Розгорнуті тематичні зразки курсових робіт

Тема 1. Психологічні особливості формування свідомості у старшокласників

План

Вступ

1. Виникнення і розвиток людської свідомості. Поняття самосвідомості у сучасній психологічній науці.6

2. Прояви самосвідомості у дітей старшого шкільного віку..................... 15

3. Система знань, умінь, навичок старшокласників.................................. 18

4. Показники рівня розвитку життєвого досвіду старшокласників........ 21

5. Експериментальне дослідження умов формування свідомості дітей старшого шкільного віку 28

5.1. Програма експериментального дослідження....................................... 28

5.2. Узагальнення отриманої інформації....................................................... 29

Висновки.................................................................................................... 39

Література................................................................................................ 41

Додатки...................................................................................................... 43

Вступ

Процес розвитку особистості, за О.М. Леонтьєвим, завжди глибоко індивідуальний і неповторний, а тому вимагає особливої уваги.

У педагогічній думці ХІХ ст. встановлювалося повноцінне розуміння свідомості, освіта розглядалася не тільки як процес, що формує ставлення особистості до навколишньої дійсності. " Справжня освіта", − писав М.О.Добролюбов, − це така освіта, яка примушує визначити своє відношення до всього навколишнього". Це і є головне, що характеризує власне свідомість людини. К.Д. Ушинський вказував, що недостатньо завчити слова, недостатньо зрозуміти слова, недостатньо зрозуміти навіть думки і відчуття, в них закладені: потрібно, щоб ці думки і ці відчуття стали внутрішньо визначати особистість [21].

Проблема становлення індивіда є дуже важливою у сучасній психології. За В.С.Мерліним, у соціалізації розширюються і поглиблюються зв’язки спілкування людини з людьми, групами, суспільством в цілому, відбувається становлення в її образу " Я", або самосвідомості (уявлення про себе), який не виникає відразу, а поступово складається протягом життя під впливом численних соціальних впливів.

Український дослідник проблеми самосвідомості П.Р.Чамата зазначав, що пізнаючи себе, дитина проходить ті ж етапи, що й в пізнанні зовнішнього світу.

У свідомість людини включене певне відношення до навколишнього середовища, до інших людей: " Моє відношення до мого середовища є моя свідомість" (К. Маркс).

С.Л. Рубінштейн справедливо вважав самосвідомість вінцем розвитку свідомості, що дозволяє особистості не лише відображати зовнішній світ, а також виокремлювати себе в ньому, пізнавати свій внутрішній світ, переживати його і певним чином ставитись до себе. З набуттям життєвого досвіду перед особистістю відкриваються нові сторони буття, переосмислюються цінності [18].

Система освіти в Україні будується згідно з принципами, сформульованими у ст. 6 Закону України " Про освіту" [19]: сучасні тенденції розвитку освіти передбачають орієнтацію на особистість дитини, створення сприятливих умов для формування в неї належної спрямованості, самосвідомості, позитивної самооцінки, самоповаги та шанобливого ставлення до соціального оточення, конструктивних методів поведінки, нахилів, потреб характеру, пізнавальних психічних процесів тощо. Національна Доктрина розвитку освіти України є державним документом, який визначає стратегію і основні напрямки її розвитку у ХХІ ст., коли формування свідомості особистості, суспільства, нації, й держави є запорукою майбутнього. Це засіб відтворення і збільшення інтелектуального, духовного потенціалу народу [6].

Отже, висловлювання відомих вчених, цитати державних документів свідчать, що освіта є стратегічною основою гармонічного розвитку особистості, але цей розвиток не може бути цілісним без сформованого рівня її свідомості.

Учні середньої та старшої школи не завжди мають високий рівень сформованості свідомості, де показниками є їх вміння контролювати та коригувати власні дії, перебудовувати зміст їх стратегії і тактики, якщо цього вимагають обставини, ставлення до об’єктивної дійсності, до інших людей, до себе. Враховуючи вимоги сучасної освіти, відсутність потрібного рівня свідомості, наша тема є актуальною.

Об’єкт дослідження: процес формування свідомості в дітей старшого шкільного віку.

Предмет дослідження: умови формування свідомості в дітей старшого шкільного віку.

Мета дослідження: виявити особливості структури свідомості старшокласників; з’ясувати умови та чинники її формування.

Гіпотеза: процес формування свідомості у дітей старшого шкільного віку залежить від рівня накопичених ними знань, вмінь, навичок та наявного рівня життєвого досвіду.

Завдання:

1. Дослідити стан розробки проблеми свідомості та самосвідомості (у тому числі, у старшокласників) у психолого-педагогічній літературі.

