![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Формування сприятливого психологічного клімату в колективі
Уточнимо основні поняття, які винесені на розгляд у даному розділі. Психологічний клімат69 - це сукупність внутрішніх умов, що їх створюють у процесі розвитку і життєдіяльності групи, колективу. Ознаками внутрішніх умов є: • наявність позитивної перспективи як для групи в цілому, так і • моральна атмосфера, в якій виявляється властиве для членів • жорсткість чи слабкість соціального контролю, яка характери • домінуючий настрій. Істотним показником психологічного клімату є рівень згуртованості групи. У психологічній теорії та практиці використовують також поняття «соціально-психологічний клімат», яким позначають те ж саме психо-
логічне явище, що і поняттям «психологічний клімат». Інтерпретація цих понять може дещо відрізнятися, але суть залишається тією самою. Соціально-психологічний клімат70 (від гр. кіітаіоз - ухил) - це якісний бік міжособистісних стосунків, який виявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності і всебічному розвиткові особистості в групі. Синонімами цього поняття є такі вислови: психологічна атмосфера колективу, морально-психологічний клімат, психологічний клімат; у непрофесійних розмовах часом вживають вислів «мікроклімат у колективі», опускаючи слово «психологічний». У наведених вище поняттях часто вживають слово «колектив». Відомо, що в західній термінології таке поняття відсутнє. Проте воно стало широковживаним і традиційним для нашої ділової культури. На Заході вживають слова «персонал», «організація». Наведемо одне із визначень: Організація71 - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети. А тепер, якщо відкинемо у визначенні поняття «колектив», розробленому нашими фахівцями, абзац, який починається словами «Поняття колектив є категорією радянської соціальної психології...», то побачимо, що в західне поняття «організація» і вітчизняне «колектив» покладено майже тотожний смисл. Отже, надалі вживатимемо поняття «колектив» як синонім слів «організація», «персонал». Наведемо раціональний варіант визначення поняття «колектив». Колектив72 (від лат. соііесііуиз - збірний) - вищий рівень розвитку і функціонування соціальної групи. Відзначається єдністю ідейних, організаційних, ділових і міжособистісних стосунків73. Для колективу характерна єдність цілей, високий рівень спілкування. Вичленовують предметну діяльність колективу, організаційну структуру (координація чи субординація), міжособистісні стосунки.
71 Мескон М. X., Альберт М., Хедоури Ф. Основьі менеджмента: Пер. с англ. 72 Психологічний словник / За ред. В. І. Войтка. -К.: Вища школа, 1982.-С. 78. 73 Більш характерно для нас і японців, ніж американців (Примітка наша. -Лет).
___ і і ^ і і і ^ Критичний стан міжособистісних стосунків Згуртованість групи,. Дезінтеграція групи, успішність діяльності І погіршення діяльності Рис. 27. Шкала взаємозв'язку внутрігрупових стосунків з успішністю діяльності групи Згуртовуючим чинником для колективу виступає мета його професійної чи суспільно корисної діяльності. Важливим для колективу є рівень його інтегрованості, згуртованості членів колективу, задоволення їхніх потреб та інтересів у трудовій діяльності, навчанні, спілкуванні, відпочинку, дружбі, фізичному, психічному і моральному розвитку. Успішне управління діяльністю колективу передбачає обізнаність не лише з професійним, а й позапрофесійним спілкуванням його членів. У кожному колективі виділяється один або кілька лідерів, ядро колективу, офіційний керівник (обраний чи призначений). Професійні завдання колективу істотно впливають на психологічний клімат і водночас психологічний клімат колективу може або підсилювати, або руйнувати його предметну діяльність. Отже, одним із чинників, від яких залежить успішність діяльності колективу (групи), є стан міжособистісних стосунків, який можна показати за допомогою шкали74 (рис. 27). На одному полюсі цієї шкали буде позитивний, або сприятливий психологічний клімат у колективі, на іншому - конфліктна ситуація, яка призводить до дезінтеграції групи і погіршення діяльності. Десь посередині на цій шкалі - критичний стан міжособистісних стосунків - той стан, за якого розвиток цих стосунків може скеруватися до одного або іншого полюса. Саме цю критичну точку повинен спрогнозувати керівник групи, аби скерувати розвиток подій у бік формування позитивного психологічного клімату. Розглянемо, що розуміють під конфліктом, конкретною ситуацією і конфліктною ситуацією.
