Принципи складання і основні види психокорекційних програм. Вимоги до складання психокорекційних програм. Оцінка ефективності психокорекційного впливу.

Корекційна робота з дитиною повинна будуватися не як просте тренування вмінь і навичок, не як окремі вправи по вдосконаленню психологічної діяльності, а як цілісна усвідомлена діяльність. При цьому необхідно проводити корекційну роботу як із самою дитиною по зміні її окремих психологічних утворень, так і з умовами життя, виховання і навчання, в яких знаходиться дитина. Принципи проведення корекційно-розвивольної роботи і складання корекційно-розвивольних програм

Принципи побудови корекційних програм визначають стратегію, тактику їхньої розробки, тобто визначають цілі, задачі корекції, методи і засоби психологічного впливу. Складаючи різного роду корекційні програми, необхідно спиратися на принципи:

-с истемності корекційних, профілактичних і розвивальних задач;

- єдності діагностики і корекції;

-пріоритетності корекції причинного типу;

-діяльнісний принцип корекції;

-урахування вікових, психологічних й індивідуальних особливостей дитини;

-комплексності методів психологічного впливу;

-активного залучення соціального оточення до участі в корекційній програмі;

-опори на різні рівні організації психічних процесів; програмованого навчання;

-зростання складності;

-урахування обсягу і ступеня різноманітності матеріалу;

-урахування емоційного забарвлення матеріалу.

Принцип системності корекційних, профілактичних і розвивальних задач відбиває взаємозв'язок розвитку різних сторін особистості дитини і гетерохронність (нерівномірність) їхнього розвитку. цілі й задачі будь-якої корекційно-розвивальної роботи повинні бути сформульовані як система задач трьох рівнів: корекційного — виправлення відхилень і порушень розвитку, вирішення труднощів розвитку; профілактичного — попередження відхилень і труднощів у розвитку; розвивального — огп имізація, стимулювання, збагачення змісту розвитку.Тільки єдність перерахованих видів задач може забезпечити успіх і ефек­тивність корекційно-розвивальної роботи. Принцип єдності діагностики і корекції відображає цілісність процесу надання психологічної допомоги. Принцип пріоритетності корекції причинного типу. Виділяють два типи корекції залежно від її спрямованості: симптоматичну і каузальну (причинну). Симптоматична корекція спрямована на подолання зовнішньої сторо­ни труднощів розвитку, зовнішніх ознак, симптомів цих труднощів. Корек­ція причинного (каузального) типу, навпаки, передбачає усунення і ніве­лювання причин, що породжують проблеми і відхилення. Очевидно, що тільки усунення цих причин може забезпечити найповніше розв'язання проблем. Діяльнісний принцип корекції. Теоретичною основою є положення про роль діяльності в психічному розвитку дитини, розроблене у працях О. М. Леонтьєва, Д. Б. Ельконіна. Діяльнісний принцип корекції визначає тактику проведення корекційної роботи через організацію активної діяльності дитини, у ході якої створюється необхідна основа для позитивних зрушень у розвитку її особистості. Корекційний вплив завжди здійснюється в контексті тієї чи іншої діяльності дитини. Принцип урахування віково-психологічних та індивідуальних особ­ливостей узгоджує вимоги відповідності психічного й особистісного розвит­ку дитини віковій нормі і визнання факту унікальності і неповторності конк­ретної особистості.

Принцип комплексності методів психологічного впливу закріплює не­обхідність використання всього розмаїття методів, технік і прийомів з арсе­налу практичної психології. Принцип опори на різні рівні організації психічних процесів визначає необхідність спирання на більш розвинуті психічні процеси і використання методів корекції, що активізують інтелектуальний і перцептивний розвиток

Принцип програмованого навчання передбачає розробку дитиною про­грам, що складаються з ряду послідовних операцій, виконання яких — спо­чатку з психологом, а потім самостійно — приводить до формування в неї необхідних умінь і дій. Принцип зростання складності полягає в тому, що кожне завдання по­винне проходити ряд етанів від пр Урахування обсягу і ступеня різноманітності матеріалу. Під час реалі­зації корекційної програми необхідно переходити до нового матеріалу тільки після відносної сформованості того чи іншого уміння. остого до складного.

Урахування емоційної складності матеріалу. Цей принцип вимагає, щоб проведені ігри, заняття, вправи, пропонований матеріал створювали сприят­ливе емоційне тло, стимулювали позитивні емоції.

Основні вимоги до складання психокорекційних програм. Ефективність психокорекційного процесу в значній мірі залежить від вміння психолога складати психокорекційну програму. При цьому необхідно враховувати наступні методичні вимоги:

-Чітко сформувати основні цілі психокорекційної роботи;

-Виділити коло задач, які повинні конкретизувати основну мету;

-Визначити зміст корекційних занять з врахуванням структури дефекту та індивідуально-психологічних особливостей дитини, розвитку провідного виду діяльності;

-Визначити форму роботи з дитиною (групова, сімейна, індивідуальна);

-Відібрати відповідні методи і техніки з врахуванням вікових, інтелектуальних і фізичних можливостей дитини;

-Запланувати форму участі батьків та інших особ в корекційному процесі;

-Розробити методи аналізу оцінки динаміки психокорекційного процесу;

-Підготувати приміщення, необхідне обладнання і матеріали.

-Цілеспрямований психокорекційний вплив на дитину і підлітка з проблемами в розвитку здійснюється через психокорекційний комплекс, який складається з чотирьох взаємопов’язаних блоків: Діагностичний; Корекційний; Оцінковий; Прогностичний Оцінка ефективності психокорекційних заходів. Оцінковий блок, або блок ефективності корекційних впливів, спрямований на аналіз змін пізнавальних процесів, психічнихстанів, особистісних реакцій в дитини в результаті психокорекцій них впливів. Критерії оцінки ефективності психологічної корекції вимагають обліку структури дефекту, механізмів його проявів, аналізу цілей корекції і використовуваних методів психологічного впливу. Результати корекційної роботи можуть проявлятися в дитини в процесі роботи з нею, до моменту завершення психокорекційного процесу і протягом тривалого часу після закінчення занять. Ефективність психологічної корекції залежить як від об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. До об’єктивних факторів відносяться: Ступінь важкості дефекту в дитини; Чіткість поставлених корекційних задач; Чіткість організації психокорекційного процесу; Час початку колекційного процесу; Професійний та особистісний досвід психолога. До суб’єктивних факторів можна віднести: Установки дитини і батьків на психологічну корекцію; Відношення їх до психологічної корекції і до психолога.