2. З’ясувати їх наявний рівень інтелектуальної сфери.

3. Виокремити основні критерії життєвого досвіду особистості.

4. Проаналізувати сформованість показників життєвого досвіду у старшокласників.

4. Розробити методичні рекомендації з формування свідомості у старшокласників.

Тема 2. Засоби самовиховання особистості у старшому шкільному віці (2006 р.)

(інформаційна основа − курсова робота О.І. Пирог, студентки соціально-гуманітарного факультету, із збереженням стилістики автора)

План

Вступ

Розділ 1. Самовиховання – активна внутрішня сила розвитку та самовдосконалення особистості

1.1. Рушійні сили самовиховання

1.2. Сутність самовиховання

1.3. Умови, етапи, прийоми самовиховання

Розділ 2. Експериментальне вивчення процесу самореалізації потенційних можливостей особистості

2.1. Організація і планування емпіричного дослідження

2.2. Методика проведення дослідження

2.3. Аналіз результатів експериментальної роботи

2.4. Методика організації процесу самовиховання учнів старшого шкільного віку

Висновки

Список літератури

Додатки

Вступ

Мінливі умови сучасного життя ставлять перед людиною проблеми, які вона не може ефективно розв’язати через відсутність чи недостатню сформованість потрібних властивостей. Як наслідок, у неї виникає незадоволеність результатами своєї діяльності, поведінкою, життям у цілому, що спричиняє дискомфорт, тривожність, знижує активність. Учителі через велику кількість учнів у класах і завантаженість навчально-виховною роботою значно знизили глибоке вивчення їх індивідуальних особливостей.

Відбулося усереднення завдань виховання, коли все більше відбувається орієнтація на середньостатистичного учня, що призводить до нівелювання його індивідуальності, трафаретного виховання. У зв’язку з цим самовиховання є актуальним, адже воно може компенсувати вади шкільного і сімейного виховання, розвинути неповторні індивідуальні якості особистості.

Самовиховання – це цілеспрямована, свідома, системна діяльність особистості з метою формування в себе бажаних духовних, інтелектуальних, моральних, естетичних, фізичних та інших позитивних якостей, усунення негативних. Це не є особиста справа кожного.

Людина, яка самовиховується, може краще проявити себе, бути більш корисною суспільству. Завдяки самовихованню на нових гуманістичних принципах, вона може розвинути свої потенційні можливості не на основі насильства та примусу, а на основі постійного задоволення собою, що спонукає дії заради дії і, знову-таки, задоволення.

Отже, завдяки самовихованню людина отримує задоволення від життя.

Ефективність організації і керівництва самовихованням залежить від правильного розуміння його сутності як явища. Психолого-педагогічними основами теорії самовиховної діяльності є праці Б.Г.Ананьєва, Л.І.Божович, О.Г.Ковальова, О.М.Леонтьєва, А.С.Макаренка, Ю.М.Орлова, С.Л.Рубінштейна, Л.І.Рувінського та ін. Дослідження показують, що переважна більшість юнаків самовиховуються, причому майже половина з них на рівні самовдосконалення якостей.

Цікавий підхід до розуміння сутності самовдосконалення знаходимо в роботі Ю.М. Орлова " Сходження індивідуальності": імпульсом самовдосконалення є не страх, страждання, а процес дії, задоволення; самовдосконалення відбувається протягом життя, у подіях, повсякденній діяльності; його ефективність залежить від споконвічної настанови людини, її орієнтації чи на вдосконалення, чи на втечу від життєвих труднощів; самовдосконалення набувається в досвіді.

Самовдосконалення слід розглядати як саморозвиток, у якому згідно з вимогами суспільства, загальнолюдськими національними та моральними цінностями, цілями та інтересами самої людини творчо формуються та постійно розвиваються спроектовані нею сили та здібності і, водночас, нівелюються недоліки.

Найважливішою умовою ефективності самовиховання є самопізнання реальних особливостей особистості.

Об’єкт дослідження: процес самовиховання, його специфічність і унікальність (суб’єкт і об’єкт виховання взаємопов’язані).

Предмет дослідження: засоби самовиховання у старшому шкільному віці.

Мета дослідження: розробити методику організації процесу самовиховання особистості як засіб самореалізації потенційних можливостей.

Гіпотеза: самовиховання сприяє підвищенню рівня індивідуальних здібностей і рівня самооцінки.

Завдання:

1. З’ясувати основні етапи самовиховання.

2. Виявити чинники ризику у самовихованні.

3. Розробити методику організації процесу самовиховання для старшокласників.

