Робота командирів із попередження та подолання конфліктних ситуацій мусить мати систематичний комплексний характер.

Ця система роботи складається з чотирьох тісно зв'язаних послідовних дій:

1) профілактика конфліктів;

2) попередження конфліктних ситуацій;

3) припинення конфліктів;

4) ліквідація наслідків конфліктів.

До профілактичних заходів можна зарахувати:

— статутну організацію служби, що усуває причини виникнення суперечок, невдоволення;

— якісну бойову та гуманітарну підготовку, яка поряд з освітянськими функціями виконує ефективну виховну функцію;

— підвищення психолого-педагогічної ерудиції офіцерського складу, який відіграє вирішальну роль у організації та здійсненні роботи щодо попередження конфліктних ситуацій;

— навчання молодих командирів практиці навчально-виховної роботи, адже відсутність у них цих навичок заважає їхній цілеспрямованій праці;

— вдосконалення всієї виховної роботи;

— здійснення планових попереджувальних заходів для запобігання типовим для даного підрозділу порушенням;

— формування та згуртування військового колективу;

— розумний розподіл особового складу за посадами та фахом, виходячи з психологічної сумісності й індивідуально-психічних особливостей;

— посилення в особового складу мотивації до військової служби, тобто необхідно зацікавити їх змістом військової служби, широко застосовуючи різні прийоми для переконання та заохочення;

— цілеспрямовану виховну роботу з воїнами, які мають нахил до порушення військової дисципліни, та надання їм різноманітної допомоги тощо.

Така робота в основному виключає умови виникнення конфлікту. Але уникнути їх через різні обставини вдається не завжди.

До загальних превентивних заходів конфліктних ситуацій відносять:

— з'ясування обставин та змісту розбіжностей, що виникли, їхніх причин, джерел тощо;

— опитування осіб, які мають інформацію про виниклу міжособистісну суперечність;

— здійснення індивідуальних бесід з воїнами, між якими виникли розбіжності, з метою їх оцінки та визначення стратегії виховної роботи;

— використання рекомендацій з класифікації міжособистісних конфліктів, аналіз реальних стосунків між цими воїнами та визначення можливих наслідків розбіжностей;

— усунення психічних бар'єрів у взаєминах воїнів, надання їм допомоги у з'ясуванні об'єктивних причин виникнення розбіжностей;

— створення умов для визнання помилок;

— внесення змін у зміст своєї діяльності, а також діяльність усіх осіб, які були учасниками розбіжностей, протиборства;

— усунення причин і умов, через які створився конфлікт, за допомогою засобів педагогічного впливу тощо.

Американський психолог Ґ. Скот викладає п'ять стилів розв'язання міжособистісного конфлікту, розроблених Кенотом У. Томасом і Ральфом К. Кілменом. Ця система дає офіцерові змогу розробити оптимальний стиль вирішення міжособистісного конфлікту. Стиль поведінки у конкретному конфлікті визначається тією мірою, якою опоненти прагнуть вдовольнити власні інтереси (дія активна або пасивна) й інтереси іншої сторони (діючи спільно або індивідуально).

Стилі розв'язання конфліктів:

1. Стиль конкуренції використовується тоді, коли опонент намагається задовольнити насамперед свої інтереси всупереч інтересам інших і примушуючи їх приймати корисні для себе рішення.

2. Стиль уникнення використовується, коли опонент не відстоює свої права, ні з ким не співпрацює для вирішення проблеми або просто ухиляється від розв'язання конфлікту.

3. Стиль пристосування відрізняється від попереднього тим, що опоненти діють разом, при цьому один із них у розв'язанні ситуації пасивний і згоден робити те, чого прагне інший: він не відстоює своїх інтересів, поступається перед опонентом.

4. Стиль співпраці найтяжчий, проте він дає змогу виробити рішення, яке цілком задовольняє обидві сторони. Тут обидва опоненти беруть активну участь у розв'язанні конфлікту та відстоюють свої інтереси. Але при цьому вони намагаються співпрацювати один з одним.

5. Стиль компромісу від стилю співпраці відрізняється тим, що компроміс досягається на поверхневому рівні. Опоненти не шукають приховані потреби, як у випадку застосування стилю співпраці. Тут обидві сторони трохи поступаються своїми інтересами, щоб задовольнити їх частково.