Емоційно-поведінковий - полягає в емоційно-плотських реакціях на екстремальні, критичні умови, ситуацій і т.д.

Соціально-психологічний - виявляється в зміні стилю спілкування людей, що знаходяться в стресогенних ситуаціях. Ці зміни можуть виявлятися у вигляді соціально-позитивних тенденцій об'єднанні людей, в збільшенні взаємодопомоги, в схильності підтримувати лідера, слідувати за ним і т.п. Проте можуть складатися і соціально-негативні форми спілкування: самоїзоляция, схильність до конфронтації з навколишніми людьми і т.п.

Вегетативний - виявляється у виникненні або тотальних, або локальних фізіологічних стресових реакцій, які направлені на адаптацію, але можуть стати підставою для розвитку званих хвороб стресу [64, 67, 105].

Індивідуальні відмінності в поведінці людей виявляються в залежності як від їх індивідуальних особливостей, так і від вираженості стресогенних чинників. При порівняно невисоко екстремальності у більшості людей виникає активне стресове поведінкове і трудове реагування: збільшення швидкості реакцій, зменшення помилок і т.п. При порівняно високій екстремальності умові діяльності у більшості людей виявляються негативні форми стресового реагування, а число активне і адекватно реагуючих зменшується.

Вітчизняними психологами стрес найактивніше вивчався спорті (б. А. Вяткин, О. В. Дашкевіч, А. Ц. Пуні і ін.) і в діяльності професійних військових (У. А. Бодров, Би. Ф. Ломів, В А. Пономаренко [21, 22, 55, 85].

Особливе значення в активізації адаптаційного процесу у праці займає тривога. Тривога розглядається як відчуття невизначеної загрози (характер або час виникнення якої не піддаються прогнозу), як почуття дифузійного побоювання і тривожного очікування, невизначене занепокоєння. Тривога може служити сигналом порушення психічної адаптації суб'єкта праці. Опції тривоги в загальний адаптаційний процесі різні і навіть в деяких випадках антагоністичні. З одного боку, тривога може активізувати особистість, з іншого боку, вона може надавати і деструктивний вплив, змінювати поведінку людини, роблячи його менш адаптивним. Визначальна роль при цьому відводиться саме особистісним чинникам.

Розрізняють тривогу як особистісну рису, яка обумовлює готовність до тривожних реакцій, і актуальну тривогу, що входить в структуру психічного стану в даний конкретний момент (Ю. Л. Ханін). Аналізуючи різні варіанти тривоги, Ф.Б. Березін описав розвиток цього стану (так званий тривожний ряд), коли в порядку наростаючої тяжкості людина проходить наступні ступені: 1) відчуття внутрішньої напруженості, 2) гіперстезіческіе реакції; 3) власне тривога, 4) страх, 5) відчуття невідворотності катастрофи, що насувається, 6) тривожно боязке порушення.

Таким чином, стрес і перша його стадія - тривога - роблять значний вплив на активацію суб'єкта в процесі праці, динаміку його працездатності. Однією з характерних особливостей сучасних професій є переростання стресу в дистрес, негативно впливає на трудовий процес. Не тільки медичні, але й різні негативні соціально-економічні наслідки дистресу, такі як незадоволення роботою, зниження продуктивності праці, аварії, прогули, плинність кадрів, акцентують увагу на необхідності вивчення стану психологічного стресу і дистресу. Оптимізація будь-якого виду праці передбачає використання комплексу профілактичних заходів, спрямованих на виключення або максимальне обмеження причин виникнення сильного стресу.