Структура робіт

Структура роботи визначає спосіб розміщення інформації, спрямована на вивчення обраної для дослідження проблеми й відображає логіку наукового пошуку студента.

Формальним компонентом є титульний аркуш.

Інші компоненти:

1. План (вступ – висновки).

2. Перелік умовних позначень (за необхідності).

3. Виклад матеріалу (згідно плану: вступ – висновки).

4. Список використаних джерел. 5. Додатки.

План роботи (зміст) розміщується на окремій сторінці (після титульного аркуша). Він має бути кількісно виваженим, тобто не призводити до інформаційного перенасичення, що безпосередньо впливає на якість виконання роботи. Виконати великий обсяг завдань на обмеженій кількості сторінок неможливо.

Водночас з окремим пунктом плану не може співвідноситися мінімальна інформація.

Складники плану передбачають вказівку сторінок (початкову нумерацію).

Специфічна термінологія, а також термінологія, яка часто вживається в роботі, може у тексті подаватись скорочено, а її перелік вказується на окремому аркуші у вертикальному порядку (у стовпчик). Наприклад: пам’ять – П.; класи – кл., кластери – клт.

З нової сторінки розпочинається виклад " Вступу" та інших основних розділів плану. " Вступ" розкриває сутність і стан наукової проблеми, її значущість, підстави та вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведеного дослідження. Загальний обсяг вступу – 2–5 сторінок.

Складники вступу (без нумерації), як правило, починаються з нового абзацу:

1) актуальність теми (обґрунтування доцільності роботи);

2) мета і завдання дослідження (невиправдано формулювати мету як " Дослідження…", " Вивчення…", бо такі слова, як правило, вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету; кількість завдань не повинна перевищувати 4–5 пунктів, оскільки можуть виникнути ускладнення з їх виконанням);

3) гіпотеза (передбачення характеру отриманої інформації);

4) наукова новизна отриманих результатів (вперше отримано, вдосконалено, дістало подальший розвиток);

5) теоретичне та практичне значення отриманих результатів.

Також вводяться поняття об’єкту та предмету дослідження як його вихідні орієнтири.

Загальна схема обов’язкових складників " Вступу" виглядає так: актуальність теми – мета дослідження – об’єкт дослідження – предмет дослідження – гіпотеза – завдання.

Основна частина роботи (без вступу, висновків, літератури, додатків) складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.

Кожен розділ, у контексті якого висвітлюються підрозділи, пункти тощо, розпочинається з нової сторінки. У кінці розділу, в якому на початку може бути передмова, формулюються стислі висновки, що дає змогу вивільнити від другорядних подробиць загальні висновки. Наприклад: назва розділу – передмова (за необхідності – до сторінки рукописного тексту): підрозділ – пункт... – підрозділ – пункт –... – висновки.

Сюжет основної частини: огляд літератури за темою; експериментальна частина і методика дослідження; аналіз та узагальнення результатів дослідження.

Висновки мають найбільш важливі результати і є двох видів: 1) до розділу (2-3 пункти), 2) підсумкові. Підсумкові (заключні) висновки повинні узагальнювати інформацію кожного розділу, тобто не повторювати вже сказаного. Їх завдання полягає у виокремленні основних тенденцій у явищах, що вивчалися, на основі часткових попередніх узагальнень змісту розділів роботи.

Логіка заключних висновків:

1. Характеристика стану проблеми.

2. Формулювання пропозицій про використання здобутих результатів.

Необхідно уникати деклараційності у висновках та наголошувати на виконанні (невиконанні) наукового передбачення (гіпотези).

Загальний обсяг заключних висновків: 2–5 сторінок.

Список використаних джерел розміщується в порядку їх згадування в тексті або за алфавітом з дотриманням вимог до фіксації адресних даних.

Додатки − це допоміжний матеріал (методики дослідження, протоколи, ілюстрації, графіки, інструкції, формули, розрахунки тощо; засоби, з допомогою яких створюється експериментальна частина роботи). Їх обов’язковий елемент − супровідна інструкція.