Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Б) по темі наступної лекції ( література , перелік основних питань ) . Тема наступної лекції - „Психологія людей геронтологічного віку ”.
|
|
ОСНОВНА: В. С. Тарасюк «Ріст і розвиток людини».
ДОДАТКОВА: Ф. Г. Хрипкова „ Возрастная физиология и
школьная гигиена”,
А. М. Мазурин „ Пропедевтика детских болезней”
А) ПИТАННЯ:
1) В чому полягають нові аспекти Я – концепції в похилому і старечому віці?
2) Що таке мудрість?
3) Що радять психологи літнім людям після виходу на пенсію?
4) Які емоційні позиції старості існують?
5) В чому полягає конструктивна позиція старості?
6) В чому полягає залежна позиція старості?
7) В чому полягає захисна позиція старості?
8) В чому полягає позиція ворожості до світу?
9) В чому полягає позиція ворожості до себе?
10) В чому полягає мотивація до життя в старості?
| Старечий і похилий вік | Старість– це останній етап онтогенезу, для якого характерним є процес старіння, інволюційні зміни в організмі та психіці, послабленні їх функціонування. Все це впливає на особистісну сферу, поведінку, спосіб життя старої людини. На цьому етапі людина припиняє свою трудову діяльність, обмежуються її соціальні контакти, спостерігаються зміни у її Я – концепції. Багато людей цього віку опиняється в залежності від інших людей. Виникають нові аспекти Я – концепції: - збереження сенсу життя, - налаштованість на відпочинок, - відсутність тривалої перспективи, - орієнтація на минуле і теперішнє, - сприйняття факту скінченності власного життя, - підготовка до смерті, - усвідомлення обов`язку передати свій життєвий досвіт молодшому поколінню. Роздуми літньої людини сповнені мотивами гріха і спокути. Одним з основних завдань старості є збереження власної ідентичності. Дуже важлива в цьому віці духовна діяльність людини, яка повинна бути спрямована на добро, справедливість, істину, любов, мудрість. Мудрість є основною особливістю інтелекту літніх людей (це властивість особистості, розум якої поєднаний з духовністю і доброчинністю) Трапляються випадки крайнього егоїзму, безжалісності, недовіри до всього світу, неприйняття навіть близьких людей, агресивність як психологічний захист. Негативно впливає на психіку людини вихід на пенсію та обмеженість спілкування, втрата контактів з колегами. Тому з виходом на пенсію психологи радять літнім людям зберігати соціальну активність (участь в громадському житті, клуби по інтересам, активні види відпочинку – рибна ловля, охота, збирання грибів, майстрування тощо). Перехід людини до старості супроводжується змінами в її пізнавальній сфері. На цю сферу значно впливають інволюційні зміни з боку нервової системи, про які ми вже з вами говорили раніше. Погіршуються процеси запам`ятовування нової інформації, але на досить високому рівні функціонує логічна пам`ять. Ослаблюються інтелектуальні функції (іноді аж до сенильної деменції – старечої недоумкуватості). Розвивається байдужість до змін, що відбуваються навколо, слабшає фантазія, уповільнюється мислення. Іноді спостерігається висока інтелектуальна активність старої людини, що частіше буває у людей високого рівня культури, і освітченості, які займаються розумовою діяльністю протягом всього життя, любов`ю до читання. Зі старістю пов`язані і певні зміни в емоційній сфері життя, які проявляються в некерованому посиленні мимовільних реакцій (сильному нервовому збудженні), схильності до безпричинного суму, сльозливості. Часто з`являється тенденція до ексцентричності (дивацтва), знижується почуття гумору, інтерес, допитливість. Нерідко виникає тривога очікування смерті, і захворювань, відчуття самотності, фізичної неспроможності. Різко зростає інтерес до релігії. Емоційна реакція на старість буває різна: - конструктивна позиція (сприймає старість як неминуче, оптимістично ставиться до життя, розсудлива, доброзична), - залежна позиція (відчувають неміч, шукають допомоги, самі не хочуть нічого робити, відчувають себе нещасними), - захисна позиція (звикли все робити самі, не сприймають допомоги замикаються в собі, старість сприймають з обуренням і ненавистю), - позиція ворожості світу (сварливі, звинувачують всіх і в усьому, підозрілі, нікому не вірять, відчувають відразу до старості, намагаються багато працювати), - позиція ворожості до себе (пасивні, втрачають інтерес і ініціативу, мають поганий настрій, фаталізм, самотність. Сприймають смерть як порятунок від набридлого існування). Особливо важливе значення для літніх людей є сім`я. В сімейних стосунках літні люди прагнуть активної взаємодії при збереженні особистісної свободи. Сім`я для них є опорою, забезпечує впевненість, що при необхідності близькі люди завжди прийдуть на допомогу. Найвище задоволення літнім людям приносить спілкування з онуками і правнуками. При цьому у них з `являється мотивація до життя: - їх присутність стримує і пом`якшує в сім`ї конфлікти, - вони приймають активну участь в вихованні онуків, розвантажуючи батьків, - прагнуть зберегти духовні цінності в сім`ї, можуть подивитися на сімейні проблеми збоку і дати цінні поради, - передають онукам сімейну спадщину і традиції. Все вищесказане свідчить про те, що життя літньої людини також може бути доволі цікавим, динамічним, насиченим подіями, треба лише сприймати його з розумінням тих змін, які обов`язково супроводжують цей етап життя. |
Самим важким проявом старіння є виражені психічні порушення, що настають у різні періоди старіння і серйозні соціальні наслідки, що мають, як для родини, так і для суспільства в цілому. Як відомо, з віком у головному мозку відбуваються визначені функціональні зміни, що виявляється такими ознаками як порушення пам'яті (особливо на найближчі події), загальмованість і повільність розумових процесів, порушення сну й ін.
