Поняття про середовище.

Основні підходи до проблеми визначення поняття «середовище». Визначення поняття «середовище». Існування та функціонування людини на протязі всього життя протікає у середовищі, що його оточує. Навіть ненароджена дитина, що знаходиться в утробі матері, взаємодіє з оточуючим середовищем. Так, вона не тільки отримує необхідні їй поживні речовини та кисень, але й чує звуки, що долинають ззовні і відповідним чином реагує на них. Більш того, дитина, що знаходиться в утробі матері вже певним чином може впливати на оточуюче середовище та змінювати його. Наприклад, якщо їй не вистачає поживних речовин або кисню, вона починає проявляти велику активність – бити ручками та ніжками, поки отримає необхідне. Вона також проявляє активність, якщо мати прийняла незручну для дитини позу (наприклад, лягла не на той бій, який зручніший дитині). Причому активність вона буде проявляти доти, доки не доб’ється потрібних їй змін.

Після народження середовище значно розширюється, а у дитини з’являється більше можливостей взаємодії з ним. Але основним фактором середовища для новонародженого буде мати. Потім, як зазначає один із фахівців з екології та екологічної психології Л.Китаєв-Смик у передмові до книги М.Черноушека “Психологія життєвого середовища”: “Ми змінюємось і тілом і душею, щоденно дорослішаємо, проходячи то легким, то важким шляхом по життєвому простору. Це і реальний простір міста, села, і “простір” роздумів, суму, веселощів, образ та кохання. Зовнішній світ діє на людину різними способами” (28, с. 3).

У свою чергу, М.Черноушек відзначає, що фізичний, хімічний та біологічний вплив середовища на людину вивчено та зафіксовано більш-менш детально, а от про психологічний його вплив ми знаємо дуже мало, хоча психологічний вплив середовища на людину дуже значний (28.).

Ряд дослідників з екологічної психології, вважають, що увага переважної більшості їх колег приділяється лише зовнішньому середовищу, в той час, як внутрішнє середовище людини – її відчуття, думки та почуття – це величезний психологічний простір, це теж середовище, з яким реально взаємодіє людина.

Отже оточуюче середовище як таке можна поділити на внутрішнє та зовнішнє, тобто воно й справді оточує людину з усіх боків, а також ззовні та зсередини.

З цього факту випливає ще один важливий факт: середовище не існує само по собі. Воно може існувати лише по відношенню до суб’єкту. Часто замість поняття “середовище” вживається тотожне йому поняття: “оточуюче середовище”. Воно обов’язково передбачає того, кого воно оточуватиме. Зазначимо, що представники біоцентричного підходу[2] у екології та екопсихології взагалі проти вживання поняття “оточуюче середовище”, оскільки воно ставить людину центр цього середовища, а це, у свою чергу, виражає сутність антропоцентричного піходу[3]. Але якщо ми відмовимося від поняття “оточуюче середовище”, то екологічна психологія як наука втратить свій сенс.

Підсумовуючи сказане, можна дати наступне визначення поняття середовище.