служби до європейського й світового рівня. Завершено роботу з нормативно-правового забезпечення реалізації положень нового Митного кодексу України.

З початку 2005 року розвиток митної справи спрямовується на досягнення позитивних результатів та зрушень у вирішенні потреб українського суспільства.

Пріоритетними напрямками вдосконалення роботи митних органів стають:

– імплементація митного законодавства України до міжнародних стандартів та стандартів Євросоюзу;

– стабілізація системи збирання надходжень митних платежів до бюджету держави;

– уніфікація та спрощення митних процедур і технологій контролю на кордоні та всередині держави;

– впровадження механізмів полегшення торгівлі, усунення перешкод для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, сприяння швидкому переміщенню товарів;

– удосконалення системи протидії контрабанді та порушенням митних правил;

– підвищення ефективності роботи з протидії зловживанням і проявам корупції серед працівників митних органів;

– забезпечення відкритості та прозорості діяльності служби для громадськості;

– оптимізація управлінської діяльності митної служби;

– активізація участі у виконанні євроінтеграційних заходів України, розвиток міжнародного співробітництва в галузі митної справи.

У 2008 році Україна вступила до Світової організації торгівлі (СОТ). Дещо повільний спочатку процес приєднання України до СОТ, який розпочався ще в 1993 році та у 2005 році був прискорений, успішно завершився у 2008 році. 5 лютого Генеральна рада Світової організації торгівлі на своєму засіданні в Женеві схвалила вступ України до СОТ.

За 14 років переговорів Україна пройшла шлях економічних і структурних реформ, трансформації від адміністративно-планової до ринкової економіки, завершила двосторонні переговори з країнами-членами СОТ, ухвалила понад 50 законів, необхідних для адаптації українського законодавства до вимог СОТ.

З моменту вступу до СОТ Україна отримала такі переваги, як поліпшення умов торгівлі зі 151 країною світу, на частку яких припадає понад 95% світової торгівлі.

Приєднання до СОТ сприятиме розвитку вітчизняної економіки, оскільки передбачає скасування квот на експорт українських металів у Європейський Союз і забезпечує недискримінаційний транзит товарів та послуг.

При цьому, за оцінкою Мінекономіки, від вступу до СОТ очікується зростання доходів державного бюджету від зовнішньоекономічної діяльності й додаткове щорічне збільшення експорту продукції, щонайменше, на 7-10%.

Крім того, очікується істотне підвищення конкурентоспроможності українських товарів внаслідок суттєвого збільшення обсягів іноземного інвестування.

Глобальна економічна інтеграція змінила характер міжнарод­них відносин, який виявляється насамперед у зростанні економічної взаємодії окремих держав та їх взаємозалежності. При формуванні ефективної економічної системи господарюван­ня особливу роль відіграють зовнішньоекономічні відносини – вони стають одним з визначальних факторів економічного зрос­тання.

Тому оволодіння теорією й практикою проведення митної експертизи товарів є важливим завданням фахівців з якості, стандартизації і сертифікації продукції та послуг.