Ці порушення, як правило, не викликають утруднень ні в самих літніх облич, ні в членів їхньої родини і розглядаються звичайно як нормальне психічне старіння. Однак, у частини старих подібні порушення починають прогресувати і стають настільки вираженими, що здобувають уже характер важкого психічного захворювання, викликають грубе порушення інтелекту, поведінки і згодом цілком інвалідизують літньої людини. У таких випадках говорять про сенільну деменцію (старечому слабоумстві). Оскільки причини старечого слабоумства різноманітні й у більшості випадків малозрозумілі, те і шляху попередження цього страждання поки не розроблені. Можна лише говорити про попередження, а точніше про уповільнення психічного старіння.
Кращі ліки – постійний мозковий тренінг. Є чимало свідчень збереження більш високого творчого потенціалу в старих у порівнянні з більш молодими, що відбиває розбіжність паспортного і біологічного віку. Статистика переконливо свідчить про те, що перехід від професійного життя до монотонного існування пенсіонера грозить викликати різке погіршення – і часом надзвичайно швидке – розумових здібностей. Чи не наводять подібні факти на думку про необхідність деякого перегляду і більш гнучкого відношення до віку пенсіюванні працездатних облич. Такий підхід міг би не тільки сприяти уповільненню старіння, але і мати визначений економічний ефект.
Цікаво, що в останній рік перебування на президентській посаді Рональд Рейган провів закон, відповідно до якого скасовується обов'язковий відхід на пенсію при досягненні визначеного віку, за винятком трьох професій: пожежних, поліцейських і військових. Для всіх інших такий відхід розглядається як порушення цивільних чи прав дискримінація за віком. Сьогодні не тільки вчені, але й усі, хто займається творчою діяльністю, часто вдаються до допомоги цього закону. Згідно останнім даної, більш 90% учених США продовжують займатися дослідницькою роботою після 70 років, а близько 70% - послу 80 років.
Спроба людства збільшити тривалість життя для найбільш повної реалізації свого фізичного й інтелектуального потенціалу є, очевидно, не тільки біологічної, але і соціальною мотивацією. Звичайно, не знаходячи попиту і зіштовхуючись з незатребуваністю, ці устремління людини утрачають свій зміст, що не може не відбиватися в негативному змісті на тривалості життя.
Історія людства знає чимало прикладів активного творчого довголіття серед учених, письменників, художників, політичних діячів, що уже на схилі свого років внесли чималий вклад у розвиток суспільства. Великий Тиціан створив свій останній шедевр “Оплакування Христа”, переступивши 90-літній рубіж. Він малював до останніх днів, і хто знає, чи не збагатився б світ мистецтва, якби не смерть майстра від чуми. Відомий учений-хімік, лауреат Нобелівської премії Лайнус Полінг продовжував займатися науковою діяльністю і читав лекції в 93 року. Євгеній Мравінський диригував оркестром після 80-ти років, а Уінстон Черчіль і Голда Меир очолювали уряду своїх країн.
Такі приклади, перелік яких можна продовжити, свідчать про невичерпність інтелектуального потенціалу, що зберігається й у пізньому віці. У теж час, активна інтелектуальна діяльність людини може робити винятково сприятливий вплив, сповільнювати психічне старіння. У збереженні фізичного і психічного довголіття зростає роль суспільства, що повинне дбайливо, раціонально використовувати розумові і творчі здібності людини протягом усього його життя, включаючи і період старіння.