Основні принципи та загальні підходи до класифікації підприємств готельного господарства в різних країнах світу.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І ТУРИЗМУ

Кафедра теорії і практики туризму

Фондова лекція з дисципліни

«Організація готельного господарства»

Тема: «Класифікація підприємств світового готельного господарства»

Львів - 2012

Тема: «Класифікація підприємств світового готельного господарства».

1. Основні принципи та загальні підходи до класифікації підприємств готельного господарства в різних країнах світу.

2. Характеристика найбільш розповсюджених національних систем класифікації готельних підприємств різних країн світу за рівнем комфорту.

3. Класифікація підприємств готельного господарства України.

4. Комплексність послуг, що надаються в підприємствах готельного господарства

5. Вимоги до персоналу як один із важливих критеріїв, що визначають категорію готелю.

Ключові слова: класифікація, європейська система класифікації, азіатська система класифікації, національні системи класифікації, комплексність готельних послуг, кваліфікація персоналу.

Рекомендована література.

1. Національний стандарт України ДСТУ 4269: 2003. Класифікація готелів

2. Національний стандарт України ДСТУ 4527: 2006. Засоби розміщення. Терміни та визначення.

3. Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг.

4. Байлик С.И. Гостиничное хазяйство. Организация, управление, обслуживание. – Киев. – 2006. – 285 с.

5. Бойко М.Г. Організація готельного господарства: підручник / М.Г.Бойко, Л.М. Гопкало. – Київ, нац. Торг. – екон. Ун., 2006. – 494

6. Лук'янова Л.Г. Унiфiкованi технологiї готельних послуг: Навч. по-сiбник/ Л.Г. Лук'янова, Т.Т. Дорошенко, I.М. Мiнiн; Ред. В.К. 7. Федорченко. - К.: Вища шк., 2001. - 238 с.

7. Роглев Х.Й., Маркелов В.Л. Організація обслуговування в готельних комплексах: Посіб. / За ред. І.М.Мініч.- К.: КУТЕП, 2004.- 163 с.

8. Управління сучасним готельним комплексом: Навч. посіб. / Г.Б. Мунін, А.О. Змійов, Г.О. Зінов’єв, Є.В. Самарцев // за ред. проф. С.І.Дорогунцова. –К.: Ліра, 2005.- 520 с.

Основні принципи та загальні підходи до класифікації підприємств готельного господарства в різних країнах світу.

Класифікація підприємств готельного господарства – це об'єднання в один клас, групу або комплекс засобів розміщення на основі їхніх подібних характеристик, що мають вирішальне значення для визначення рівня комфортності та культури обслуговування туристів.

Для підприємств готельного господарства класифікація – це засіб надати необхідну туристам інформацію про якість сервісу, додаткові послуги, інфраструктуру та інші можливості готельного підприємства, з метою допомоги туристам та демонстрації лояльності до них.

Для туристів класифікація означає більшу прозорість, інформованість і більшу узгодженість в оцінці підприємств готельного господарства, а саме:

- категорія готелю допомагає туристу чітко співвіднести якість та кількість послуг, що надаються, з їхньою ціною в незнайомих туристичних об'єктах, країнах;

- на національному рівні категорія служить тим критерієм, на основі якого держава встановлює розмір податків, регулює рівень цін і визначає міру підтримки тих чи інших підприємств готельного господарства шляхом надання пільг, субсидій, інвестицій, тощо.

Першу спробу зробити єдину світову систему класифікації готелів намагався здійснити у 1952 році Міжнародний союз офіційних туристичних організацій (МСОТО) – попередник Всесвітньої туристичної організації (ВТО(ЮНВТО). На основі цих перших розробок регіональні комісії ВТО у 1976 – 1982 роках створили свою, кожна для себе, систему класифікації готелів. Але багато експертів, у тому числі Міжнародної готельної Асоціації (МГА), висловили сумніви відносно можливості і доцільності прийняття єдиної світової класифікації готелів. Це пов’язано з тим, що дуже часто характеристики готелів не порівняльні за типом, їхнім місцезнаходженням, місткістю, географічним знаходженням, національним характером. Крім того, навіть на національному рівні, існують різні підходи, як з юридичної, так і з адміністративної точки зору щодо класифікації.