Конфлікт75 (від лат. сопШсіиз - зіткнення) - у філософії - крайнє загострення суперечностей; у психології - зіткнення осіб, їхніх ідей, інтересів, потреб, оцінок, рівня прагнень, домагань тощо. Розрізняють такі види конфліктів: а) соціальні - пов'язані з боротьбою великих груп людей за сус б) військові - зіткнення, сутички озброєних груп людей, а у мак в) інтелектуальні - пов'язані з боротьбою ідей у науці, єдністю і г) моральні - виникають тоді, коли реально протистоять одне од д) внутріособистісні - зіткнення приблизно рівних по силі, але є) міжособистісні - ситуація взаємодії людей, за якої вони або переслідують несумісні цілі, або дотримуються несумісних цінностей і норм, пробуючи реалізувати їх у взаємостосунках один з одним, або одночасно в гострій конкурентній боротьбі прагнуть досягнути однієї і тієї самої мети, яка може бути досягнута тільки однією зі сторін, що конфліктують; є) міжгрупові - де в якості сторін, що конфліктують, виступають соціальні групи, які переслідують несумісні цілі й своїми практичними діями протидіють одне одному. Для науки і практики управління людьми важливе значення має розкриття психологічних механізмів виникнення і розв'язання міжо-собистісних конфліктів, зовнішніх стимулів і внутрішніх мотивів, які призводять до конфлікту, розробка оптимальних прийомів переборення конфліктних ситуацій. У процесі діяльності колективу для досягнення спільної мети можуть виникати конкретні й конфліктні ситуації. Зрозуміло, що конкретна ситуація, за якої необхідно діяти і приймати рішення, не обо-в'язково є конфліктною. Отже: конкретна ситуація76 - це реальне інформативно-матеріальне поле (предмети, люди, явища, події, стосунки), яке необхідно приве-
76 Визначення наше. -Лет. сти до певної рівноваги для забезпечення комфортного стану індивідів, які перебувають у полі цієї ситуації; конфліктна ситуація77 - стан загострення суперечностей у соціальній групі, колективі. Конфліктна ситуація свідчить про невдоволеність окремих осіб існуючим станом справ у колективі, наявність конфлікту між окремими членами колективу. Конфліктна ситуація означає дезінтеграцію в колективі, послаблення його згуртованості. У відомій книзі «Основи менеджменту» (М.Х. Мескон та ін.) наводиться модель конфлікту як процесу (рис. 28).
Рис. 28. Модель конфлікту як процесу (М.Х. Мескон та ін.)
Певна управлінська реакція на конфліктну ситуацію може призвести до таких наслідків: • конфлікт не відбудеться; • матимуть місце функціональні наслідки конфлікту, за якого • дисфункціональні наслідки конфлікту, тобто ті, які Заважають 1.2. «Дерево» конфлікту як процесу78 Як правильно підмічено літературознавцями, конфлікт має: зав'язку, розвиток, кульмінацію і розв'язку. Додамо до цього після-конфліктний синдром як психологічний досвід, результат і стан після розв'язання конфлікту. На рис. 29 показано «дерево» конфлікту як процесу. Розпочинається конфлікт із зав'язки, тобто виявлення суперечностей, які активно чи пасивно вступають у боротьбу. Ініціація конфлікту може йти «згори - вниз» (начальник - підлеглий), «знизу - вгору» (підлеглий - начальник) і по горизонталі, коли конфліктують рівні за статусом, правами, владою, свободою дій величини (наприклад, колеги по роботі). Зав'язка - це публічне виявлення антагонізму як для самих сторін конфлікту, так і для сторонніх спостерігачів. Конфлікт може розвиватися явно (оголошено) або приховано. Явно - в тому разі, коли сторони відкрито заявили про свої суперечності. Приховано - коли сторони не заявили про свої протиріччя, але через дії чи невербальну поведінку здогадуються або точно знають, що перебувають у стані конфлікту. Прихований період конфлікту ще називають латентним. Його можна також назвати інкубаційним. Прихований період розвитку конфлікту рано чи пізно переходить у явний або оголошений, якщо «передчасно» не втрутиться «третя сила». Тривалість прихованого періоду не може бути спрогнозована, бо перехід його в явний залежить від кількості набраної «конфліктної енергії» сторін і зовнішнього подразника, який дестабілізує саморегуляцію («відпустить гальма»). Кульмінація конфлікту - це явний (візуальний) вияв найгост-рішої суперечності, досягнутий у процесі конфлікту. Образно ка-
О
І Го І І І А, Б - сторони К. |
|