Розділ І. Поняття суб’єктів трудового права та їх правовий статус.

Зміст

Вступ..........................................................................................................................2

Розділ І. Поняття суб’єктів трудового права та їх правовий статус.

1.1. Поняття суб’єктів трудового права...............................................................3

1.2. Правовий статус суб’єктів трудового права................................................6

1.3. Правосуб’єктність...........................................................................................7

Розділ ІІ. Види суб’єктів трудового права.

2.1. Громадяни (працівники) як суб’єкти трудового права.............................10

2.2. Підприємство як суб’єкт трудового права України..................................16

2.3. Трудовий колектив як суб’єкт трудового права України.........................19

2.4. Профспілковий орган підприємства як суб’єкт трудового права України...........................................................................................................22

Висновок..................................................................................................................28

Література................................................................................................................29

Вступ

Головною потребою людини є праця. Вона потрібна їй для нормальної життєдіяльності, потрібна як повітря, їжа, сон, спілкування. Щоб насолодитися відпочинком, треба спочатку відчути втому.

Застосовуючи працю, люди вступають у зв’язки один з одним. Ці зв’язки між людьми прийнято називати відносинами, що проявляються у різних сферах життя як форми взаємодій або протидій. Участь у цих зв’язках, ти більше, коли вони урегульовані нормами права, створює для їх учасників певні права та обов’язки. Визнання юридичних осіб або громадян носіями прав і обов’язків, надання їм певної правосуб’єктності, тобто наділення суспільно-юридичними якостями, що дозволяє їм брати участь у різних майнових, організаційних, особистих немайнових правовідносинах, перетворює їх у суб’єктів цих правовідносин.

Суспільні відносини не можуть існувати між абстрактними суб’єктами. Вони завжди є конкретними. Відносини, що складаються із застосування праці, також виникають на базі конкретної власності. Тому суб’єктами цих відносин у першу чергу є власник, а також особа, яка застосовуватиме свою працю на базі цієї власності.

Власністю народу України є її національні багатства: земля, її надра, повітряний простір та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної економічної зони, основні засоби виробництва в промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв’язку, житловий фонд, будівлі та споруди, фінансові ресурси, наукові досягнення тощо.

Національне багатство України забезпечує право кожного громадянина на одержання частки з суспільних фондів споживання, на соціальний захист, зокрема у разі непрацездатності та безробіття, а також право працюючого на особисту участь в управлінні народним господарством.

Власність виступає у формі державної, колективної, приватної трудової та особистої, всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Розділ І. Поняття суб’єктів трудового права та їх правовий статус.