Тема 3. Порівняльна характеристика особливостей екологічного мислення учнів підліткового і юнацького віку (2007 р.)

(інформаційна основа − курсова робота С.А.Ніколічевої, студентки природничого факультету, із збереженням стилістики автора)

План

Вступ........................................................................................................... 3

1. Екологічне мислення. Самостійність і критичність екологічного мислення 7

1.1. Екологічне мислення як феномен......................................................... 7

1.2. Самостійність і критичність екологічного мислення....................... 14

1.3. Загальна обізнаність підлітків і юнаків як показник загального та інтелектуального розвитку 18

2.1. Особливості розвитку мислення у підлітковому віці....................... 18

2.2. Особливості розвитку мислення в ранньому юнацькому віці....... 24

3. Умови розвитку екологічного мислення................................................. 27

Висновки.................................................................................................... 44

Література................................................................................................. 50

Додатки...................................................................................................... 56

Вступ

Відомо, що науково-технічний поступ сучасної цивілізації призвів до значного дисбалансу між людиною і природою. Вплив антропогенного чинника на навколишнє середовище спричиняє забруднення річок, морів, знищує ліси, загазовує повітря, виснажує землю, порушує природну рівновагу, тобто призводить до глибокої екологічної кризи.

Як наслідок, розв’язанню проблеми виживання людства сприяє екологічна освіта учнівської молоді, тому закономірно, що Доктрина розвитку освіти України наголошує на необхідності екологічного виховання молоді, зокрема: формування в неї цілісної картини світу і сучасного світогляду, здібностей і навичок самостійного та наукового пізнання, здорового способу життя, розвитку дитячого та юнацького спорту; етичного, естетичного виховання, високої гуманістичної культури особистості, здатності протидіяти бездуховності.

Безпосереднім завданням сучасної школи є формування екологічного мислення учнів, яке виявляється у свідомому ставленні до природи, доцільній взаємодії з нею, осмисленні екологічних явищ, умінні приймати адекватні рішення. Здатність учнів до екологічного мислення має стати однією з центральних властивостей всебічно розвинутої особистості, що дозволить їй передбачити екологічні наслідки своєї поведінки та діяльності в довкіллі, виробляти необхідні навички екологічного контролю.

Зараз в Україні функціонують державні екологічні програми з формування екологічної культури, екологічної свідомості та екологічного мислення, однак їх психолого-педагогічний ефект недвозначний. Наприклад, актуальною є проблема вивчення закономірностей формування самостійності та критичності екологічного мислення, починаючи з підліткового до юнацького віку.

Як наслідок, темою нашого дослідження є " Порівняльна характеристика особливостей екологічного мислення учнів підліткового та юнацького віку".

У психолого-педагогічній літературі сьогодні відсутній єдиний підхід до визначення поняття " екологічне мислення", що ускладнює науковий пошук. Існують різні тлумачення цього поняття (В.М.Басов, Н.А. Покутнєва та ін.). Вивченню проблеми становлення самостійності і критичності мислення присвячені праці Г.С. Костюка, О.М. Леонтьєва, О.В. Скрипченка, Л.В.Долинської, З.В.Огороднійчук та ін. Однак, низка психолого-педагогічних аспектів проблеми залишається нез’ясованою. Вони вимагають поглибленого теоретичного і експериментального дослідження.

Об’єкт дослідження: динаміка формування екологічного мислення у підлітковому та юнацькому віці.

Предмет дослідження: критерії та умови формування екологічного мислення у підлітковому та юнацькому віці.

Мета дослідження: виявити ґенезу екологічного мислення, особливості та умови її перебігу у підлітків та юнаків.

Гіпотеза: позитивна динаміка формування екологічного мислення у школярів підліткового та юнацького віку можлива за умови загальної обізнаності, зокрема про особливості взаємовпливу середовища і особистості.

Завдання:

1. З’ясувати стан розробки проблеми формування екологічного мислення у підлітків та старшокласників.

2. Виявити показники самостійності та критичності (як ознак екологічного мислення).

3. Розробити методичні рекомендації стосовно організації екологічної просвіти і розвитку екологічного мислення у підлітків та старшокласників.

Зразок титульного аркуша

(обов’язкові елементи)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГЛУХІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

кафедра психології

Курсова робота з психології

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УВАГИ В ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Супрун Ольга Василівна,

студентка 41 групи факультету початкового навчання

заочної (денної) форми навчання

6.030103 Соціально-політичні науки.

Практична психологія

Навчальний предмет − вікова психологія

Науковий керівник:

Доц. Поліщук С.А.

Глухів, 2007 рік