Суб’єкт, об’єкт та підстави виникнення зобов’язань

Суб'єктами зобов'язання є кредитор і боржник (дебітор).

Кредитор — це особа, уповноважена вимагати від іншої особи (боржника) виконання певної дії (дій) або утримання від них.

Боржник — це особа, зобов'язана вчинити на користь кредитора певну дію (дії) або утриматись від вчинення певної дії (дій) на вимогу кредитора.

Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч. 3 ст. 510 ЦК).

Як кредитором, так і боржником у зобов'язанні можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава та інші соціальні утворення (Автономна Республіка Крим, територіальні громади та інші суб'єкти публічного права).

Залежно від кількості суб'єктів на тій або іншій (або на кожній) стороні зобов'язань розрізняють зобов'язання прості і складні (з множиною осіб).

Простими є зобов'язання, в яких є один боржник і один кредитор.

Складними (зобов'язаннями з множиною осіб) є зобов'язання, де на котрійсь із сторін (або на обох сторонах) виступають кілька осіб.

Якщо в зобов'язанні кілька кредиторів — це активна, якщо кілька боржників — пасивна, якщо кілька тих й інших — змішана множина осіб.

Залежно від характеру розподілу прав або обов'язків між кількома кредиторами або боржниками розрізняють зобов'язання часткові, солідарні і субсидіарні.

У часткових зобов'язаннях кожен боржник повинен виконати зобов'язання в певній частині, а кожен кредитор має право вимагати виконання певної частки зобов'язання.

У солідарних зобов'язаннях кожному кредитору у повному обсязі належить право вимоги, а кожен з боржників повинен виконати зобов'язання у повному обсязі.

У субсидіарних зобов'язаннях є основний кредитор або боржник і додатковий кредитор (боржник). За загальним правилом, між сторонами встановлюються часткові зобов'язання.

Законодавець дозволяє заміну осіб в зобов'язанні.