Опишіть вимоги професії типу «людина-образ» на підставі особових профілів успішних професіоналів.

Нашим сучасникам Леонардо в першу чергу відомий як художник.

Завдяки його роботам мистецтво живопису перейшло на якісно новий етап свого розвитку. Попередні Леонардо художники Ренесансу рішуче відмовлялися від багатьох умовностей середньовічного мистецтва. Це було рухи у бік реалізму і багато вже було досягнуто у вивченні перспективи, анатомії, більшої свободи в композиційних рішеннях. Але в плані живописності, роботи з фарбою, художники були ще доволі умовні і скуті. Лінія на картині чітко обкреслювала предмет, і зображення мало вид розфарбованого малюнка. Найбільш умовним був пейзаж, який грав другорядну роль. Леонардо усвідомив і втілив нову живописну техніку. У нього лінія має право на розмитість, тому що так ми її бачимо. Він усвідомив явища розсіяння світла в повітрі і виникнення сфумато — серпанку між глядачем і зображеним предметом, яке пом'якшує колірні контрасти і лінії. У результаті реалізм в живописі перейшов на якісно новий ступінь.

Ми бачимо профіль Леонардо да Вінчі як профіль яскравого представника професії типу людина – образ. У класифікації Баклицького зазначено: «Якщо провідним предметом праці є художні образи, умови їх побудови, то перед нами тип X " людина — художній образ"», що говорить про те, що да Вінчі повністю підходить під цей тип, адже він був живописцем і людиною яка мислить образами і творить певні образи на полотні.

Як змінюється розуміння змісту феномена «професійне самовизначення» суб’єкта залежно від історичних умов організації суспільного виробництва, технологій трудової діяльності, професійної кваліфікації працівника?

М.Р.Гінзбург виділяє такі структурні компоненти особистіс­ного самови­значення: психологічне теперішнє і психологічне майбутнє, кожне з яких двопланове, тобто володіє ціннісно-смисловим (вертикальна складова) і просторово-часовим аспектами (горизонтальна складова). Ав­тор підкрес­лює, що особистісне самовизначення можна визначити як зміс­товне кон­струювання людиною свого життєвого поля, яке включає в себе як сукуп­ність індивідуальних цінностей і смислів, так і простір реальної дії. Тобто охоплює минуле, теперішнє та майбутнє. Таким чином особистісне самовизначення включає професійне, але не зводиться до нього.

Професійне самовизначення – це багатомірний процес, в якому відбувається виділення завдань суспільства і формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність. Професійне самовизначення можна розглядати як серію завдань, які суспільство ставить перед особистістю і які вона повинна послідовно вирішити протягом певного періоду часу; процес поетапного прийняття рішень, за допомогою яких формується баланс між своїми вподобаннями та схильностями, з одного боку, та потребами існуючої системи суспільного поділу праці – з іншого; процес формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність (І. С. Кон).

В розробленій Пряжніковим Н.С. змістово-процесуальній моделі професійного самовизначення центром визнається ціннісно-моральний аспект, розвиток самосвідомості (рефлексія, самопізнання) і потреба в професійній компетентності. Основу професійного самовизначення складають наступні психологічні чинники: усвідомлення цінності суспільно корисної праці, загальна орієнтація в соціально-економічній ситуації в країні, усвідомлення необхідності загальної і професійної підготовки для повноцінного самовизначення і самореалізації, загально орієнтація в світі професійної праці, виділення подальшої професійної цілі (мрії), зіставлення мрії з іншими важливими життєвими цілями, знання про обранні цілі, внутрішні перепони, які ускладнюють досягнення обраної цілі та ін..