Поняття суб’єкта злочину та його ознаки.

У Кримінальному кодексі України закріплено поняття “суб’єкт злочину”. Стаття 18 КК передбачає, що “ суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кримінального кодексу може наставати кримінальна відповідальність ”. Одночасно, у багатьох статтях Кримінального кодексу вживаються більш широкі за змістом терміни: “особа, яка вчинила злочин” (ст. 187 ч. 2 КК: “розбій, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм”), “особа, винна у вчиненні злочину”, “особа, яка засуджується”, “особа, яка засуджена” тощо.

Загальними обов’язковими юридичними ознаками суб’єкта злочину є 1) фізична особа; 2) осудна особа; 3) вік, з якого може настати кримінальна відповідальність.

Про те, що нести кримінальну відповідальність за вчинення суспільно небезпечного діяння по кримінальному законодавству України може тільки фізична особа (людина), свідчить аналіз статей 1, 2, 4-10, 11, 15, 17-22. У них відзначається, що дія Кримінального кодексу України поширюється на громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства, які не користуються дипломатичним імунітетом, а також вказується на осіб, які підлягають кримінальній відповідальності.

Термін закону " людина" означає фізичну, а не юридичну особу. Виходячи з цього принципу, юридичні особи не можуть бути суб'єктами злочину. Кримінальну відповідальність юридичних осіб передбачають кримінальні кодекси багатьох держав Європи. Це і не дивно з огляду, зокрема, на те, що ще у 1985 р. Керівними принципами в галузі попередження злочинності та кримінального правосуддя в контексті розвитку та економічного порядку державам-членам ООН приписувалось «розглянути питання про передбачення кримінальної відповідальності не тільки для осіб, які діяли від імені якої-небудь установи, корпорації чи підприємства… а й для самої установи, корпорації чи підприємства».

Закон N 314-18 від 25.05.2013 " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо виконання плану дій щодо лібералізації Європейським союзом візового режиму для України щодо відповідальності юридичних осіб)" дозволив притягати юросіб до відповідальності за тероризм, хабарництво, незаконне збагачення та зловживання впливом. Набирає чинності 1 вересня 2013 року.

Осудність особи означає, що в момент вчинення злочину вона могла усвідомлювати характер своїх дій чи бездіяльності і керувати ними. Особи, які визнані судом обмежено осудними, також підлягають кримінальній відповідальності, а обмежена осудність враховується при призначенні покарання і може бути підставою призначення примусових заходів медичного характеру. Неосудні особи не є суб’єктом злочину.

Встановлення вікового цензу кримінальної відповідальності пов’язано із тим, що здатність особи усвідомлювати та керувати своїми діями виникає лише з певного віку. Загальний вік кримінальної відповідальності становить 16 років. У випадку вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 22 ККУ, особа несе кримінальну відповідальність із 14 років. Особи до 14 років не несуть кримінальної відповідальності. Якщо особа вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості з 14 до 18 років, до неї можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру (ст.. 97, 105 ККУ).

Поряд з поняттям " суб'єкт злочину" в кримінальному праві та в кримінології існує поняття " особа злочинця", яке розкриває індивідуальні риси кожного суб'єкта злочину. Суб’єкт злочину – це конкретна особа, наділена певними соціальними властивостями, які об’єднуються в поняття «особа, яка вчинила злочин», «особа злочинця». Ці ознаки знаходяться за межами складу злочину, тобто не впливають на кваліфікацію злочину, але враховуються при призначенні покарання, як обтяжуючі чи пом’якшуючі обставини тощо.