Поняття про мікросередовище, мезосередовище і макросередовище та їх роль у формуванні екологічного типу мислення.

Останнім часом проблеми структури та рівнів матеріального середовища у екологічній психології набули значної актуальності. У зарубіжній психології їм присвятили свої роботи такі вчені, як Р.Баркер, Д.Голд та М.Черноушек. У вітчизняній психології над цією проблемою працює О.Рудоміно- Дусятська, співробітник лабораторії екологічної психології Інституту психології АПН України, доцент Київського Національного університету ім. Т.Шевченка. У своїй книзі “Екологічна психологія” вона зазначає, що характер людської активності у взаємодії з довкіллям, активності яка може перетворювати середовище, окремі його компоненти або пристосовувати людину до них, доцільно розглядати як основу виділення рівнів середовища, важливих для вирішення завдань екологічної психології. Адже поведінка людини у довкіллі та її психічний стан буде значно залежати від того, чи зможе вона перетворювати, змінювати своє оточення, чи вона лише може пристосовуватися до нього, захищаючись від певних факторів цього середовища.

Так, Д.Голд наводить такий приклад: різноманіття варіантів поведінки людини при дії факторів середовища можна продемонструвати на прикладі шуму. Людина, яка потерпає від сильного шуму, як правило намагається протистояти йому. Вона може або вимкнути джерело шуму, реально змінивши таким чином оточення, або спробувати пристосуватися до нього, використавши навушники, зайнявши себе якоюсь справою, нарешті, вона може піти із шумного місця. Встановлено, що чим більш активно людина може управляти шумом, тим більш спокійно вона до нього ставиться, і тим слабкіший негативний вплив шуму на психіку. Найбільше шум заважає тим, хто знаходиться під його впливом і не може зарадити цьому (цит. за 22).

Отже, у зв’язку з рівнем контролю людини над середовищем та її впливом на нього виділяються чотири рівня середовища: рівень матеріального мікросередовища, рівень мезосередовища, рівень природно-географічного макросередовища і рівень мегасередовища.

Розглянемо більш детально те, як характеризуються ці рівні О.Рудоміно-Дусятською.

Рівень матеріального мікросередовища. Цей рівень характеризується тим, що всі його компоненти та фактори може реально або потенційно перетворювати окрема людина чи мала контактна група. Під потенційною можливістю мається на увазі наявність у суб’єкта коштів, здібностей, знань та вмінь для вирішення такого завдання. Наприклад, у людини існує можливість змінити середовище у своїй квартирі, або у своїй кімнаті, або у своєму кутку в кімнаті: переставити меблі, поставити квіти, розвісити картини чи плакати, змінити шпалери, хоча не завжди ці трансформації здійснюються реально.

До об’єктів матеріального мікросередовища належать житлові і службові приміщення, місця проведення дозвілля, які обслуговуються невеликими групами людей, присадибні ділянки, власні транспортні засоби та ін. До нього належить також частина природно-штучного середовища, яку здатна перетворювати одна людина або мала група, створюючи, наприклад, штучні озера для розведення риби, або засновуючи парниково-тепличні господарства.

Отже, існують такі типи матеріального мікросередовища:

- житлове;

- побутове;

- мобільне;

- виробниче;

- учбове;

- рекреаційне.

Вважається, що раціональна організація матеріального мікросережовища має важливе значення не тільки для вирішення проблем екологічного виховання, але й для розвитку особистості у цілому. Подібно тому, як особистість освоює суспільні норми і цінності через своє соціальне мікросередовище, багатьом нормам і стереотипам поведінки в матеріальному середовищі вона навчається у взаємодії із своїм найближчим природно-предметним середовищем. Ті форми поведінки, які засвоюються у мікросередовищі (житловому, побутовому, рекреаційному) можуть переноситися на об’єкти середовища більш високого рівня – мезосередовище, макросередовище. Наприклад, звичка дбати про своє безпосереднє предметне середовище у квартирі може сприяти формуванню дбайливого ставлення до об’єктів загального користування, але ця залежність є не простою і не однозначною.

Разом з засвоєнням певної поведінки у мікросередовищі відбувається розвиток різноманітних психічних функцій людини. Так, розвиток людини починається з освоєння власної оселі, де вона знаходиться під впливом різноманітних факторів фізичного та соціального середовища.

Рівень мезосередовища. Рівеньмезосередовища є другим рівнем довкілля і виділяється на тій основі, що більшість його об’єктів і компонентів реально або потенційно здатні перетворювати великі офіційні групи – організації. Раніше вважалось, що окремі люди та малі групи можуть так чи інакше пристосовуватися до мезосередовища. Але сьогодні, у зв’язку з активізацією підприємницької діяльності ми можемо бачити, як окремі люди чи невеличкі організації змінюють вигляд перших поверхів будинків, частини вулиці, що прилягає до будинку та вносять інші досить відсутні зміни до мезосередовища.

Об’єктами мезосередовища є міські вулиці, квартали, райони, міста, великі підприємства і земельні угіддя, природні ландшафти, що охороняються і контролюються спеціально створеними з цією метою організаціями. Організації як суб’єкти перетворення мезосередовища покликані займатися благоустроєм і будівництвом об’єктів цього середовища, вирішувати проблеми їх екологічної безпеки, їх збереження і розвитку. У цілому матеріальне мезосередовище складається із сукупності населених пунктів, виробничих площ, транспортних артерій, земель, що обробляються і природних ландшафтів, що охороняються. (22)

Найбільш актуальними проблемами екологічної психології, пов’язаними з мезосередовищем, є проблеми екології так званих громадських територій, якими користується багато окремих людей, не відповідальних за їх стан. Такі території часто бувають занехаяними та забрудненими, не зважаючи на зусилля з підтримки на них порядку, які докладають відповідні організації. Завданням екопсихології у даному випадку є вивчення механізмів деструктивної поведінки людини на громадських територіях та розробка шляхів і методів подолання такої поведінки.

На наш погляд, плідним у даному випадку буде опрацювання механізму зміни суспільної екологічної свідомості, з тим, щоб суспільство у цілому та окремі його громадяни ставились до мезосередовища як до власної оселі, про яку необхідно дбати, яку потрібно прикрашати.

Потребують також розробки і психологічні проблеми діяльності організацій у матеріальному мезосередовищі, оскільки у стосунках так званих колективних суб’єктів із довкіллям криються причини багатьох екологічних криз та катастроф. Так, класичним прикладом у даному випадку є Чорнобильська катастрофа, що трапилась у мезосередовищі, але її наслідки набули планетарного мастштабу (рівень макросередовища). Слабка розробленість цього кола проблем зумовлена тим, що власне психологія організацій лише недавно стала предметом наукового дослідження. (22)

Рівень природно - географічного макросередовища. Рівень природно - географічногомакросередовища є третім рівнем матеріального середовища. Вважається, що його компоненти у змозі контролювати, оберігати і, до певної міри, перетворювати держави і державні органи, міжнародні організації, що представляють інтереси як окремих великих регіонів, так і всього людства (ЮНЕСКО, ООН, НАТО, ЄС).

Найважливішою функцією будь-якої держави у галузі охорони довкілля є формування відповідної екологічної політики. Екологічна політика – це система принципів охорони та формування оточуючого середовища, яка враховує його природні особливості.