Здібності та професійна діяльність

У цей день хлопчик зазнав яскравого емоційного потрясіння; він зрозумів, що сцена — його покликання.

Зауважте, що відбулося це саме в «артистичний» сенситивний період, характерний для дітей 5-6 років. В якоїсь іншої дитини, можливо, теж були артистичні здібності, але подібних вражень вона не зазнала, і ці здібності згасли.

Особливості мотивації. Проведемо дослідження на прикладі обдарованих дітей. Відомий факт, що обдаровані діти мають потяг до занять тією діяльністю, до якої вони схильні. Вони можуть годи­нами робити те, що для них цікаво. Це для них — і праця, і гра.

Приклад — хлопчик трьох з половиною років, у якого дуже рано прокинувся інтерес до чисел. Він самостійно друкував числа від 1 до 2000. Самотужки освоїв додавання й віднімання; його при­ваблювало все, що можна виміряти чи виразити числом: вік, дати, зріст, сторінки в книгах, ціни й т. ін. Персонажами його ігор були числа, багато з них мали свій характер. Він сам «відкрив» від'ємні числа, операцію множення тощо.

Висновок: посилена мотивація й зумовлена нею напружена активність є ознакою і невід'ємною умовою розвитку будь-яких зді­бностей.

Резюмуючи все вищезазначене про природу та розвиток зді­бностей, зауважимо: існують природні передумови здібностей — за­датки. Однак ще немає точних відомостей, чим вони зумовлені.

Відомо, що це:

1) властивості нервової системи — ступінь загальної активності,
підвищена чутливість нервових структур і т. і.;

2) особлива схильність до відтворення звуків, фарб, просторових
форм, до узагальнення тп.

Однак несприятливі умови зовнішнього середовища гальму­ють розвиток здібностей. Негативні чинники мають різну природу:

1) коли дитина вивляє високу спонтанну активність, це може
бути недостатня кількість вражень — збіднене середовище;

2) часті психічні травми дитини — енергія дитини може витра­
чатися на неконструктивні переживання й «звільнятися» від
здібностей, що розвиваються;

3) застосування примусу (неправильна мотивація) може згасити спонтанну активність дитини й «засушити» здібності. Проблема здібностей до творчості. Існують 3 підходи до про­блеми творчих здібностей:

1) як таких, творчих здібностей не існує. Інтелектуальна обдаро­
ваність є необхідною, але недостатньою умовою творчої актив­
ності особистості;

2) високий рівень розвитку інтелекту передбачає високий рівень
творчих здібностей — і навпаки;

3) творчі здібності (креативність) є самостійним чинником, неза­
лежним від інтелекту.

Достовірними є перший і третій підходи, другий — мало­ймовірний.

Найбільший інтерес викликають результати Каліфорнійсько­го лонгитюда, що організував Л. Термен у 1921 р. Було відібрано 1528 хлопчиків віком від 8 до 12 років; відповідно І£) визначався у 1927-1928, 1932-1940, 1951-1952 роках.

Останню перевірку Фельдман провів через 60 років після по­чатку дослідження. 800 чоловіків з Щ 135, які увійшли у вибірку Л. Термена, опублікували до 50 років 67 книг (21 — художня, 46 — наукові монографії), одержали 150 патентів на винаходи, 78 стали докторами філософії, 48 — докторами медицини й т. ін.

Слід зазначити, що діти, яких відібрав Термен, відрізнялися раннім розвитком (рано почали ходити, говорити, читати, писати й т. ін.). Усі інтелектуальні діти успішно закінчили школу, 2/3 одер­жали університетську освіту, а 200 з них стали докторами наук.

З іншого боку, що стосується творчих досягнень, то результати є неоднозначними. Жоден ранній інтелектуал з вибірки Термена не виявив себе як винятково талановитий творець у галузі науки, літератури, мистецтва й т. ін. Ніхто з них не зробив істотного внеску в розвиток світової культури.

Цікаво, що у членів досліджуваної групи в 1955 р. доходи були в 4 рази вищі за середні на душу населення США. Практично всі домоглися високого соціального статусу. Отже, ранні інтелектуали

7*

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