Конгломерат

Конгломерат - організаційна форма інтеграції компаній, яка об'єднує під єдиним фінансовим контролем цілу мережу різнорідних підприємств, яка виникає в результаті злиття різних фірм незалежно від їх горизонтальної та вертикальної інтеграції, без будь-якої виробничої спільності.

До особливостей конгломератів можна віднести:

– інтеграція в рамках даної організаційної форми підприємств різних видів економічної діяльності без наявності виробничої спільності. Об'єднувані компанії не мають ні технологічної, ні цільової єдності з основною сферою діяльності фірми-інтегратора. Профільне виробництво в об'єднаннях конгломератного типу приймає розмиті риси або зникає зовсім;

– об'єднуючі компанії, як правило, зберігають юридичну і виробничо-господарську самостійність, але виявляються повністю фінансово залежними від головної компанії;

– конгломератам властива значна децентралізація управління. Їх відділення користуються істотно більшою свободою і автономією у всіх аспектах своєї діяльності в порівнянні з аналогічними структурними підрозділами традиційних диверсифікованих концернів;

– як основні важелі управління конгломератами виступають фінансово-економічні методи, непряме регулювання діяльності підрозділів з боку холдингової компанії, що стоїть на чолі конгломерату;

– як правило, у структурі конгломерату формується особливе фінансове ядро, куди, крім холдингу (чистого холдингу) входять великі фінансові та інвестиційні компанії.

Основними способами утворення конгломератів є злиття та поглинання фірм різної виробничої і комерційної орієнтації.

21.4.4. КОНСОРЦІУМ

Консорціум - тимчасовий союз господарсько незалежних фірм, метою якого можуть бути різні види їх скоординованої підприємницької діяльності, частіше для спільної боротьби за отримання замовлень та їх спільного виконання.

Особливості консорціумів:

– створення консорціуму оформляється угодою;

– консорціум може створюватися зі статусом юридичної особи або без нього. Організаційно-правовою формою консорціуму у формі юридичної особи може бути акціонерне або інші господарські товариства;

– як правило, в рамках консорціуму учасниками не формується ніяких організаційних структур, за винятком невеликого апарату (наприклад, ради директорів консорціуму);

– компанії, що входять у консорціум, повністю зберігають свою економічну та юридичну самостійність, за винятком тієї частини діяльності, яка пов'язана з досягненням цілей консорціуму;

– часто консорціуми є неприбутковими організаціями;

– метою створення консорціумів є об'єднання зусиль для реалізації конкретного проекту, зазвичай у сфері своєї основної діяльності, здійснюваних науко- і капіталомістких проектів, у тому числі міжнародних, або спільне проведення великих фінансових операцій з розміщення позик, акцій;

– компанії можуть одночасно входити до складу декількох консорціумів, тому що можуть брати участь у здійсненні кількох проектів.

Незважаючи на те, що учасники консорціуму не втрачають своєї юридичної та господарської самостійності, ця форма інтеграції компаній володіє практично всіма перевагами компанії з юридичною відповідальністю. Вона здатна ефективно працювати в ринковому середовищі і залучати значні обсяги інвестицій для реалізації капіталомістких проектів.

Як правило, консорціум створюється для високоякісного виконання термінових і дорогих замовлень і проектів, які потребують консолідації зусиль і коштів науково-технічних, виробничих, обслуговуючих та фінансових компаній, здатних спільно вирішити поставлену задачу. Найчастіше консорціуми створюються для спільної розробки родовищ.

Консорціуми також можуть організовуватися кількома банками, виробничими компаніями, науковими центрами, державними структурами. Вони створюються для підвищення технічної та комерційної конкурентоспроможності його учасників.

Консорціуми можуть бути закритими і відкритими. У закритому консорціумі компанія-замовник укладає контракт з кожним учасником у окремо. При утворенні відкритого консорціуму всі його учасники підпорядковуються у частині, що стосується цілей консорціуму, загальному лідеру і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями консорціуму в межах своїх часток участі.

Лідер консорціуму координує спільну діяльність учасників і отримує за це відрахування від інших членів. Замовник укладає контракт тільки з лідером, який має відповідати перед замовником за весь проект одноосібно. Таким чином, лідер представляє інтереси консорціуму перед замовником і третіми особами, але діє в межах повноважень, отриманих від інших членів консорціуму. Відповідальність же за договірними зобов'язаннями несуть члени консорціуму в розмірі їх часток в загальному обсязі поставок та послуг. У рамках консорціуму можливі різні варіанти відповідальності, наприклад, часткова, солідарна.

Кожен член консорціуму забезпечує фінансування своєї частки робіт та приймає на себе комерційні та технічні ризики, пов'язані з виконанням своєї частини зобов'язань.

У світовій практиці найбільш часто зустрічаються наступні види консорціумів, більшість з яких можна віднести до консорціумів фінансового типу:

Банківський консорціум - група банків, тимчасово організована одним з найбільших банків - головою консорціуму для спільного проведення кредитних, гарантійних або інших банківських операцій, розширення сфери діяльності або виходу на нові ринки.

Консорціум-гарант - банківська група на чолі з певним банком-лідером, що гарантує отриманий кредит.

Гарантійний консорціум - угода між декількома компаніями різних видів діяльності, що розподіляє взятий ними на себе ризик і забезпечує його відшкодування.

Підписний консорціум - консорціум, який гарантує реалізацію позики або розміщення нових цінних паперів.

Фінансовий консорціум - тимчасова угода, союз декількох банків для проведення великих фінансових операцій, наприклад, розміщення позик.

Експортний консорціум - зовнішньоторговельне об'єднання, що створюється у ряді країн для сприяння експортним операціям компаній, що входять у нього.