На початку 1989 року Секретаріат ВТО видав рекомендації щодо міжрегіональної гармонізації критеріїв класифікації підприємств готельного господарства на основі стандартів, прийнятих регіональними комісіями. Цей підхід до визначення критеріїв класифікації відображає сучасні тенденції у підвищенні рівня комфортності і культури обслуговування туристів і повинен враховуватися при оцінці діяльності підприємств готельного господарства, що приймають та обслуговують іноземних туристів.

Отже, не дивлячись на зусилля ВТО та інших зацікавлених сторін, до сьогодні не існує єдиної системи класифікації підприємств готельного господарства, тому що більшість країн визнали неможливим створення єдиної системи класифікації, придатної для використання в кожній з них, хоча Міжнародною Готельною Асоціацією (МГА) разом з Міжнародною Торговельною Палатою й Міжнародним Союзом Офіційних Туристичних Організацій було розроблено проект єдиної класифікації готелів. Даний проект не був прийнятий багатьма національними асоціаціями, членами МГА через розбіжності щодо оцінки якості устаткування, різниці в кліматичних й інших умовах.

Всесвітня туристична організація (ВТО) наприкінці ХХ ст. здійснила ще одну спробу розробити та ввести універсальну систему класифікації готелів, для чого Секретаріат ВТО виніс на розгляд міжнародним готельним компаніям новий перелік правил для визначення «зірковості» готелів. Але, більшість фахівців готельного бізнесу вважають, що критерії ВТО також недосконалі, так як не враховують існуючі національні системи класифікації. Нині цей перелік правил ВТО прийнятий за основу національної класифікації тільки в Польщі, де більшість підприємств готельного господарства відкрито американськими фірмами, які саме і будують свою роботу на стандартах ВТО.

На національному рівні у цілому ряді країн питання розробки систем класифікації готелів стала предметом розгляду спеціальних законодавчих актів. Деякі Національні туристичні Адміністрації розробили (при участі представників готельного бізнесу) та офіційно прийняли систему класифікації готелів, в інших країнах класифікація не носить офіційний характер, а приймається добровільно представниками готельного бізнесу та власниками готелів (прикладом може бути Швейцарія, де класифікація готелів розроблена і застосовується на практиці під контролем Швейцарського Готельного Товариства – SSH).

Слід також зауважити, що в різних країнах застосовуються два різних підходи до оцінки відповідності готелю певній категорії. При першому підході розробкою, проведенням і контролем займаються державні органи, тобто існує офіційна державна класифікація за рівнем комфорту готельних підприємств та, можливо, інших засобів розміщення. Зокрема, приклади такого підходу спостерігаються у Франції, Україні та Росії. При другому підході розробкою, проведенням і контролем займаються професійні об'єднання і союзи. Наприклад, у Німеччині ці процеси здійснює Об'єднання готельних і ресторанних господарств (EHOGA).

Отже, процес класифікації готелів достатньо трудомісткий через їх різноманіття, обумовлене безліччю видів туризму та подорожей, відповідною спеціалізацією засобів розміщення туристів, різноманітністю мотивів подорожей, істотною відмінністю матеріального достатку мандрівників тощо.

Проте існує декілька загальних класифікаційних ознак. Їх можна виділити, навіть, при істотній відмінності національних класифікацій:

Природно, будь яка класифікація до певної міри умовна, і ця умовність виявляється в тому, що конкретний готель може бути віднесений відразу до декількох категорій і, навпаки, певні засоби розміщення туристів взагалі не можна віднести до будь якої конкретної категорії.

За міжнародними рекомендаціями ВТО, засоби розміщення поділяються на чотири групи:

Розглянемо більш детально кожну групу.

Класифікація засобів розміщення, рекомендована Всесвітньою