Тема 6. Психологічні особливості юнацтва

6.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАННЬОЇ ЮНОСТІ

Рання юність (від 14-15 до 18 років) — це період завершення фізичного дозрівання організму, завершальний етап початкової соціалізації особистості.

Особливості ^^ичнийр^витокстаршсіслашиювхараківризуєтьсяподальши-
,. ми анатомічними та фізіологічними змінами, тісно пов'язаними

* між собою. Темпи збільшення зросту та ваги сповільнюються,

розвитку ^г '..

причому юнаки надолужують недавнє відставання від дівчат.

Остаточного зросту дівчата досягають у середньому між 16 і 17 (відхилення в той чи інший бікдо 13 місяців), а юнаки—між 17і 18(віцхилення—до 10 місяців) роками.

В основному завершується окостеніння скелета, вдосконалюється м'язова система, паралельно збільшується і м'язова сила. Інтенсивно розвивається сер­цево-судинна система, нервова регуляція її діяльності.

Продовжується функціональний розвиток нервових клітин головного мозку. До 15 років в основному завершується дозрівання кори великих півкуль та фор­мування нейронного апарату усіх областей головного мозку. Повного розвитку досягає система зв'язків між різними відділами мозку і завдяки його структурно­му дозріванню зростають можливості для виникнення нових зв'язків, нових асо­ціацій. Умовні зв'язки у цьому віці характеризуються більшою стійкістю та біль­шими можливостями переключення.

У 15-18 років у більшості юнаків і дівчат завершується статеве дозрівання організму. У дівчат уже сформовані вторинні статеві ознаки, а внутрішні статеві органи продовжують інтенсивно рости. Менструальний цикл у нормі набуває регулярного характеру. Завершується формування жіночого типу статури. У юна­ків процес статевого розвитку виражений чіткіше у зв'язку з тим, що розпочався він пізніше (у середньому на 2 роки). Інтенсивно формуються вторинні статеві ознаки, чоловічий тип статури. У статевих залозах утворюються чоловічі статеві клітини, періодично відбуваються полюції.

„. Основне соціальне завдання на цьому етапі—вибір професії,

Соціальна. _.

соціальне та особистісне самовизначення.
ситуація „

До моменту закінчення школи юнаки та дівчата вже мають

Р⁰³ " " ЧУ бути психологічно готовими до дорослого життя. Йдеться про

сформованість властивостей, здібностей та потреб, які дозволили б молодій лю­дині повною мірою реалізувати себе в праці, громадському житті, майбутній сім'ї. Передусім—це розвиток потреби в спілкуванні та освоєння способів його здійснення, формування теоретичного мислення й уміння орієнтуватись у різ­них його формах (науковому, художньому, етичному, правовому тощо), що зна­ходить своє вираження в основах наукового та громадянського світогляду; розви­ток рефлексії, яка забезпечує усвідомлене й критичне ставлення до себе, станов­лення готовності до трудової діяльності (В.В. Давидов).

6.2. Взаємини з і

Якщо ці якості сформовані, то молода людина має необхідну психологічну базу для самовизначення —центрального новоутворення раннього юнацького віку, основою якого є потреба зайняти внутрішню позицію дорослого, усвідоми­ти себе членом суспільства, визначитися, тобто зрозуміти себе, свої можливості, своє місце й призначення у житті (Л.І. Божович, Л. С. Славіна). Провідною на цьому етапі стає навчально—професійна діяльність.

Зазначимо, що перехідний, маргінальний характер соціального становища і статусу ранньої юності визначає і характерні психічні особливості юнацтва. Ак­туальними залишаються успадковані від підліткового віку проблеми: захист пра­ва на автономію, власне вікова специфіка та ін. З іншого боку, самовизначення потребує не стільки автономії від світу дорослих, скільки визначення в ньому свого місця, орієнтації у ньому (І.С. Кон). Останнє вимагає диференціації розу­мових здібностей та інтересів, розвитку інтегральних механізмів самосвідомості, вироблення світогляду, життєвої позиції тощо.

Самовизначення на цьому етапі ще не є завершеним, остаточним, оскільки воно не пройшло перевірки життям. Тому до юності відносять і вікову групу від 18 до 23-25 років, яку умовно називають " початком дорослості" ' (І.С. Кон). На цьому етапі людина вже цілком доросла як у біологічному, так і в соціальному плані. Вона—передусім суб'єкт трудової діяльності (освіта на цьому етапі вже не загальна, а професійна, і її можна розглядати як особливий різновид праці). Соціально-психологічні властивості у цьому випадку детермінуються не стільки віком, скільки соціально-професійним статусом людини.