Вік, з якого настає кримінальна відповідальність.

У частині 1 ст. 22 КК 2001 р. зазначено, що “ кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років ”. Це загальний вік кримінальної відповідальності. У частині 2 цієї ж статті встановлюється знижений вік кримінальної відповідальності – чотирнадцять років – за окремі, прямо перелічені законом злочини. Серед цих злочинів зазначені, наприклад, такі, як: умисні вбивства (статті 115-117 КК), умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121; частини 3 статей 345, 346, 350, 377, 398); диверсія (ст. 113), бандитизм (ст. 257), згвалтування (ст. 152), крадіжка, грабіж і розбій (статті 185, 186, 187) і деякі інші. Передбачений ч. 2 ст. 22 КК перелік злочинів, за які настає відповідальність з чотирнадцяти років, є вичерпним.

Критеріями зниження віку кримінальної відповідальності є:

1) рівень розумового розвитку, свідомості особи, який свідчить про можливість уже в чотирнадцять років усвідомити суспільну небезпечність і протиправність злочинів, перерахованих у ч. 2 ст. 21 КК;

2) значну поширеність більшості з цих злочинів серед підлітків;

3) значну суспільну небезпечність (тяжкість) більшості з цих злочинів.

Особа у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років не відповідає за злочини, за які встановлюється відповідальність з шістнадцяти років, навіть якщо вона брала в них участь як співучасник. У цих випадках особа у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років може нести відповідальність тільки коли в її конкретних діях містяться ознаки іншого злочину, за яке законом встановлена відповідальність з чотирнадцяти років.

По окремим злочинам кримінальна відповідальність можлива лише при вчиненні злочину особою, яка досягла 18 років, бо за характером цих злочинів їх фактично не можуть вчинити неповнолітні. Це, наприклад, ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК), втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК), розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК).

Поряд із цим, вирішуючи питання про кримінальну відповідальність особи, слід встановити конкретний час вчинення злочинного діяння.

При вирішенні питання про притягнення до відповідальності вік особи (особливо неповнолітніх) повинен бути точно встановлений за документами про народження (число, місяць, рік народження), а при їх відсутності – на підставі висновку медичної експертизи. Особа вважається такою, що досягла певного віку, не в день народження, а починаючи із наступної доби. У випадках, коли вік неповнолітнього обвинуваченого встановлюється судово-медичною експертизою, днем його народження слід вважати останній день того року, який був названий експертом (31 грудня), а при визначенні мінімальної і максимальної кількості років суд повинен виходити із заданого експертизою мінімального віку такої особи.

Встановлюючи мінімальний вік кримінальної відповідальності, ККУ не визначає максимального віку відповідальності, за умови вчинення злочину. При цьому похилий вік суб’єкта злочину виключає можливість застосування до нього окремих видів покарань. Наприклад, пенсійний вік включає призначення громадських та виправних робіт, обмеження волі, понад 65 років – не застосовується довічне позбавлення волі. Також вчинення злочину неповнолітнім, якщо це не впливає на кваліфікацію, є обставиною, яка пом’якшує покарання (ст..66 ККУ).